Ухвала суду № 29926666, 13.03.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1909/1065/12Головуючий у 1-й інстанції Зембра Є.Й. Провадження № 11/789/83/13 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - ч.1ст.190 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Галіян Л.Є.

Суддів - Кунця І. М., Крукевича М. Н.,

з участю:

прокурора - Семенця О.А.

засудженої - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Кременецького районного суду від 28 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1 директора магазину «Оріон», з середньою спеціальною освітою, одружену, громадянку України, раніше не судиму

засуджено за ч.1 ст.190 КК України на 765 гривень штрафу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у справі за проведення судово - почеркознавчої експертизи № 1- 441/12 від 14 березня 2012 року в сумі 662 гривні 04 копійки на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, код 24524727, банк одержувача: УДК в Тернопільській області, МФО - 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463.

Заявлений цивільний позов залишено без розгляду в зв'язку з неявкою в судове засідання представника цивільного позивача.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 на початку вересня 2011 року, діючи з прямим умислом, корисливим мотивом, маючи на меті заволодіти чужим майном, а саме грошовими коштами банку для перекриття інших кредитних зобов'язань, схилила свого односельця та товариша сина, з яким її син займався спільними перевезеннями, на оформлення кредиту на своє ім'я, зобов'язуючись перед ОСОБА_3, що погашати оформлений ним кредит буде вона за наступних обставин:

Так, 14 вересня 2011 року, коли ОСОБА_1, працюючи директором магазину «Оріон» та здаючи частину магазину в оренду своєму сину, приватному підприємцю ОСОБА_4, перебуваючи у вказаному магазині зустрілась з ОСОБА_3, з яким про зустріч домовилася раніше, та запропонувала укласти кредит на його ім'я, а оскільки був відсутній працівник «ПлатинумБанк», який мав оформити кредит ОСОБА_3, підсудна, маючи чисті бланки рахунків з печатками фізичної особи підприємця свого сина ОСОБА_4, заповнила їх на ніби-то платника за придбаний товар у її сина на суму 18952 гривні 35 копійок та разом з ОСОБА_3 поїхали в магазин «Вопак» до представників «ПлатинумБанку» для оформлення кредиту.

Приїхавши в магазин «Вопак», що в м. Кременці по вул. Дубенській, 132, де знаходилась працівниця «ПлатинумБанку» ОСОБА_5, якій на прохання підсудної ОСОБА_3 передав свій паспорт та ідентифікаційний код, а підсудна передала накладні на ніби-то придбання товару на суму 18952 гривні 35 копійок та пішла з магазину для укладення кредитного договору та перерахування кредитних грошей на рахунки сина підсудної за ніби-то придбаний товар, на що наміру ОСОБА_3 не мав.

Під час оформлення кредитних договорів іншим працівником банку, а саме ОСОБА_6, він сказав, що передумав брати кредит під ніби-то закупівлю товарів в магазині ОСОБА_4 і вийшов з приміщення, забувши свій паспорт та ідентифікаційний код.

Через 2-3 години підсудна телефоном повідомила ОСОБА_3 про те, що він забув документи, а про підписання кредитних договорів нічого не повідомляла.

Працівник банку ОСОБА_6 у відсутності ОСОБА_3, маючи документи останнього, продовжила оформлення 2-ох кредитних договорів та без підписі ОСОБА_3 передала кредитні договори №1460/23 72SFOR7 та №1461/2372SFPR7 від 14 вересня 2001 року разом з документами останнього підсудній ОСОБА_1, яка підписала ці кредитні договори за ОСОБА_3 та повернула в банк.

Банк в свою чергу перерахував кошти по кредитних договорах на вказані суми на рахунок фізичної особи підприємця, сина підсудної ОСОБА_4

Вказаними діями підсудна вивела грошові кошти в сумі 18952 гривні 35 копійок із законного володіння банку в своє незаконне володіння, перерахувавши їх на рахунок свого сина з яким, як вбачається з матеріалів справи, підсудна проживає однією сім'єю.

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в її діяннях складу злочину. Мотивує тим, що вирок суду є незаконним, з підстав однобічності та неповноти дізнання, досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотному порушенню кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону. Стверджує, що суд дійшов висновку про її винуватість у вчиненні вказаного злочину на припущеннях. Зазначає, що суд не навів доказів щодо обставин заволодіння нею коштами.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який вважає апеляцію засудженої такою, що до задоволення не підлягає, пояснення засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2, які просять вирок суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діяннях складу злочину, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженій останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у скоєнні нею злочину, за який її засуджено та кваліфікація її дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, аналіз яким суд першої інстанції дав у вироку, і є обґрунтованим, а доводи засудженої в апеляції про те що в її діях відсутні ознаки злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України, є безпідставними з таких міркувань.

Так, допитаний як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що на початку вересня 2011 року перебував в господарстві ОСОБА_1, що в с. Плоске Кременецького району, де вона попросила оформити кредит на його ім'я, оскільки не може оформити на себе кредит у зв'язку із численними боргами по інших банківських кредитах, та пояснила, що вона буде сплачувати кредитне зобов'язання. На пропозицію ОСОБА_1 він погодився, оскільки їй довіряв так як вони вже були давно знайомі та є односельцями, також тому, що він підтримував дружні стосунки з сином останньої.

Далі, 14 вересня 2011 року він прийшов у магазин «Оріон», де працює ОСОБА_1 та остання попросила його укласти кредитний договір у Кременецькому відділені ПАТ «ПлатинумБанк», що знаходиться в приміщенні магазину «Оріон», директором якого вона є, на придбання сантехнічною обладнання, а саме укласти договір на придбання побутової техніки на загальну суму 18952 гривні 35 копійок, а також повідомила, що потрібно оформити два кредити, оскільки працівники «ПлатинумБанк» можуть видати лише один кредит на суму не більше 10 тисяч гривень. Вона також повідомила, що оскільки працівника банку у магазині не має, їм необхідно поїхати у друге відділення банку та запевняла, що даний кредит буде сплачувати сама, на що він погодився. Приїхавши в інше відділення «ПлатинумБанку», він надав працівниці банку ОСОБА_5 паспорт громадянина України та ідентифікаційний код, а ОСОБА_1 - невідомі для нього документи і вийшла. Через деякий час приїхала інша працівниця банку ОСОБА_6, яка почала оформлення кредиту. Під час оформлення кредиту, він відмовився оформляти вищевказані договори, оскільки відчував, що ОСОБА_1 в подальшому може відмовитись сплачувати кредит та пішов з вказаного банку. Також ОСОБА_3 повідомив, що паспорт та ідентифікаційний код забувся у відділенні банку, так як спішив, оскільки в той час разом з сином підсудної ОСОБА_4 мав їхати в м. Ужгород по справах. По дорозі до нього зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що він забув свої документи в магазині, але про кредитні договори нічого не повідомила.

Такі покази свідка ОСОБА_3 колегія суддів вважає правдивими, які повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи та показами інших свідків.

Так, відповідно до висновку судово - почеркознавчої експертизи № 1-441/12 підписи та почерк на кредитних договорах №1460/2372 8БРЯ7 та №1461/2372 8ГРІ17 від 14.09.2011 року виконані не ОСОБА_3, а ОСОБА_1 ( а.с. 105- 114).

Також про те, що ОСОБА_3 не підписував кредитні договори та залишив приміщення банку, не дочекавшись їх оформлення підтвердила свідок ОСОБА_6, яка на той момент оформляла дані кредитні договори. Також цей свідок пояснила, що кредитні договори були нею оформлені, після чого вона віднесла їх у магазин «Оріон», директором якого є ОСОБА_1 для того, щоб ОСОБА_3 їх підписав. Далі ОСОБА_1 їй зателефонувала та повідомила, що договори ОСОБА_3 підписані і вже після цього були надані кредитні кошти.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 не укладав вищезазначені кредитні договори із банком.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на те, що кредитні кошти надійшли не на її рахунок, а на рахунок ФОП ОСОБА_4, а отже грошей вона не отримувала, є безпідставними.

Так, згідно матеріалів кримінальної справи та пояснень ОСОБА_1, даних нею на досудовому слідстві (а.с.156) саме вона (ОСОБА_1.) запропонувала оформляти два кредити на придбання товару та сама виписала два рахунки на отримання товару, постачальником якого був ФОП ОСОБА_4, мотивуючи тим, що банк видає кредит на суму не більше 10000 грн..

Крім того, як вбачається з довідки №45 від 08.02.2012 року, виданої виконавчим комітетом Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області ФОП ОСОБА_4 є сином ОСОБА_1, які проживають однією сім'єю.

