Ухвала суду № 29933808, 14.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"14" березня 2013 р. Справа № 5021/1199/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства «Старожитності Полісся» державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України, с. Авдіївка Куликівського району Чернігівської області (далі - ДП "Старожитності Полісся"),

на рішення господарського суду Сумської області від 17.09.2012 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012

зі справи № 5021/1199/12

за позовом: ДП "Старожитності Полісся";

державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України, м. Київ (далі - ДП "НДЦ "ОАС України"),

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним рішення та

зустрічними позовами територіального відділення АМК

до: ДП "Старожитності Полісся"

про стягнення штрафу в розмірі 34 000 грн.;

ДП "НДЦ "ОАС України"

про стягнення штрафу в розмірі 68 000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Старожитності Полісся" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Сумської області від 17.09.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 зі справи № 5021/1199/12 разом з клопотанням про відновлення строку її подання.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно з частиною першою статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин такого пропуску.

Оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду набрала законної сили з дня її прийняття, а саме - 03.12.2012, строк її оскарження закінчився 24.12.2012 (з урахуванням приписів статті 51 ГПК України). Касаційну ж скаргу відповідно до поштового штемпеля на конверті надіслано на адресу Харківського апеляційного господарського суду 26.12.2012, тобто після закінчення строку подання цієї скарги.

Скаржник в обґрунтування свого клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання касаційної скарги посилається на несвоєчасне отримання повного тексту зазначеної постанови апеляційної інстанції зі справи № 5021/1199/12, а саме 25.12.2012.

Між тим відповідно до частини четвертої статті 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції надсилається сторонам у справі в триденний строк з дня її прийняття. З позначки на зворотній стороні останнього аркуша оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з даної справи вбачається, що цю постанову було надіслано скаржникові 05.12.2012, тобто в межах строку, передбаченого названим Кодексом. При цьому посилання скаржника на те, що "повний текст рішення було вручено працівником Укрпошти не уповноваженій особі", документально нічим не підтверджується.

Таким чином, не вбачається поважних причин пропуску строку подання зазначеної скарги.

Будь-яких інших доводів, які можна було б розцінювати як поважні причини пропуску строку подання касаційної скарги, скаржником не наведено. У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для відновлення цього строку та задоволення відповідного клопотання.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Втім, у даній касаційній скарзі хоча й вміщено посилання на окремі норми матеріального і процесуального права, проте не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустилися, на думку скаржника, суди попередніх судових інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, у чому саме полягало таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових рішень.

Доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом пункту 62 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" (в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3), якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:

- скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і клопотання про відновлення цього строку відхилено;

- у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачений ДП "Старожитності Полісся" згідно з платіжним дорученням від 26.12.2012 № 4 судовий збір у сумі 1 610 грн., підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись пунктами 5 і 6 частини першої та частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити дочірньому підприємству «Старожитності Полісся» державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України у відновленні строку подання касаційної скарги зі справи № 5021/1199/12.

2. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Сумської області від 17.09.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 зі справи № 5021/1199/12 повернути дочірньому підприємству «Старожитності Полісся» державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України.

3. Повернути дочірньому підприємству «Старожитності Полісся» державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України (16321, Чернігівська область, Куликівський район, с. Авдіївка, вул. Центральна, 9) судовий збір у сумі 1 610 грн. (одна тисяча шістсот десять грн.), сплачений за платіжним дорученням від 26.12.2012 № 4.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов