Постанова № 29917696, 27.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17702/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представників позивача - Вороніна С.В.,

представника відповідача - Радченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, за участі прокуратури Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22.09.2006 року № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, за участі прокуратури Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22.09.2006 року №0002310823/0/26361/10/15-16-23/5, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2006 року на суму 1326965,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм законодавства України, яке порушує його права та підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.

Висновок податкового органу про те, що позивачем не нараховані податкові зобов'язання у сумі 1000560,40 грн., не відповідає нормам законодавства України у зв'язку з тим, що у періоді, який перевірявся, ним були придбані власні векселя у третьої особи, ВАТ «Алчевський коксохімічний завод», відповідно до договору купівлі - продажу цінних паперів від 16.06.2006 року № К2808-595-ю. Відповідно до умов зазначеного договору передбачений розрахунок грошовими коштами, при цьому номінальна вартість векселів складає 5713790,00 грн., сума придбання склала 710988,15 грн., різниця між номінальною вартістю векселів та вартістю придбання у розмірі 5002802,00 грн. є дисконтом за згодою сторін, а не платежем в рахунок погашення заборгованості за вказаними векселями.

Стосовно висновку податкового органу про те, що згідно спонсорського договору № 1004-122 від 01.12.2004 року ТОВ «ФК Металург» були надані рекламні послуги, по яким позивач необґрунтовано включив податок на додану вартість до податкового кредиту, чим порушив норми ст.5 Закону України «Про рекламу», позивач зазначає, що ТОВ «ФК Металург» надав рекламні послуги з реклами товарів та діяльності Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», які підтверджені актами виконаних робіт та податковими накладними відповідно до умов договору б/н від 01.01.2002 року, а не спонсорського договору.

Щодо висновку податкового органу про те, що позивачем неправомірно віднесена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 27650,07 грн. по отриманим послугам від ТОВ «Авіаційна компанія «ІСД АВІА», позивач зазначає, що згідно договору про надання послуг ТОВ «Авіаційна компанія «ІСД АВІА» №2000-812 від 01.12.2000 року йому були надані послуги по авіаперевезенням та комплексному обслуговуванню польотів. Керівництво Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» користувалось послугами авіакомпанії для прибуття на місце проведення переговорів з партнерами з питань подальших взаємовідносин у межах діючих договорів, які мають пряме відношення до господарської діяльності підприємства.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 22.09.2006 року № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2006 року на суму 1326965,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року задоволені позовні вимоги Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, за участі прокуратури Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 від 22.09.2006 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишено без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задоволено частково, постанову Господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного Господарського суду від 27.02.2007 року по справі № 22/313а скасовано, справу №22/313а направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлено факт формування позивачем податкового кредиту по отриманим від ТОВ «Авіаційна компанія ІСД АВІА» послугам, пов'язаним з відрядженням керівництва платника з метою ведення переговорів по договорам, предметом яких є здійснення операцій, що не є об'єктом оподаткування. Враховуючи, що подальше використання отриманих від ТОВ «Авіаційна компанія ІСД АВІА» послуг здійснюється в операціях, які не є об'єктом оподаткування, формування податкового кредиту у розмірі 27650,07 грн. за такими операціями є безпідставними.

Також в ході проведення перевірки були встановлені факти придбання позивачем векселів власної емісії. При цьому викуп векселів відбувався за ціною, що є нижчою від номінальної вартості векселя. В подальшому заборгованість за такими векселями була погашена. Враховуючи, що погашення векселів власної емісії позивачем здійснювалось не грошовими коштами, така операція не звільняється від оподаткування відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», тобто платником податків занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1000560,04 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлений факт укладання позивачем з ТОВ «Футбольний клуб «Металург» договорів про надання спонсорської допомоги та про надання рекламних послуг. При цьому за зазначеними договорами ТОВ «Футбольний клуб «Металург» має ідентичні обов'язки щодо розповсюдження інформації стосовно позивача. В періоді, який перевірявся, діяв спонсорський договір. Таким чином, в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту безпідставно віднесена сума у розмірі 298755,18 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 30 серпня 2006 року по 11 вересня 2006 року відповідачем здійснено виїзну позапланову перевірку позивача, на підставі якої складено акт №167/15-16-23/5-24068988 від 12.09.2006 року про результати виїзної позапланової перевірки Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період червень 2006 року.