Також згідно з випискою "ПриватБанку" про рух коштів з 14.09.2011 року по 31.12.2011 року на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 перераховані кошти на загальну суму 18952 гривні 35 копійок по кредитних договорах № 1460/2372 SFPR7 та № 1461/2372 SFPR7 від 14.09.2011 року (а.с. 226-227).

Разом з тим, не зважаючи на надходження коштів на рахунок ФОП ОСОБА_4 коштів за вказаними кредитними договорами, у матеріалах кримінальної справи відсутні будь - які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 отримував товар, зазначений у рахунках, які виписала ОСОБА_1.

Також у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1, окрім зазначеної вище підстави для закриття кримінальної справи посилається на те, що з приводу підроблення нею підписів на кредитних договорах слідчим була винесена постанова про відмову в порушенні щодо неї кримінальної справи, яка не скасована.

Такі доводи апелянтки колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно матеріалів кримінальної справи постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 367, 190 КК України (а.с.126-127), була винесена щодо працівника банку ОСОБА_6, а не ОСОБА_1. Інша аналогічна постанови в матеріалах справи відсутня.

Що стосується інших, зазначених в апеляції підстав, а саме те, що у вироку суду першої інстанції покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не відповідають дійсним показам, які вони давали як на досудовому слідстві так і в суді, то такі твердження ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколами допиту свідка ОСОБА_6 (а.с.35-37), свідка ОСОБА_3. (а.с.31-34), а також протоколом судового засідання.

Крім того, необґрунтованим є і твердження засудженої ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції при винесенні вироку безпідставно було з неї стягнуто витрати за проведення судово - почеркознавчої експертизи, яка проводиться за кошти з Державного бюджету України.

Так, відповідно до змісту ЗУ «Про судову експертизу» проведення судових експертиз у кримінальних справах здійснюється за кошти з Державного бюджету України, однак, відповідно до ст.ст. 92, 93 КПК України витрати пов'язані з проведенням судових експертиз належать до судових витрат, які покладаються на засуджених.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає що твердження викладені в апеляції засудженої ОСОБА_1, у яких вона заперечує свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України вважає неправдивими, суперечливими, і оцінює їх, як такі, що дані нею виключно з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєння зазначеного злочину.

На підставі аналізу й оцінки наведених та інших доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме ОСОБА_1 заволоділа чужим майном шляхом обману, який виразився в першу чергу у підробленні підпису на кредитних договорах, що призвело до виведення грошових коштів із законного володіння банку в свою користь на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_4, який згідно договору оренди, який є у матеріалах справи, орендує у магазина "Оріон" приміщення та, як вбачається з довідки про склад сім'ї є сином останньої та членом її сім'ї.

Дії засудженої правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст. 190 КК України.

Колегія суддів вважає, що у справі відсутні дані, які б свідчили про порушення з боку дізнання, слідчих органів та суду вимог кримінально-процесуального законодавства, які були б підставою для скасування вироку про що порушено питання в апеляції засудженою ОСОБА_1

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено будь - яких обставин, які не були предметом перевірки суду першої інстанції і вплинули б на висновок суду про винуватість засудженої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду з підстав, зазначених в апеляції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 120 -122), слідчим на досудовому слідстві 02.04.2012 року було винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 та згідно протоколу було накладено арешт на автомобіль останньої марки Кадді Вольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 орієнтовною вартістю 105 000 грн..

Разом з тим, судом першої інстанції при постановленні вироку не було вирішено питання щодо вказаного арештованого майна.

Також не було вирішення питання про долю речових доказів у справі, а тому колегія суддів вважає, що слід рекомендувати суду вирішити дані питання в порядку ст.ст. 409-411 КПК України.

Керуючись наведеним, колегія суддів приходить до переконання про те, що вирок суду є законним і обґрунтованим. Будь-яких передбачених ст. 367 КПК України підстав до його зміни чи скасування при перевірці справи у апеляційному порядку не виявлено, а тому апеляційна скарга засудженої ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Керуючись п. п. 11,13 розділу ХІ Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 р. та ст.ст. 362,365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду від 28 грудня 2012 року щодо неї - без зміни.

Рекомендувати Кременецькому районному суду в порядку ст.ст. 409-411 КПК України вирішити питання щодо арештованого автомобіля марки Кадді Вольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 належного ОСОБА_1 та долю речових доказів.

Судді :

Л.Є. Галіян-підпис Кунець І.М.-підпис Крукевич М.Н.-підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Є. Галіян