Рішення № 29923248, 04.03.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/2-1957/11

Провадження № 2/520/1688/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2013 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Васильків О.В.

при секретарі Ганєві А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, та компенсацію моральної шкоди, суд, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «ЖКС «Вузівський», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, який уточнив, та просить стягнути з відповідача на його користь 62590,95 гривень відшкодування матеріальної шкоди (вартості пошкоджених речей та відновлювального ремонту нежитлового приміщення, за адресою: м. Одеса, вул. Тополина, буд. 30/1), заподіяної внаслідок залиття; 10000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, понесені судові витрати у розмірі 5250,80 гривень. При цьому позивач посилається на те, що в кінці вересня 2009 року сталося залиття нежитлового приміщення, належного йому на праві приватної власності, внаслідок чого йому була нанесена значна матеріальна шкода, в звязку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судових засіданнях 16.09.2010 року та 28.10.2010 року позовні вимоги підтримав, в подальшому до судових засідань не зявився.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, в яких зазначають, що вина КП «ЖКС «Вузівський» в залитті приміщення не встановлена, в звязку з чим просять в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_7 в судовому засіданні 04.04.2011 року просив зняти претензії з третіх осіб, оскільки вони придбали квартиру 21.09.2010 року, в квартирі був зроблений євроремонт та ніяких питань під час укладання угоди з боку КП «ЖКС «Вузівський» чи інших осіб стосовно залиття не виникало, в подальшому до судових засідань не зявився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не зявилась, повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши представника позивача та представників відповідача, експерта ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 87,0 кв.м., в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Тополина, 30/1, про що суду надано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 23.11.2007 року /т.1 а.с.10/.

Згідно з актом прийому-передачі прийнятого до експлуатації закінченого будівництвом 10-ти поверхового жилого будинку №9 (буд.) ж/м «Таїрова», розташованого у м. Одесі по вул. Тополина, 30/1, Управління капітального будівництва Одеської міської ради передає, а комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» приймає на свій баланс завершений будівництвом обєкт 10-ти поверховий, жилий будинок №9 (буд.) ж/м «Таїрова», розташованого у м. Одесі по вул. Тополина, 30/1, згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.11.2007 року /т.1 а.с.217/.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.09.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спільно продали належну їм на праві спільної часткової власності та передали у власність а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили в рівних частках кожний ізольовану квартиру №3, що розташована у будинку №30/1 по вул. Тополиній в м. Одесі /т.1 а.с.176/.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора ЖКС «Вузівський» ОСОБА_12 про те, що він звертався до ЖКС «Вузівський» з проханням визначити відповідального майстра для складання акта про залиття за адресою: вул. Тополина, 30/1, але на його усне прохання ніхто не відреагував, в звязку з чим ОСОБА_1 просить виділити відповідального майстра для складення акта про залиття за даною адресою /т.1 а.с.18/. 06.10.2013 року в звязку з неотриманням відповіді на вищезазначене звернення позивач власноруч у присутності власників суміжних приміщень ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також комерційного директора агентства експертної оцінки та консалтингу ОСОБА_15, склав акт про залиття, в якому зазначив, що зі слів сантехніка КП «ЖКС «Вузівський» відбувся розрив каналізаційної труби, внаслідок чого було залито належне позивачу нежитлове приміщення /т.1 а.с.19/. Також позивач звертався до голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради з проханням звернути увагу представників КП «ЖКС «Вузівський» на його звернення /т.1 а.с.20/.

Відповідно до звіту про оцінку вартості ремонтно-відновлювальних робіт та матеріальної шкоди, спричиненої власнику внаслідок залиття нежилих підвальних приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Тополина, 30/1, виконаного Агентством експертної оцінки та консалтинга 06.10.2009 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт без ПДВ складає 56201,00 грн. та вартість матеріальної шкоди обєкта оцінки без ПДВ складає 53390,95 грн. /т.1 а.с.21-50/.

В ході судового розгляду справи судом досліджено акт від 28.09.2009 року, складений комісією в складі начальника дільниці №1 КП «ЖКС «Вузівський» ОСОБА_16, майстра дільниці ОСОБА_17, сл. сантехніка ОСОБА_18, про те, що про обході дільниці майстром ОСОБА_17 було зясовано, що з балкону кв. №3 тече вода, а квартира закрита на замок. Комісія оглянула підвал вищезазначеного будинку і виявила в приміщенні під квартирою №3, де знаходиться елеваторний вузол, на стелі та на стіні протікання. Так як до квартири №3 немає доступу та причину залиття встановити неможливо, було прийнято рішення перекрити воду по стояку будинку. Жильцям квартири №3 залишено припис /т.1 а.с.91/.

