Ухвала суду № 29930607, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К-34413/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009

та постанову Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2007

у справі № 6/424/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Авто»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-Авто»звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 20.01.2007 № 0000702360/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 376 грн. основного платежу та 9 368 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000692360/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 23 420 грн. основного платежу та 11 710 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009, скасовані податкові повідомлення-рішення в оспорюваних частинах, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки ПП «Прометей-Авто»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2006, складено акт № 1/23-600/31498064 від 09.01.2007, в якому встановлені порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включено до податкового кредиту суми ПДВ не підтверджені податковими накладними та не доведенням доцільності використання отриманих послуг у межах своєї господарської діяльності; абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: включено до складу валових витрат суму в розмірі 93 680 грн. не підтверджено висновками перевірок повноту обліку грошових коштів, обліку витрат на виробництво, облік господарської діяльності.

На підставі результатів вказаної перевірки, 20.01.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000702360/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30 481,50 грн., в т.ч.: 20 321 грн. основного платежу та 10 160, 50 штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000692360/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 38 936 грн., в т.ч.: 24 416 грн. основного платежу та 14 520 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкові повідомлення-рішення позивач оскаржує до суду частково (№ 0000702360/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 376 грн. основного платежу та 9 368 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000692360/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 23 420 грн. основного платежу та 11 710 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавство не містить положень, які пов'язували право платника на податковий кредит з правомірністю та доцільністю використання отриманих послуг.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 1, 2 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивача податковий орган вказував, що операції з отримання послуг не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, в тому числі, розрахунковими документами.

Зазначені доводи податкового органу суди попередніх інстанцій до уваги не взяли і не перевірили, наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надали, хоча вони піддають сумніву висновки судів щодо неправомірності доводів податкової інспекції і мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 та постанову Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2007 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний