Постанова № 29920350, 05.03.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1033/13-a

категорія 8.2.1

05 березня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представників позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Малого підприємства "Азалія"

до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 р. №0000032350,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте 07.02.2013 року Лугинською МДПІ Житомирської області № 0000032350, яким МП "Азалія" було збільшено грошове зобов"язання з податку на додану вартість на 83000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 41500 грн.. В обґрунтування позовних вимог вказує, що підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки акту перевірки № 04/23-16/13549590, відповідно якого встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового кодексу України. Однак, позивач вважає, що ним при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Онікс" не було допущено жодних порушень податкового законодавства України, а тому висновки відповідача є безпідставними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, мотивуючи їх вищенаведеними підставами. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив в позові відмовити. Вказав, що проведеною позаплановою перевіркою МП "Азалія" встановлено порушення вимог Податкового кодексу при формування податкового кредиту з податку на додану вартість по проведеній господарській операції з ТОВ "Онікс", оскільки останнє має ознаки фіктивності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні письмові докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією (Олевське відділення) проведено позапланову виїзну документальну перевірку Малого підприємства "Азалія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2001 року по 30.11.2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Онікс" (код ЄДРПОУ 19121137), про що складено акт № 04/23-16/13549590 від 23.01.2013 року.

За висновками акту перевірки було встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, 201.6, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому відповідачем також зроблений висновок про нікчемність проведеної операції МП "Азалія" з ТОВ "Онікс" по придбанню газогенераторного комплексу ГТП-0.3.

Підставою для таких висновків стали отримані з ДПІ в Солом"янському районі м.Києва дані щодо порушень в діяльності ТОВ "Онікс". Зокрема, висновки актів документальної перевірки ТОВ "Онікс" від 14.12.2012 року № 1263/23-07/19121137 та від 22.11.2012 року № 7863/22-7/19121137, протокол допиту колишнього засновника та директора ТОВ "Онікс" ОСОБА_1.

На підставі акту перевірки Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією (Олевське відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000032350, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 83000 грн. основного платежу та 41500 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями) (далі по тексту - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновки акту перевірки спростовуються наданими та дослідженими судом доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається , що відповідно до договору купівлі-продажу № 29/1 від 05.12.2011 року, укладеного між ТОВ "Онікс" (продавець) та МП "Азалія" (покупець) позивачем придбаний газогенераторний комплекс ГТП-0.3 загальною вартістю 498000,00 грн., в тому числі 8300 грн.

Факт придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною № РН-0010314 від 05.12.2011 року та дана операція відображена в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується актом перевірки.

На підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість продавцем товару видано податкову накладну від 05.12.2011 року № 10314, копія якої містися в матеріалах справи. Вказана податкова накладна відповідає вимогам, визначеним п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Зазначені вище документи містять всі обов"язкові реквізити, які передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та мають юридичну силу.

Згідно наданих в судовому засіданні пояснень представником відповідача факт наявності у позивача придбаного газогенераторного комплексу ГТП-0.3 не заперечується.

Таким чином, МП "Азалія" правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку по фінансово-господарській операції з ТОВ "Онікс".

Щодо порушень, які допущені контрагентом позивача, на які посилається податковий орган, то суд відмічає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З огляду на вищевикладене, не можна по факту порушення податкового законодавства з боку контрагента ТОВ "Онікс" перекладати на МП "Азалія" відповідальність за його дії, тим самим ставлячи МП "Азалія" в ряд порушників податкового законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд приходить до висновку, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією (Олевське відділення) Житомирської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 р. №0000032350.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 11 березня 2013 р.