Ухвала суду № 29931080, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року м. Київ К/9991/2038/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 р.

у справі №2а-21825/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецбуд 07»

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецбуд 07»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.08.2010 р. №0000692342/0 та від 17.08.2010 р. №000062342/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 р. №0000692342/0 та податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 р. №0000682342/0, а також стягнуто з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Строй-Променерго»за період з 01.03.2009 р. по 31.12.2009 р.; з ТОВ «Укртехнобуд 07»за січень 2010 року, за наслідками якої прийнято акт від 30.06.2010 р. №812/23/34899115 та встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон N283/97), п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №334/94).

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 р. №0000692342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 414480,79 грн., з яких за основним платежем -276320,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -138160,26 грн. та №0000682342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 472025,90 грн., з яких за основним платежем -345399,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -126606,90 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, щодо завищення позивачем валових витрат у І кварталі 2009 р. у розмірі 254674,00 грн., у ІІІ кварталі 2009 р. у розмірі 220546,00грн., у ІV кварталі 2009 р. у розмірі 845110,00 грн. та завищення суми податкового кредиту у березні 2009 р. у розмірі 50934,73 грн., у вересні 2009 р. у розмірі 44109,20 грн., у жовтні 2009 р. у розмірі 10479,40 грн., у листопаді 2009 р. у розмірі 39960,20грн., у грудні 2009 р. у розмірі 22982,40 грн. внаслідок відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не відбулися.

Актом перевірки встановлено, що через відображення в податковому обліку наслідків здійснення господарських операцій за умовами договорів, укладених із ТОВ «Строй-Променерго»та ТОВ «Укртехнобуд 07», позивачем було занижено податок на прибуток у сумі 345399,00 грн., у тому числі за І квартал 2009 р. у сумі 63668,00 грн., ІІІ квартал 2009 р. -55136,00 грн., ІV квартал 2009 р. -210527,00грн., за І квартал 2009 р. -16068,00 грн. Внаслідок відображення наслідків здійснення зазначених господарських операцій в податковому обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, позивачем було занижено податок на додану вартість у сумі 276320,53 грн., у тому числі за березень 2009 р. у сумі 50934,73 грн., за вересень 2009 р. у сумі 44109,20 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 105479,40 грн., за листопад 2009 р. у сумі 39960,20 грн., за грудень 2009 р. у сумі 22982,40 грн., за січень 2009 р. у сумі 12854,60 грн.

Стосовно правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у період з березня 2009 р. по січень 2010 р. на підставі відображених у даних податкового обліку наслідків господарських операцій з виконання укладених між позивачем та ТОВ «Трой-Променерго»та ТОВ «Укртехнобуд-07»договорів колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону №334/94.

Нормативними приписами п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначено валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону №334/94).

Порядок формування податкового кредиту визначений п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №334/94, згідно приписів якого, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №334/94).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Укртехнобуд 07»та ТОВ «Строй-Променерго»по факту передачі позивачу виконаних робіт, повністю відповідають вимогам Закону «Про ПДВ» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, а отже підтверджують правомірність формування податкового кредиту березня, жовтня -грудня 2009 р. та січня 2010 р.

Крім того, визначальною умовою для формування валових витрат підприємства та суми податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності.

На підтвердження використання придбаних позивачем робіт за умовами укладених договорів підряду у власній господарській діяльності позивачем були надані договори, укладені з ТОВ «ТПК «Стройсервіс», КП «Вода Донбасу», ТОВ «ОБК «ОФАЛ», Дмитрівським ПУВКГ КП «Копанія Вода Донбасу», відповідно до яких позивач прийняв на себе зобов'язання щодо виконання підрядних робіт. За наслідком виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за укладеними договорами підряду позивачем було сформовано суму валових витрат та податкові зобов'язання відповідних звітних податкових періодів.

Включення позивачем суми податку на додану вартість до податкових зобов'язань відповідного податкового періоду підтверджується податковими накладними та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що в повній мірі було досліджено судами першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основним платежем правомірно визнано судами попередніх інстанції необґрунтованим, відповідно скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р., також здійснено судами правомірно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховано податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності та незаконності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями є цілком обґрунтованими.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м.Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 року у справі №2а-21825/10/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.