Ухвала суду № 29923448, 13.03.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0602/1899/2012 Головуючий у 1-й інст. Михалюк О.П.

Категорія 53 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді - Заполовського В.Й.,

суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

при секретарі судового засідання Капустинській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства „Кам'янобрідський фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, та за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Кам'янобрідський фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс" на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася в суд із позовом до ДП "Кам"янобрідський фаянс" ТзОВ "Поліський фаянс". Просила постановити рішення суду про стягнення на користь позивачки з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку з 02 квітня 2010 року по 04 липня 2012 року в сумі 43874 грн.59 коп.

Після уточнення позовних вимог позивачка просила стягнути 32 886 грн.46 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27 жовтня 2010 року по 04 липня 2012 року.

Обгрунтовуючи вимоги представник позивача зазначила, що позивачка з 14.09.2003 року по 01.04.2010 року працювала у відповідача та була звільнена з підприємства за ст. 36 КЗпП за згодою сторін. В день звільнення вона звернулася до відповідача про надання довідки про заборгованість по заробітній платі і проведення повного розрахунку. Проте розрахунок відповідачем проведений не був.

Крім того, згідно рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 23.02.2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивачки - 12436 грн. 83 коп. - індексацію на заробітну плату за період з січня 2004 року по березнь 2010 року, 4524 грн.90 коп. компенсацію за несвоєчасну отриману проіндексовану заробітну плату за такий же період.

Заборгованість виплачена в липні місяці 2012 року. Тому вважає, що відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати середнього заробітку на користь позивачки за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства „Кам'янобрідський фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 жовтня 2010 року по 04 липня 2012 року в сумі 18 074 грн. 26 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн.60 коп.

ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, частково не погодившись з рішенням суду у поданій апеляційній скарзі просить змінити рішення суду в частині розміру стягнення середньої заробітної плати за час затримки проведення розрахунку та задовольнити позов на суму 32 886 грн.46 коп.

Вважає, що суд не правильно визначив розмір середньоденного заробітку позивачки, який фактично становить 77 грн.93 коп., а не 42 грн. 83 коп., як визначив суд.

У поданій апеляційній скарзі ДП „Кам'янобрідський фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс" рішення суду вважає незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд не з'ясував наявність чи відсутність вини відповідача. Суд не дав належної оцінки тій обставині, що на період виникнення спірних правовідносин було порушено провадження у справі про банкрутство ДП „Кам'янобрідський фаянс" ТзОВ „Поліський фаянс" та відкрито ліквідаційну процедуру. Дані обставини виключають вину відповідача.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У відповідності до ч . 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 працювала у відповідача з 14.09.2003 року по 01.04.2010 року та була звільнена з підприємства за згодою сторін (а.с.3).

На день звільнення підприємство мало заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 на суму 3703 грн.39 коп., що стверджується довідкою відповідача та рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 23.02.2012 року (а.с.3 - 5).

В день звільнення ОСОБА_2 звернулася до відповідача про надання довідки про заборгованість по заробітній платі і проведення повного розрахунку. Проте розрахунок з позивачкою відповідачем проведений не був.

За судовим рішенням від 23.02.2012 року заборгованість позивачу виплачувалася частинами і остаточний розрахунок проведено 05 липня 2012 року, про що свідчить довідка ДП "Кам'янобрідський фаянс" ТзОВ "Поліський фаянс" від 03.10.2012 року № 148 (а.с.24).

Оскільки на день звільнення ОСОБА_2 з вини відповідача останній не було виплачено належну заробітну плату (а індексація заробітної плати входить в її структуру згідно ст. 2 Закону України "Про оплату праці" ), яка остаточно виплачена їй 05 липня 2012 року, то висновок суду першої інстанції про обгрунтованість вимог позивачки про стягнення середнього заробітку слід визнати правильним.

Такий висновок суду узгоджується з нормами ст.ст.116, 117 КЗпП України, рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу та наявними у справі доказами.

Розмір середньої заробітної плати та середньоденного заробітку позивачки, який прийнятий судом, відповідачем визначений з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (а.с.23).

Тому доводи сторони позивача про те, що суд не правильно визначив розмір середньоденного заробітку є безпідставними.

Крім того, доводи відповідача про те, що на період виникнення спірних правовідносин було порушено провадження у справі про банкрутство ДП „Кам'янобрідський фаянс" ТзОВ „Поліський фаянс" та відкрито ліквідаційну процедуру і дані обставини виключають їх вину у затримці проведення розрахунку з позивачкою є необгрунтованими, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII «Оплата праці» вказаного Кодексу. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні пов'язана з трудовими правовідносинами, а тому положення вказаного Закону України щодо дії мораторію на ці правовідносини не поширюються.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг є необгрунтованими, а рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування в процесі апеляційного розгляду справи не встановлено.

Тому рішення відповідно до ст.308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, та апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Кам'янобрідський фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс" відхилити.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді