Рішення № 2992613, 20.01.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.09 Справа № 17/140

За позовом Антрацитівського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 10207 грн. 20 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Зайцева Є.І., довіреність №17 від 06.01.2009;

від відповідача –Філіпенко П.О., довіреність №14 від 05.01.2009

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 8443,00 грн., пені у сумі 567,58 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1196,62 грн., за договором на відпуск теплової енергії № 13 від 15.10.2003 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.01.2009 №б/н).

Відповідачем в судовому засіданні 20.01.2009 надано додатковий відзив на позовну заяву № 17 від 20.01.2009, в якому він визнає суму основного боргу та просить стягнути пеню у сумі 567,58 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1196,62 грн., згідно його розрахунку.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Антрацитівським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго»(позивач у справі) та Державним підприємством „Антрацит” в особі Відособленого підрозділу „Управління матеріального технічного забезпечення” було укладено договір № 13 від 15.10.2003 на відпуск теплової енергії (далі –Договір), згідно якого позивач здійснює відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, а відповідач використовує її та оплачує.

Відповідно до п. 6.1 Договору, відповідач за отриману теплову енергію здійснює оплату згідно даного Договору, за діючими тарифами на підставі виставленого рахунка позивача щомісячно протягом 10 днів з дня його отримання. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій формі.

На виконання умов вказаного договору позивачем були у повній мірі надані відповідачу послуги щодо поставки теплової енергії належної якості на об’єкти відповідача загальною площею 861,15 м2.

Також позивачем було виставлено рахунки за період листопад 2007 –квітень 2008 року, на загальну суму 8443,92 грн., вручення яких підтверджується матеріалами справи.

Проте, відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив. У зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 8443,92 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути пеню у сумі 567,58 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1196,62 грн. за період, зазначений в розрахунку.

Відповідач у додатковому відзиви на позовну заяву № 17 від 20.01.2009, визнає суму основного боргу та просить стягнути пеню у сумі 567,58 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1196,62 грн., згідно його розрахунку.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої теплової енергії в обумовлені договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та визнається відповідачем.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі 8443,00 грн. за поставлену теплову енергію.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 567,58 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1196,62 грн. за період, зазначений в розрахунку (а.с.57-58).

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 7.3 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача у частині стягнення пені у сумі 567,58 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1196,62 грн. є нормативно обґрунтованими, вірно нарахованими та підлягають задоволенню. Крім того, відповідачем у справі надано свій розрахунок, в якому розміри пені та інфляційних нарахувань співпадають з сумами, що просить стягнути позивач.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 8443,00 грн., пені у сумі 567,58 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1196,62 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, буд. 38, ідентифікаційний код 32226065 на користь Антрацитівського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Антрацит Луганської області, вул. Гірничорятувальна, буд. 4, ідентифікаційний код 03076618, борг у сумі 8443,00 грн., пеню у сумі 567,58 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1196,62 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 110,46 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 26.01.2009.

Суддя О.С. Фонова