Згідно з актом від 01.10.2010 року, складеним комісією в складі начальника дільниці №1 КП «ЖКС «Вузівський» ОСОБА_16, майстра дільниці ОСОБА_17, сл. сантехніка ОСОБА_18, при повторному огляді будинку №30/1 по вул. Тополина виявлено, що після відкриття води по стояку квартири №3 протікання не відновилося. Для ремонтних робіт представників ЖКС не викликали /т.1 а.с.92/.

Суд вважає доводи представника позивача стосовно того, що вказаний акт від 01.10.2010 року складений більш ніж через рік після залиття, заслуговують на увагу, а до стверджень представників відповідача, що вказаний акт складений в 2009 році, а в написанні дати допущена помилка, суд відноситься критично та вважає дані ствердження неспроможними.

Судом досліджено висновок №2014/23 судової будівельно-технічної експертизи від 10.09.2012 року, згідно з яким імовірними причинами залиття є: аварія на трубопроводах холодної та гарячої води, каналізації, теплопостачання вище розташованих приміщень; неправильна експлуатація санітарно-технічного обладнання жильцями, які проживають у вищи розташованих приміщеннях. Сума матеріального збитку, нанесеного підвальному приміщенню по вул. Тополина, 30/1, в м. Одесі в результаті залиття, відповідає вартості ремонтно-відновлювальних робіт та складає 40685 грн. /т.2 а.с.19-22/.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_8 суду пояснив, що під час виходу на місце дослідження були встановлені сліди залиття з стояка квартири №2 або №3. Під час дослідження було встановлено, що залиття було здійснене через міжповерхові перекриття. В ході проведення експертизи акт, складений позивачем, до уваги не брався, так як не відповідає типовому акту про залиття. В звязку з відсутністю акта про залиття нежилого підвального приміщення, складеного експлуатаційною організацією у відповідності з типовою формою, експертом розглядався варіант визначення залиття відповідно до акту КП «ЖКС «Вузівський» від 28.09.2009 року, а саме 28.09.2009 року.

З урахуванням пояснень експерта стосовно того, що ним не досліджувались вартість пошкоджених речей, витрати на придбання нових шпалер та покриття для підлоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в частині вартості ремонтно-відновлювальних робіт, так як стороною позивача не доведена наявність шкоди відносно інших обставин будь-якими іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в ред. від 31.01.2009 року) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

З урахуванням того факту, що на підтвердження заперечень представниками відповідача не надано доказів, що залиття належного позивачу нежилого приміщення відбулося не з вини КП «ЖКС «Вузівський», а також з огляду на те, що КП «ЖКС «Вузівський» є балансоутримувачем будинку №30/1 по вул. Тополиній в м. Одесі та співробітниками КП «ЖКС «Вузівський» не складено акт про залиття відповідної типової форми на вимогу позивача, що свідчить про недбале ставлення співробітників КП «ЖКС «Вузівський» до своїх обовязків та про умисне не складання акту про залиття.

Суд вважає приведений представниками відповідача акт від 28.09.2009 року, яким зафіксовано, що з балкону кв. №3 тече вода, а квартира закрита на замок, внаслідок чого було прийнято рішення перекрити воду по стояку будинку, свідчить про те, що залиття мало місце. Посилання на акт, складений комісією КП «ЖКС «Вузівський», про те, що після відновлення водопостачання протікання не продовжилось, тобто не з вини відповідача, суд вважає необґрунтованим та таким, що не спростовує наявність вини КП «ЖКС «Вузівський» у спричиненні шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, належного позивачу.

Так, протягом розгляду справи представники відповідача не скористались положеннями ч. 1 ст. 60 ЦПК України та не надали доказів про залиття приміщень позивача не з вини відповідача, а тільки обмежились складанням акту, який не відповідає вимогам законодавства, та посилались на акт від 01.10.2010 року, який суд не приймає до уваги з приведених вище підстав.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Представником позивача не наведено, в чому саме в даному випадку полягає моральна шкода, з яких міркувань вона виходила, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується, тому суд вважає вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218ЦПК України, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», юридична адреса: м. Одеса, вул. Шишкіна, 60-А, на р/р 26000263291 ПАТ «МАРФІН БАНК» в м. Іллічівськ МФО 328168, ОКПО 35303304, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, матеріальну шкоду в розмірі 40685,00 грн. (сорок тисяч шістсот вісімдесят пять гривень 00 копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3413,09 грн. (три тисячі чотириста тринадцять гривень 09 копійок).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя О.Васильків