Рішення № 2992609, 05.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09 Справа № 19/8

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Антрацит Луганської області

до 1-го відповідача - Відособленого підрозділу „Автобаза” Державного підприємства „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області

до 2-го відповідача –Державного підприємства „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області

про стягнення 29763 грн. 92 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Зайцева Є.І., довіреність № 17 від 06.01.2009;

від 1-го відповідача –повноважний та компетентний представник не прибув.

від 2-го відповідача –повноважний та компетентний представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення боргу в сумі 32687 грн. 47 коп.

Між Антрацитівським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго", м.Антрацит Луганської області (позивачем) та Відособленим підрозділом „Автобаза” Державного підприємства „Антрацит” (1-им відповідачем) 01.04.2004 був укладений договір на постачання теплової енергії № 83, за умовами якого позивач - Постачальник прийняв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води, а 1-ий відповідач –Споживач прийняти та оплатити надану теплову енергію.

Відповідно до п.6.1. договору, Споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату по діючим тарифам на підставі пред'явленого рахунку Постачальника кожного місяця у 10-денний термін з дня їх отримання.

Відповідачем умови договору виконувались не в повному обсязі. Згідно до розрахунку позивача в період з 16 листопада 2007 року по 31 жовтня 2008 року відповідно до вказаного договору за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 23737 грн. 49 коп. Тобто Споживач порушив умови договору та не сплачував за надані йому послуги, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2008 по справі № 19/8 розгляд справи був призначений на 09.12.2008 та залучено до участі у справі у якості 2-го відповідача –Державне підприємство „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області.

08.01.2009 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог № б/н від 05.01.2009, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, якою відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2646 грн. 02 коп.

05.02.2009 представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 21.01.2009, в якій позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 514 грн. 91 коп.

Тобто позивачем заявлені вимоги (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) про стягнення суми основного боргу у розмірі 23737 грн. 49 коп., пені у розмірі 2268 грн. 59 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 3757 грн. 84 коп.

Дані заяви приймаються судом до розгляду, оскільки це право позивача, передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі не скористалися наданими їм правами, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

2-ий відповідач відзивом №10/72 від 03.02.2009 позовні вимоги визнав частково, у частині стягнення заборгованості та пені (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 05.01.2009) з боку відповідача заперечень немає, а в частині стягнення інфляційних нарахувань відповідач не погодився та визнає інфляційні нарахування за період з 01.11.2007 по 30.10.2008 в розмірі 3757 грн. 84 коп., оскільки вважає, що позивачем при розрахунку суми інфляційного збільшення суми боргу була допущена помилка.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договору № 83 від 01.04.2004 позивачем були надані 1-му відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, які останній в свою чергу своєчасно та в повному обсязі не оплатив.

У зв’язку з невиконанням своїх зобов'язань, за 1-им відповідачем утворилась заборгованість у сумі 23737 грн. 49 коп., яка визнається 1-им відповідачем, підтверджена матеріалами справи, зокрема, актом звірення розрахунків від 12.12.2008, який підписаний повноважними представниками сторін.

Як встановлено ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумності і справедливості.

Пунктом 7.3. договору передбачена відповідальність 1-го відповідача за прострочення оплати рахунків у строки, встановлені договором, у вигляді нарахування пені у розмірі, який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі цього, позивачем було обґрунтовано нарахована сума пені –2268 грн. 59 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що у даному випадку складає 3757 грн. 84 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання, заборгованість 1-го відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилася та складає 23737 грн. 49 коп. –основний борг, 2268 грн. 59 коп. –пеня за прострочення платежів, 3757 грн. 84 коп. –інфляційні нарахування.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України сторонами в господарському процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до довідки Управління статистики у м.Антрациті №117 від 05.07.2007 (а.с.64) 1-ий відповідач –Відокремлений підрозділ „Автобаза” Державного підприємства „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області, є відокремленим підрозділом без права юридичної особи Державного підприємства „Антрацит”, тому на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі відносно 1-го відповідача підлягає припиненню.

Таким чином, належним відповідачем є Державне підприємство „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області, яке позовні вимоги визнає і з ними погоджується з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог.

З вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача за позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 05.02.2009 за згодою представника позивача була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 43, 21-22, 44, 49, п.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, Господарського кодексу України, ст.ст.525-526, 530, 625, 627 Цивільного кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Антрацит”, вул.Ростовська,38, м.Антрацит, Луганська область, код ЄДРПОУ 32226065 на користь Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", Луганська область, м.Антрацит, вул.Гірничорятувальна, б.4, код ЄДРПОУ 03076618 –суму боргу 23737 грн. 49 коп., пеню 2268 грн. 59 коп., інфляційні нарахування 3757 грн. 84 коп., державне мито у сумі 297 грн. 63 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 107 грн. 44 коп., видати наказ.

3. Провадження у справі відносно 1-го відповідача припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення : 10.02.2009.

Суддя Т.В.Косенко

Помічник судді С.А.Кулешова