Рішення № 29918471, 11.03.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 р. Справа № 5010/1625/2012-П-2/89 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора м.Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ПАТ "Івано-Франківськгаз", в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства, вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010

до відповідача: фізичної особи-підприємця Прощука Едуарда Петровича, вул. М.Биха, 20А/1, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості сумі 6841,37 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Попович Оксана Василівна - юрисконсульт, (довіреність №05-16/2751 від 15.11.12).

від прокуратури: не з"явилися.

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Івано-Франківська, в інтересах держави - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ПАТ "Івано-Франківськгаз", в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до приватного підприємця Прощука Едуарда Петровича (далі Відповідач) про стягнення заборгованості сумі 6841,37 грн., в тому числі 5855,55 грн. за спожитий природний газ, 250,89 грн. пені, 83,17 грн. 3 % річних, 409,91 грн. штрафу та 241,55 грн. інфляційних.

Позивач позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договорів №ІФ-12-4835 п/к на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.11 та №ІФ-12-4835 р/к на розподіл природного газу від 30.12.12.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 26.12.12, 15.01.13 та 21.02.13, які направлялись за його місцезнаходженням згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.52).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даному випадку судом з"ясовувалось місцезнаходження відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - а.с.52).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз" в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства та фізичною особою-підприємцем Прощук Е. П. укладено договори №ІФ-12-4835 п/к на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.11 та №ІФ-12-4835 р/к на розподіл природного газу від 30.12.12.

Згідно п. п 1.1. договору№ІФ-12-4835 п/к на постачання природного газу від 30.12.11, позивач (постачальник) постачає природний газ відповідачу (споживачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача (споживача), а відповідач (споживач) оплачує позивачу (постачальнику) вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 2 до договору.

Згідно п. 2.9. договорів, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача і позивача.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем шляхом 100% попередньої вартості запланованих місячних обсягів газу на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за п"ять банківських днів до початку місяця поставки газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 1.1. договору №ІФ-12-4835 р/к на розподіл природного газу від 30.12.12 сторони погодили, що газорозподільне підприємство (позивач) зобов'язується надати замовнику (відповідачу) послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами (далі - ГРМ) до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до "Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін".

Пунктом 1.2. договору №ІФ-12-4835 р/к на розподіл природного газу від 30.12.12 відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість послуги з транспортування газу ГРМ у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами договору. Згідно п. 4.3. договору розрахунковий період становить один місяць, з 08-00 години першого дня місяця по 08-00 годину першого дня наступного місяця включно.

У відповідності до п. 4.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється відповідачем (замовником) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу на період передоплати визначений сторонами в договорі. За послуги по транспортуванню природного газу відповідач зобов"язаний внести 100% попередньої вартості транспортування запланованих місячних обсягів газу на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за п"ять банківських днів до початку місяця поставки газу.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати на плановий обсяг газу по кожному об'єкту відповідача або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати, відповідач розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з січня по березень 2012 року надано відповідачу послуги з постачання та транспортування природного газу на підставі вищезазначених договорів, про що сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу (а.с.23-25).

Однак, відповідач за надані позивачем послуги з постачання та транспортування природного газу за період з січня по березень 2012 року своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого виник борг в сумі 5855,55 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач у строки визначені договорами не приступив до виконання зобов'язання, чим порушив умови договорів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 5855,55 грн. основного боргу за постачання та транспортування природного газу обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 250,89 грн. пені, 83,17 грн. 3 % річних за період прострочки з 11.03.12 по 18.06.12 та частково обгрунтованою вимогу щодо стягнення інфляційних, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2.2. договору №ІФ-12-56 п/п на постачання природного газу за регульованим тарифом від 22.12.11 сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.2 договору №ІФ-12-56 р/п на розподіл природного газу від 30.12.12, встановлено, що, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом здійснено перевірку нарахування пені та 3 % річних.

Суд здійснив також перерахунок інфляційних з врахуванням повідомленням Державної служби статистики України щодо індексу споживчих цін (індекс інфляції) за лютий-травень 2012 року, обгрунтований розмір яких становитиме 13,1 грн. В решті стягнення інфляційних слід відмовити.

В стягненні 409,91 грн. 7% штрафу належить відмовити, оскільки така відповідальність не передбачена договорами сторін.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 5855,55 грн. основного боргу, 250,89 грн. пені, 83,17 грн. 3 % річних та 13,1 грн. інфляційних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1559,89 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 509, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, 193, 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства до фізичної особи-підприємця Прощука Едуарда Петровича про стягнення 6841,37 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Прощука Едуарда Петровича (вул. М.Биха, 20А/1, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 3000007895) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (вул. Ленкавського 20, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 03361046) в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства (вул.Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, ідентифікаційний код 20551297) - 5855 (п"ять тисяч вісімсот п"ятдесят п"ять) грн. 55 коп. основного боргу, 250 (двісті п"ятдесят) грн. 89 коп. пені, 83 (вісімдесят три) грн. 17 коп. - 3 % річних, 13 (тринадцять) грн. 10 коп. інфляційних.

В решті позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Прощука Едуарда Петровича (вул. М.Биха, 20А/1, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 3000007895) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м.Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 1559 (одну тисячу п"ятсот п"ятдесят дев"ять) грн. 89 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.03.13

Суддя Круглова О.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______помічник судді Шунтов О.М. 14.03.13