Ухвала суду № 29930536, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-28256/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Натогаз України»в особі Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 р.

у справі №2-а-288/10/2070

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Натогаз України»в особі Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 р., відмовлено у задоволені адміністративного позову Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Натогаз України»в особі Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»(далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за користування надрами, для видобування корисних копалин за період з 19.11.2008 р. по 05.01.2009 р., за результатами якої складено акт від 26.08.2009 р. №580/15-0-16/00153146.

Вказаною перевіркою було встановлено часткову несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по оплаті за користування надрами для видобування корисних копалин за 3 квартал 2008 р. по строку сплати 19.11.2008 р. у сумі 1 231 289,61 грн. із затримкою в сплаті на 47 календарних днів, що призвело до порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2009 р. №0002031501/0, яким позивачу визначено суму штрафу у розмірі 20%, що становить 246 257,92 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржено його в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 02.10.2009 р. №0002031501/1, від 03.12.2009 р. №0002031501/2 та від 30.12.2009 р. №0002031501/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для звернення із даним позовом стало безпідставне, на думку позивача, нарахування йому штрафних (фінансових) санкцій на підставі приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки норми вказаного закону не розповсюджуються на нарахування та порядок сплати неподаткового зобов'язанням, яким у данному випадку, є платіж за користування надрами.

Із такими висновками позивача обґрунтовано не погодились попередні судові інстанції зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним. Плата за користування надрами справляється у вигляді: платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору за видачу спеціальних дозволів; акцизного збору.

Статтею 2 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктами 12 та 13 ч. 1 ст. 14 цього ж Закону передбачено справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та збору за спеціальне використання природних ресурсів, одним із видів якого є платежі за користування надрами для видобування корисних копалин.

Порядок справляння, і базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин».

Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що платежі справляються із суб'єктів господарювання, які здійснюють видобування корисних копалин або геологічне вивчення надр з подальшою дослідно-промисловою розробкою.

Крім того, відповідно до п. 5 ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»платежі за користування надрами загальнодержавного значення (крім розстрочених податкових зобов'язань НАК «Нафтогаз України» з платежів за користування надрами загальнодержавного значення, термін сплати яких наступає у 2008 році, які є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі) належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, що платежі за користування надрами для видобування корисних копалин належать до загальнодержавних податків і зборів, відтак повинні сплачуватись у порядку, встановленому Законом.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт сплати позивачем самостійно узгодженого податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин із затримкою на 47 календарних днів, дійшли вірного висновку про законність застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладене, а також підтвердженість виявлених податковим органом порушень колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Натогаз України»в особі Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 р. у справі №2-а-288/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.