Ухвала суду № 29928778, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-13042/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі № 2а-13042/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбуд"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ «АПК Харківцукорзбут», звернувся до суду з адміністративним позовом до Основянської МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001590221 від 12.11.2012р.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що фахівцями відповідача 05.10.2012р. проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача щодо з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Інтехліс»за період 2011-2012 р. По результатам наведеної перевірки, було складено Акт № 3554/22-104/37190987 від 19.10.2012р. (надалі за тестом Акт), за висновками якого встановлено заниження податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 458 423,39 грн. На адресу відповідача було направлено податкове повідомлення рішення №0001590221 від 12.11.2012р. де збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 458 423,39 грн. та штрафними санкціями на суму 177 417,5 грн. у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ „АПК Харківцукорзбут" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість № 0001590221 від 12.11.2012р. на 635 840,50 грн. за основним платежем 458 423,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 177 417,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1, п.2 ст. 3, ст. 4, п.6 ст. 8, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.44.1 ст. 44, п. 198.1 п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзна перевірку ТОВ „АПК Харківцукорзбут»щодо щодо з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Інтехліс»за період 2011-2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 3554/22-104/37190987 від 19.10.2012р.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ „АПК Харківцукорзбут" в порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»., пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 44.1 ст. 44, пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.3, пункту 198.6. с.. 198, пункту 201.1., ст. 201 ПКУ внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару (послуг, робіт) у ТОВ «Інтехліс»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 458 423,39 грн. в тому числі за травень 2011 р на суму 103 589,80 грн., вересень 2011р. на суму 133 537,23 грн., листопад 2011 р. на суму 198 306,04 грн. , січень 2012р. на суму 22 990, 32 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ „ Інтехліс".

На підставі акту перевірки ТОВ «Інтехліс», відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0001590221 від 12.11.2012р. яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 458 423,39 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 177 417,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 458423,39 грн. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як свідчать фактичні обставини справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтехліс»(постачальник) було укладено Договір поставки № 3108А4 від 31.08.2011р. дизельного палива, бензину на умовах самовивозу.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Архар»(перевізник) було укладено Договір перевезень вантажів автомобільним транспортом № АР -10/2-7 від 01.09.2010р. та Додаткову угоду №1 від 01.09.2010р. згідно пункту 1.2. передбачено здійснення заправку автотранспорта замовником за власний рахунок. До податкового органу були надані письмові пояснення директора позивача де вказано що придбаний товар транспортувався автомобілями ТОВ «Архар»у металевих діжках та ємностях, які розташовані на вантажному автомобілі від ТОВ «Інтехліс»до місця стоянки автомобілів ТОВ «Архар» м. Харків вул. Морозова 13. відповідно до товаро транспортних накладних. Діжки та ємності є власністю ТОВ «Архар»загальною ємністю 3310 літрів. Відповідач помилково вказує на не підтвердження документально можливості фактичного отримання (придбання) пального. Отже в акті перевірки вказані транспортні засоби ТОВ «Архар» на сторінці 8., які числяться на балансі підприємства, згідно подорожніх листів 11.10.11р., 24.10.11р., 03.10.11р. було здійснено заправлення транспортних засобів ТОВ «Архар».

До перевірки були надані первинні документи які підтверджують факт здійснення господарської операції, а саме:

податкові накладні: № 52 від 24.10.2011р. дизельне паливо кількістю 2960,00 на суму 29008,00 грн. в тому числі ПДВ.№463 від 11.10.2011р. дизельне паливо кількістю 5110,00 на суму 50078,00 грн. в тому числі ПДВ.№ 18 від 03.10.2011р. дизельне паливо кількістю 4980,00 на суму 48804,00 грн. в тому числі ПДВ.№51 від 03.10.2011р. бензин кількістю 2000,00 на суму 21384,00 грн. в тому числі ПДВ.

-видаткові накладні: № 161 від 24.10.2011р. дизельне паливо кількістю 2960,00 на суму 29008,00 грн. в тому числі ПДВ.№160 від 11.10.2011р. дизельне паливо кількістю 5110,00 на суму 50078,00 грн. в тому числі ПДВ.№ 159 від 03.10.2011р. дизельне паливо кількістю 4980,00 на суму 48804,00 грн. в тому числі ПДВ.№ 162 від 03.10.2011р. бензин кількістю 2000,00 на суму 21384,00 грн. в тому числі ПДВ.

-товаротранспортні накладні: № 161 від 24.10.2011р.№160 від 11.10.2011р.№ 159 від 03.10.2011р.№ 162 від 03.10.2011р.

Також матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Інтехліс»(виконавець) та ТОВ «АПК Харківцукорзбут»(замовник) 29.04.2011р. було укладено Договір №2904А1 навантаження та розвантаження товару та Додаткова угода від 29.04.2011р. Роботи виконувались відповідно до умов договору та завдань замовника пункт 1.2.,1.3. Договору.

До перевірки були надані наступні первинні документи які підтверджують факт здійснення господарської операції, а саме:

-видаткові накладні: № 1307 від 31.08.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 216 965,06 грн. в тому числі ПДВ № 18 від 01.08.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 584 258,34 грн. в тому числі ПДВ, № 1302 від 31.10.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 108 933,90 грн. в тому числі ПДВ, № 701 від 15.09.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 366 592,25 грн. в тому числі ПДВ, № 665 від 29.04.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 182 046,00 грн. в тому числі ПДВ, № 1382 від 30.09.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 374 769,96 грн. в тому числі ПДВ.

-акти здачі прийомки виконаних робіт: № 1379 від 31.08.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 216 965,06 грн. в тому числі ПДВ, № 25 від 01.08.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 584 258,34грн. в тому числі ПДВ, № 3 від 31.10.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 108 933,90 грн. в тому числі ПДВ, № 701 від 15.09.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 366 592,25 грн. в тому числі ПДВ, № 685 від 29.04.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 182 046,00 грн. в тому числі ПДВ, № 1382 від 30.09.2011р. навантажувально розвантажувальні роботи вартість 374 769,96 грн. в тому числі ПДВ.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Інтехліс»було укладено договір перевезень №02 від 01.10.2011р.

До перевірки були надані наступні первинні документи які підтверджують факт здійснення господарської операції, а саме:

-податкова накладна:1303 від 31.10.2011р.

-видаткова накладна:№2 від 31.10.2011р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості посилань податкового органу на недоліки заповнення акту здачі прийомки виконаних робіт, оскільки це не може бути самостійною підставою для непідтвердження факту здійснення господарської операції. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції як такої, якщо з інших даних встановлено, що фактичний рух активів або зміни у власному чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Здійснення оплати за вказані товари підтверджується платіжними дорученнями.

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судовим розглядом встановлено факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджужться з висновком суду першої інстанціх та вважає, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтехліс» було виконано всі умови договору.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, податковим органом не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтехліс» за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер, отже позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість сплачені у складі вартості товарів ТОВ "Інтехліс".

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія судді підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року по справі № 2а-13042/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі № 2а-13042/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.