Рішення № 2993441, 13.01.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.09 Справа № 9/251

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства "Лисичанськспецбуд", м. Лисичанськ Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Червоне Привілля", м. Привілля Луганської області

про стягнення 133 333 грн. 69 коп.

в присутності представників:

від позивача – Пантелєєва О.В., дов. № 150 від 11.02.08,

від відповідача – Токаренко В.М., голова правління, довідка ГУС № 21

в с т а н о в и в:

позивачем, ЗАТ "Лисичанськспецбуд", заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 133 333,69 грн., з яких основний борг –90242,40 грн., втрати від інфляції –23045,89 грн., пеня –20045,50 грн. за договором підряду № 14 від 03.04.06.

У судовому засіданні 13.01.09 позивач звернувся до суду з клопотанням, яким надав перерахунок пені за 6 місяців та інфляції за 3 роки.

Суд звертає увагу позивача на те, що ним допущена арифметична помилка у визначенні ціни позову - 133 333,69 грн. (правильна ціна позову 133 333,79 грн.).

Відзивом на позовну заяву відповідач, ВАТ "Червоне Привілля", визнав суму основного боргу у розмірі 90242,40 грн., однак вважає неправомірним нарахування пені у розмірі 20045,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23045,89 грн. через порушення договірних зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що підтверджується висновками про форс-мажорні обставини, видані Торгово-промисловою палатою від 27.06.07 за № 1878/05-4, від 18.09.07 за № 3608/05-4 та від 15.10.08 за № 25.15-1111, копії яких містяться у матеріалах справи.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на вказаний вище договір підряду № 14 від 03.04.06, за яким він як підрядник виконав роботи з газифікації вулиць Т. Іванової, Прокудова, Перемоги у місті Привілля, а відповідач як замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи, однак зобов'язання не виконав належним чином.

Факт виконання робіт підтверджується відповідними актами, підписаними за період з 31.05.06 по 31.08.06 на загальну суму 190592,40 грн.

Відповідач частково сплатив виконані роботи відповідними платіжними дорученнями у період з 18.04.06 по 30.09.08 на загальну суму 100350,0 грн., борг складає станом на 01.11.08 90242,40 грн.

Звернення до відповідача з листом № 1352 від 21.12.07 та претензією № 448 від 29.04.08 залишені без відповіді.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 35969,66 грн. за розрахунком, доданим до клопотання від 13.01.09.

Пунктом 15.1 договору передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає за період прострочення платежу 7756,89 грн. за розрахунком, доданим до клопотання від 13.01.09.

Щодо форс-мажорних обставин позивач вважає їх такими, що не мають значення для справи через те, що, по-перше, про ці обставини йому не було відомо, по-друге, оплата за виконані роботи здійснювалась відповідачем частково під час дії цих обставин, а, по-третє, спірним договором умови щодо форс-мажорних обставин не передбачені.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 14 від 03.04.06, за яким він як підрядник виконав роботи з газифікації вулиць Т. Іванової, Прокудова, Перемоги у місті Привілля, а відповідач як замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи, однак зобов'язання не виконав належним чином.

Факт виконання робіт підтверджується відповідними актами, підписаними за період з 31.05.06 по 31.08.06 на загальну суму 190592,40 грн.

Позивач визнає борг за вказаним договором у розмірі 90242,40 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання позову у розмірі основного боргу, ця вимога підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

За правилами ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, якщо порушення зобов'язання сталося внаслідок непереборної сили, то у цьому випадку відсутня вина боржника і, як правило, причинний зв'язок між його поведінкою і порушенням зобов'язання. Тобто непереборна сила звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання у всіх випадках, крім випадків, прямо передбачених законом.

Однак чинним законодавством України не передбачене звільнення боржника від виконання договірних зобов'язань через настання обставин непереборної сили.

Разом з тим, виходячи з матеріалів справи та конкретних обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За спірним договором підряду від 03.04.06 позивач виконав роботи з газифікації вулиць Т. Іванової, Прокудова, Перемоги у місті Привілля, а відповідач був зобов'язаний прийняти та оплатити ці роботи. Факт неналежного виконання грошового зобов'язання відповідач обґрунтовує настанням форс-мажорних обставин, які за спірними відносинами не є такими.

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що він звертався з листом № 1352 від 21.12.07 та претензією № 448 від 29.04.08, однак відповідач залишив ці звернення без реагування, тобто не вжив навіть заходів для запобігання виникнення спору.

По-друге, висновок ТПП № 1878/05-4 свідчить про те, що несприятливі погодні умови для озимих культур виникли в грудні 2005 року –2-ї декаді лютого 2006 року, а спірний договір укладений 3 квітня 2006 року, акти про виконані роботи підписані в період з 31.05.06 по 31.08.06. Таким чином, відповідач, не попередивши позивача про факт негативного впливу на його господарську діяльність кліматичних умов, уклав спірний договір на власний ризик, при цьому не вжив необхідних заходів для належного виконання своїх зобов'язань за цим договором.

По-третє, як вбачається з довідки № 21 Управління статистики у Попаснянському районі, основні види діяльності відповідача включають:

· вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів,

· розведення великої рогатої худоби,

· оптова торгівля фруктами та овочами,

· роздрібна торгівля з лотків та на ринках,

· діяльність автомобільного вантажного транспорту,

· діяльність таксі.

Суд вважає, що за таких обставин у відповідача була можливість виконати зобов'язання за спірним договором за рахунок інших видів діяльності, на які форс-мажорні обставини, викладені у відповідних висновках ТПП, не вплинули.

Щодо нарахування пені та інфляційних втрат.

Пунктом 15.1 сторони передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, за кожен день прострочення від суми боргу.

Відповідно до п.п. 12.2 та 12.3 договору оплата за виконані роботи повинні бути здійснені протягом 5 банківських днів з моменту підписання актів форми КБ-2в.

Таким чином, право нарахування пені у позивача виникло за актами:

· № 199 за травень 2006 року –з 8 червня 2006 року (через 5 банківських днів),

· № 250 за червень 2006 року –з 8 липня 2006 року,

· № 328 за липень 2006 року –з 8 серпня 2006 року,

· № 427 за серпень 2006 року –з 8 вересня 2006 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки ані у відзиві на позовну заяву, ані в окремому документі відповідач не заявив про застосування строку позовної давності, суд, вирішуючи цей спір, виходить з фактичних обставин справи.

Таким чином, нарахування пені повинно бути припинено за актами:

· № 199 за травень 2006 року –з 8 грудня 2006 року,

· № 250 за червень 2006 року –з 8 січня 2007 року,

· № 328 за липень 2006 року –з 8 лютого 2007 року,

· № 427 за серпень 2006 року –з 8 березня 2007 року.

Оскільки відповідно до розрахунку пені, доданого до клопотання від 13.01.09, позивач стягує пеню за актами №№ 250, 328 та 428, її розрахунок повинен бути таким:

За актом № 250 за червень 2006 року:

пеня за період з 08.07.06 по 07.01.07, облікова ставка НБУ –8,5%, подвійна за день –0,047%

25963,20 грн. х 0,047% х 184 дня = 2 245,30 грн.

За актом № 328 за липень 2006 року:

Пеня за період з 08.08.06 по 07.02.07, облікова ставка НБУ –8,5%, подвійна за день –0,047%

59486,40 грн. х 0,047% х 184 = 5 144,38 грн.

За актом № 427 за серпень 2006 року:

Пеня за період з 08.09.06 по 07.03.07, облікова ставка НБУ –8,5%, подвійна за день –0,047%

4792,80 грн. –0,047% х 181 = 407,72 грн.

Всього пеня –7 797,40 грн. (позивач заявив 7 756,89 грн. за розрахунком, доданим до клопотання від 13.01.09).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував інфляційні втрати за кожним актом відповідно з липня та вересня 2006 року по жовтень 2008 року. Суд погоджується з розрахунком інфляції, доданим до клопотання від 13.01.09 (35969,66 грн.), загальна сума якого збільшилась порівняно з заявленою у за первісними позовними вимогами (23045,89 грн.).

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 133 333,69 грн., включаючи пеню та інфляційні втрати, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у цій сумі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача стягуються судові витрати на користь позивача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ВАТ "Червоне Привілля", 93191, Луганська обл., м. Привілля, вул. Т. Іванової, 1, код 00846688, на користь позивача, ЗАТ "Лисичанськспецбуд", 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. О. Дундича, 20а, код 03385911, суму боргу у розмірі 133 333,69 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –1333,34 грн., інформаційно-технічні витрати –118,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 16.01.09.

Суддя А.Г.Ворожцов