Вищезазначеним актом встановлене порушення п.п.3.2.1, п.3.2 ст. 3, п.6.1 ст. 6, п.п.7.4.1, 7.4.2 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення суб'єктом господарювання від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2006 року на суму 1326965,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення від 22.09.2006 року № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2006 року на суму 1326965,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року задоволені позовні вимоги Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, за участі прокуратури Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 від 22.09.2006 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишено без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задоволено частково, постанову Господарського суду Донецької області від 20.11.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного Господарського суду від 27.02.2007 року по справі № 22/313а скасовано, справу №22/313а направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 року з огляду на те, що за договором купівлі - продажу векселів №К2808-595-ю від 16.06.2006 року при номінальній сумі векселів 5713790 грн. сума придбання склала 710988,15 грн., а заборгованість за векселями була погашена на суму 5002802 грн. - як різницю між номінальною вартістю векселів та вартістю купівлі раніше емітованими векселями, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судами не з'ясовано, чи здійснювалось погашення векселів власної емісії Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» грошовими коштами та чи звільняється така операція від оподаткування відповідно до положень п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 16 червня 2006 року між ВАТ «Алчевський коксохімічний завод», яке є продавцем, та Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», яка є покупцем, укладено договір купівлі - продажу векселів №К2808-595-ю від 16.06.2006 року, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, зазначених в цьому договорі, наступні прості векселі:

- від 05.11.2004 року № 66335537716334 номінальною вартістю 100000,00 грн. (вартість векселя - 18069,10 грн.);

- від 04.03.2003 року № 66335537550365 номінальною вартістю 1000000,00 грн. (вартість векселя - 78829,95 грн.);

- від 15.07.2003 року № 66335537659718 номінальною вартістю 1261661,00 грн. (вартість векселя - 121980,18 грн.);

- від 07.07.2003 року № 66335537659712 номінальною вартістю 1352129,48 грн. (вартість векселя - 130726,87 грн.);

- від 19.11.2004 року № 66335537716367 номінальною вартістю 2000000,48 грн. (вартість векселя - 361382,05 грн.).

Відповідно до п.1.2 вищевказаного договору сума договору складає 710988,15 грн.

Придбання векселів відображено у бухгалтерському обліку проводкою Дт 62.1.1 Кт 68.5.7 на суму 710988,15 грн. Заборгованість за вищезазначеними векселями була погашена наступними проводками: Дт62.1.1 Кт 68.5.7 на суму 710988,15 грн. - сума оплати грошовими коштами; Дт62.1.1 Кт 71.906 на суму 5002802,00 грн. - на різницю між номінальною вартістю векселів та вартості купівлі.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зазначено, що позивачем при погашенні заборгованості в сумі 5002802,00 грн. не коштами за раніше емітовані векселя не нараховані податкові зобов'язання в сумі 1000560,40 грн., що є порушенням п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України «Про облік векселів в Україні» встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Таким чином, у покупця - емітента простого векселя виникає просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму, вказану у простому векселі з припиненням зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.39 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі утримувач векселя не може відмовитися від прийняття часткового платежу. При цьому ст.40 Уніфікованого закону встановлено, що утримувач векселя не може бути примушений прийняти платіж за ним до настання строку платежу. Трасат, який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик.

Отже, якщо утримувач простого векселя погоджується прийняти частковий платіж за векселем від емітента до настання строку платежу і при цьому за згодою сторін борг за векселем вважається погашеним, тобто зобов'язання векселедавця оплаченим, то сума фактично несплаченої за домовленістю частини повної суми векселя не спричинює жодних коригувань з податку на додану вартість у податковому обліку продавця (векселедержателя) і покупця (векселедавця).

За таких обставин, суд вважає безпідставним висновок податкового органу, що позивачем в порушення п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» при погашенні заборгованості у сумі 5002802 грн. не коштами, за раніше емітовані векселя не нараховані податкові зобов'язання у сумі 1000560,40 грн. (у одиницях заповнення декларації 1000560 грн.), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 року суд касаційної інстанції звертає увагу суду, що при новому розгляді справи необхідно з'ясувати, чи послуги з авіаперевезень придбані з метою подальшого укладання та виконання договорів, операції за якими не є об'єктом оподаткування з урахуванням положень ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», також необхідно встановити, ячи відбувається подальше використання отриманих від ТОВ «Авіаційна компанія ІСД АВІА» послуг в операціях, які не є об'єктом оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2000 року між ТОВ «Авіаційна компанія «ISD авіа», яке є виконавцем, та Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», яка є замовником укладено договір про надання послуг № 2000-812-усл від 01.12.2000 року, відповідно до п.1 якого замовник замовляє, а виконавець забезпечує виконання авіаперевезень та комплексне обслуговування польотів за маршрутами згідно заявок.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна №187 від 01.06.2006 року на загальну суму 24285,46 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 4047,58 грн.; податкова накладна №198 від 11.06.2006 року на загальну суму 32572,51 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5428,75 грн.; податкова накладна №201 від 13.06.2006 року на загальну суму 24992,45 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 4165,41 грн.; податкова накладна №213 від 22.06.2006 року на загальну суму 24285,48 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 4047,58 грн.; податкова накладна №216 від 25.06.2006 року на загальну суму 33459,07 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5576,51 грн.; податкова накладна №223 від 30.06.2006 року на загальну суму 26305,45 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 4384,24 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі керівництво Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» користувалась послугами авіакомпанії для прибуття на місце проведення переговорів з партнерами з питань подальших взаємовідносин в рамках договору купівлі-продажу цінних паперів №К-02 від 13.01.2004 року, предметом якого є здійснення купівлі, продажу, міни цінних паперів на фондовому ринку, та договору №2003-046зйм від 18.03.2003 року, предметом якого є надання в оперативне управління грошових коштів (надання займу), без мети отримання прибутку. Зазначені обставини підтверджуються відповідними звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та звітами про відрядження (т.2 а.с. 11-22).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника на формування податкового кредиту залежить від наявності мети використання в подальшому придбанні товарів (послуг) в оподаткованих операціях.

