Ухвала суду № 29928770, 27.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р.Справа № 2а-11023/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-11023/12/2070

за позовом ЗАТ "Новий Стиль"

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року адміністративний позов ПАТ "Новий Стиль" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення №0000210046 від 11.06.2012 р. та №0000400046 від 23.08.2012 р. прийнятті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 636,40 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби , суд першої інстанції виходив з того , що висновки податкового органу про порушення позивачем п.198.3 ст.198, п. 200.1, 200.3 ст. 200, абз.1 п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України та п. 200.3, абз. а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.7. п. 4.6 р.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 року №1490/20228 не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Новий Стиль" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2012р. та за березень 2012 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, за результатами якої складений акт №150/46-030/32565288 від 28.05.2012 р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.198.3 ст.198, п. 200.1, 200.3 ст. 200, абз.1 п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме АТ "Новий Стиль" у березні 2012 р. здійснено операції з придбання запасні частини для розкрійного комплексу Lectra (конвеєрна стрічка, клей для стрічки, ремкомплект, кабель, сенсор нульового положення, плата) у ТОВ «Радеус» на загальну суму 152734, 92 грн., у т.ч. ПДВ -25455,82 грн., чим завищено суму податкового кредиту у березні 2012 р. на 25455,82 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2012 р. на 25455,82 грн. та, відповідно, завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 25455,82 грн.

На підставі висновків акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000210046 від 11.06.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 25456,0 грн.

Підставою для встановлення порушень позивачем вимог діючого податкового законодавство слугували твердження податкового органу про те, що згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ "Радеус" є платником податків, яким надано ризиковий кредит , згідно АС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів нарівні ДПА України"існує розбіжність на суму ПДВ 25455,82 грн. Згідно відповіді ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ТОВ "Радеус"має стан 7 внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, декларація з ПДВ за березень 2012 р. не надавалась, тобто вищевказану суму ПДВ 25455,82 грн. постачальник ТОВ "Радеус"не включено до податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2012р.

Також, фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" за червень 2012 року, за результатами якої складений акт №298/46-030/32565288 від 09.08.2012 р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 200.3, абз. а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.7. п. 4.6 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 року №1490/20228,а саме АТ «Новий Стиль» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2012 року у розмірі 25456,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000200046 від 23.08.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 25456,0 грн. та на суму штрафних санкцій 12728,0 грн.

Підставою для встановлення порушень позивачем вимог діючого податкового законодавство слугувало твердження, що АТ "НОВИЙ СТИЛЬ" не відобразило по рядку 21.3 податкової декларації за червень 2012 р. зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25456,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення за формою "В4"№0000210046 від 11.06.2012 р., отриманого у червні 2012 р., чим завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на 25456,00 грн., завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р.22 Декларації) на 25456,00 грн., та, відповідно, завищено заявлену за червень 2012 року суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 25456,00 грн. Дані камеральної перевірки АТ "НОВИЙ СТИЛЬ"свідчать про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2012 року у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках у розмірі 25456,0 грн. та відповідальність платника передбачену пунктом 123.1. статті 123 розділу II Податкового кодексу України".

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Абзацом 1 п. 201.6. ст.201 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору поставки товару №113852 від 09.12.2011 року, у березні 2012 року придбав у ТОВ "РАДЕУС" запасні частини для розкрійного комплексу Lectra: конвеєрна стрічка розкрійного комплексу НSР830031434 (1 шт.); клей для стрічки (2 шт.); ремкомплект МТК 10000Н МFС270300СV (1 шт.); кабель по осі Y (1 шт.); сенсор нульового положення НSР830010403 (1 шт.); плата X 311043 (1 шт.).

Вартість перелічених товарів становить 152734,94 грн. в т.ч. ПДВ 25455,82. Згідно Договору поставка товару здійснювалась на умовах СІР м. Харків у редакції Інкотермс 2010 (перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення). Так, керуючись узгодженою умовою, постачальник ТОВ "РАДЕУС" здійснив перевезення товару в узгоджений сторонами пункт - вул. Кацарська, 5 8-А, що є підрозділом транспортної компанії ТОВ "ТК "САТ". З цього пункту позивач власним транспортом (автомобіль Рено АХ 0830 АС) отримав перелічені вище запчастини 05.03.2012 р. Перевезення вантажу з пункту відвантаження до пункту призначення (Комсомольське Шосе, 88 м. Харків) підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.03.2012 р.

Отримання товару уповноваженими представниками покупця (позивача) підтверджується видатковою накладною №0303-01 від 03.03.12р., яка містить штамп про в'їзд транспортного засобу на територію виробничого підрозділу позивача від 05.03.2012 р.

Отримання товару здійснено за довіреністю №1296 від 02.03.2012 р. товар прийнятий позивачем за кількістю та якістю, оприбуткований та відображений у бухгалтерському обліку, і деякий час зберігався на складі згідно карток складського обліку, що також зазначено в акті.

На підставі рахунку-фактури № 120210-03 від 10.02.2012р. ПАТ "Новий Стиль" здійснило оплату замовленого товару у сумі 152734,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3326 від 03.03.2012р.

Постачальником ТОВ "РАДЕУС" виписана податкова накладна №5 від 03.03.2012 р. на суму 152734,94 грн. в т.ч. ПДВ 25455,82 грн.

На підставі цієї податкової накладної позивачем віднесено до податкового кредиту березня суму податку на додану вартість 25455,82 грн., сплачену у складі вартості придбаних товарів.

Щодо подальшого використання отриманого позивачем товару судом встановлено , що основним видом діяльності АТ "Новий Стиль" є виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі, що підтверджується наданим до суду витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Під час виробництва товару для розкроювання шкіри підприємство використовує розкрійний комплекс Lectra, який є спеціалізованим комплексом, який призначений для розрізання шкіри на деталі, які використовуються для виробництва шкіряних крісел. У зв'язку з поломкою розкрійного комплексу Lectra АТ "Новий Стиль" було вимушене здійснити покупку додаткових частин до цього станка.

ТОВ "РАДЕУС" на момент здійснення господарських операцій зареєстрована в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на недоліки щодо заповнення товарно-транспортних накладних в частині незаповнення номеру подорожнього листа та посади та П.І.Б. особи не може бути самостійною підставою для не підтвердження факту здійснення господарської операції. Сама наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції як такої, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відносно висновку податкового органу про відсутність у АТ «Новий Стиль»об'єктів оподаткування ПДВ по операціям з придбання товарів у ТОВ «РАДЕУС»на підставі порушень, виявлених у останнього суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит та визначено суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000210046 від 11.06.2012 р. та №0000400046 від 23.08.2012 р. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-11023/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 04.03.2013 р.