Ухвала суду № 29931075, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року м. Київ К-35885/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 р.

у справі №2а-30377/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортний центр «Полтавський шлях»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортний центр «Полтавський шлях»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 р., задоволено позовні вимоги: скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.02.2008 р. №0000132330/0, від 17.04.2008 р. №0000132330/1 та від 20.06.2008р. №0000132330/2.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками контролюючого органу було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.05.2005 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт від 11.01.2008 р. №30/23-304/33479944.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон) у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15998,00грн., у тому числі за 2006 р. - на 4917,00грн. (з них ІІІ квартал 2006 р. -1031,00грн., ІV квартал 2006 р. -3886,00грн.); - за 9 місяців 2007 р. -на 11081,00грн. (з них І-й квартал 2007 р. -4990,00грн., ІІ квартал 2007 р. -2894,00грн., ІІІ квартал 2007 р. -3197,00грн.).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2008 р. №0000132330/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток у сумі 22063,20грн., у т.ч. за основним платежем -15998,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6065,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач в порядку адміністративного узгодження оскаржив його, у результаті чого скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За результатами розгляду скарг було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.04.2008 р. №0000132330/1 та від 20.06.2008 р. №0000132330/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та АТЗТ «Гея»(далі -замовник) укладено договір від 27.12.2005 р. №27/12-2005 про пайову участь у будівництві, згідно з яким позивач приймає участь грошовими коштами у спільному будівництві автовокзалу приміського та міського призначення з елементами соціально-культурної сфери.

Сплата за вказаним договором здійснювалася позивачем за рахунок конвертованих валютних кредитних коштів, одержаних в банківських установах.

Як вбачається з матеріалів справи, одержані позивачем кошти використовувалися виключно за цільовим призначенням, для повернення валютних кредитів здійснювалася купівля-продаж валюти на міжбанківському валютному ринку, при цьому відсотки сплачувалися до Пенсійного фонду України згідно із Законом України «Про Державний бюджет України», про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума валових витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.5.1 п.5.1 вказаної статті, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі, за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону, до валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування».

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналізуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зробили висновок про те, що правилами податкового обліку податку на прибуток не встановлюються особливі вимоги до первинних документів, облікових регістрів, що повинні використовуватися при врахуванні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи, складені належним чином.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, висновком судово-економічної експертизи від 09.12.2009 р. №9828 висновки акту перевірки не підтверджуються.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що віднесення сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу іноземної валюти до складу валових витрат було здійснено позивачем відповідно до вимог законодавства України та з метою отримання відповідного економічного результату в межах здійснення господарської діяльності підприємства, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 року у справі №2а-30377/08/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.