Таким чином, витрати позивача на оплату послуг перевезення його працівників були здійснені з метою подальшого здійснення операцій з цінними паперами та грошовими коштами, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Отже, суд приходить до висновку, що у позивача було відсутнє право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 27650,07 грн. (у одиницях заповнення декларації 27650 грн.), сплаченої у складі вартості спірних послуг з авіаперевезення, у зв'язку з чим позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Крім того, як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 року суд касаційної інстанції зазначає, що судом залишено поза увагою та не дано правової оцінки наданими до перевірки зразкам поліграфічної продукції, квиткам на матчі, програмам. Також враховуючи, що згідно з первинними документами позивача ТОВ «Футбольний клуб «Металург» розміщувалася інформація стосовно Корпорації, суду при новому розгляді необхідно встановити, з врахуванням обмежень, визначених ст.5 закону України «Про рекламу», чи виходить така діяльність за межі договору про надання рекламних послуг та встановити, чи у перевіряємому періоді було фактичне виконання спонсорського договору, оскільки в свою чергу така діяльність може призвести до порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 298755,18 грн.

Судом встановлено, що 01 січня 2002 року між Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», яке є замовником, та ТОВ «Футбольний клуб «Металург», яке є виконавцем, укладено договір про надання рекламних послуг від 01.01.2002 року, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання про надання рекламних послуг для популяризації товарів, які реалізує замовник та послуг, які надаються. Відповідно до п.2.1 вищевказаного договору вартість робіт про надання рекламних послуг у відповідності з предметом даного договору визначається на кожний календарний рік по взаємній домовленості сторін та оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

01 грудня 2004 року між Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу», яке є «Спонсором», та ТОВ «Футбольний клуб «Металург», яке є «Клубом» укладено договір про надання спонсорської допомоги від 01.12.2004 року № 2004-122, відповідно до п.1 якого сторони домовились про наступне: предметом даного договору є надання Клубу спонсорської допомоги Спонсором. Відповідно до п.2 вищевказаного договору Спонсор перераховує на т/с Клуба на мету, вказану в п.1 даного договору грошові кошти, сума яких оговорюється в кожному конкретному випадку та оформлюється додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем надані наступні документи: акт № 10 приймання - передання рекламних послуг згідно договору б/н від 01.01.2002 року, акт № 11 приймання - передання рекламних послуг згідно договору б/н від 01.01.2002 року, акт № 1 приймання - передання рекламних послуг згідно договору б/н від 01.01.2002 року, акт № 2 приймання - передання рекламних послуг згідно договору б/н від 01.01.2002 року, акт № 3 приймання - передання рекламних послуг згідно договору б/н від 01.01.2002 року, акт № 4 приймання - передання рекламних послуг згідно договору б/н від 01.01.2002 року; податкова накладна № 291 від 30.11.2005 року, податкова накладна № 311 від 30.12.2005 року, податкова накладна № 6 від 31.01.2006 року, податкова накладна № 34 від 26.02.2006 року, податкова накладна № 62 від 31.03.2006 року, податкова накладна № 99 від 30.04.2005 року. (т.1 а.с. 43-48).

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, визначальними умовами для виникнення у платника податку права на включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту є, зокрема, фактичне здійснення господарської операції та наявність належним чином оформлених податкових накладних. В даному випадку, як встановлено судом, власне факт виконання операцій з надання позивачеві рекламних послуг документально підтверджується та податковим органом не заперечується.

Вищезазначені акти приймання-передання та податкові накладні посвідчують факт отримання рекламних послуг, ніякого відношення до спонсорського договору не мають, внаслідок чого висновок відповідача про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 298755,18 грн. (у одиницях заповнення декларації 298755 грн.) є безпідставним.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22.09.2006 року № 0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 в частині зменшення Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1299315,00 грн., в іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 227, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22.09.2006 року №0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 22.09.2006 року №0002310823/0/26361/10/15-16-23/5 в частині зменшення Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1299315 грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27.02.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 04.03.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.