Рішення № 2991733, 20.01.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2009 р.

Справа № 31-15-22/381-07-8905

Позивач: Прокурор м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

Відповідач 1: Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання

Відповідач 2: ТОВ „Авіакомпанія „Одеса”

про визнання договору купівлі - продажу недійсним

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від прокуратури: Вигнанюк Т.Л.

від позивача: Горголюк –Місюра О.С.

від відповідача (ЕВІО): не з’явився

від відповідача (ТОВ): Черних О.В. (16.12.2008 року була присутня Курочкіна Г.І.)

Суть спору: про визнання договору купівлі –продажу від 08.10.1991 року недійсним.

З відзиву на позов ТОВ „Авіакомпанія „Одеса” від 19.01.2009 року убачається, що відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві. Також у цьому відзиві відповідач заявив про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Представник прокуратури позов підтримала.

Представник позивача позов підтримала.

Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

20.02.1991 року Одеський обґєднаний авіазагін (продавець) та Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання (покупець) підписали договір купівлі –продажу, відповідно до умов якого продавець продає покупцю будівлі та споруди аеродрому «Застава»за 815 000 руб.

У цьому договорі не наведений перелік майна, що продається із зазначенням індивідуальних ознак цього майна. У справі відсутні докази (додаткові угоди, додатки до вказаного договору) які засвідчують, що Одеський обґєднаний авіазагін та Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання дійшли згоди щодо переліку майна яке продається по договору.

08.10.1991 року Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання (продавець) та Авіакомпанія „Одеса” (покупець) уклали договір купівлі –продажу, відповідно до умов якого продавець продає покупцю будівлі та споруди аеродрому «Застава»за 815 000 руб.

Додатком до вказаного договору відповідачі встановили перелік будівель та споруд які є предметом договору та строки звільнення цього майна.

За актом прийому –передачі від 09.10.1991 року Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання передало Авіакомпанії „Одеса” будівлі та споруди на виконання договору від 08.10.1991 року.

Суд відхиляє всі судові рішення в інших справах які є у матеріалах поточної справи, оскільки вони відповідно до ст. 35 ГПК України не звільняють від доказування фактів у поточній справі, і не містять рішень по суті які можуть вплинути на результати розгляду поточної справи.

Суд відхиляє лист Одеського обґєднаного авіазагону від 15.01.1993 року, оскільки цей лист не є за законодавством підставою виникнення цивільно –правових зобовґязань.

Суд відхиляє акт експертизи № 873 від 29.02.1996 року, оскільки цей акт не засвідчує обставин які мають значення для розгляду справи.

Суд відхиляє лист міського управління по земельних ресурсах та кадастру від 10.12.1998 року, оскільки цей лист не є за законодавством підставою виникнення цивільно –правових зобовґязань.

Рішенням Одеської міської Ради від 02.06.2000 року, надана у постійне користування УЖКГ Одеського міськвиконкому земельна ділянка площею 208,6745 га. яка розташована у м. Одеса, на території колишнього аеропорту «Застава», для проектування, будівництва та експлуатації міського кладовища «Західне». З цього рішення не убачається, що Одеській міській Раді відомо хто саме є власником будівель та споруд аеропорту «Застава».

Розпорядженням міського голови м. Одеса від 26.06.2000 року, спецпідприємству комунально –побутового обслуговування надана вказівка почати поховання на міському кладовищі «Західне»з 01.07.2000 року.

Суд відхиляє рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради від 05.10.1953 року оскільки це рішення не засвідчує обставин які мають значення для розгляду справи.

Суд відхиляє свідоцтво № 16/15-29 про державну реєстрацію та придатність аеродрому до експлуатації, оскільки це свідоцтво не є правоустановчим документом на аеродром «Застава»і не засвідчує право власності на цей аеродром у Одеського обґєднаного авіазагону.

Суд відхиляє технічний паспорт на аеродром «Застава»від 24.07.1989 року, оскільки цей технічний паспорт не є правоустановчим документом на аеродром «Застава»і не засвідчує право власності на цей аеродром у Одеського обґєднаного авіазагону.

Суд відхиляє витяг з ЄДРЮОтаФОП від 12.12.2008 року, оскільки цей витяг не засвідчує припинення Експериментального виробничого інноваційного об’єднання, та засвідчує неповноту реєстру.

Суд відхиляє лист з відомостями з ЄДРПОУ від 21.04.2008 року, оскільки цей лист не засвідчує припинення Експериментального виробничого інноваційного об’єднання, та не містить відомостей щодо особи з найменуванням - Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання.

З статуту ТОВ „Авіакомпанія „Одеса” убачається, що це товариство раніше мало найменування Авіакомпанія „Одеса”.

Відповідно до ст. 4 ЦК України від 1963 року - цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом…

Відповідно до ст. 44 ЦК України від 1963 року - повинні укладатись у письмовій формі: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою…

Відповідно до ст. 48 ЦК України від 1963 року - недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону…

Відповідно до ст. 59 ЦК України від 1963 року - угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Відповідно до ст. 71 ЦК України від 1963 року - загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК України від 1963 року - перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 153 ЦК України від 1963 року - договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК України від 1963 року - за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 225 ЦК України від 1963 року - право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відповідно до ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦК України - 4. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 ЦК України - нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зробив наступні висновки.

Договір купівлі –продажу від 20.02.1991 року, за яким Одеський обґєднаний авіазагін продав Експериментальному виробничому інноваційному об’єднанню будівлі та споруди аеродрому «Застава»за 815 000 руб. в розумінні ст. 153 ЦК України від 1963 року є неукладеним (таким, що не відбувся та не породив між сторонами договору цивільних прав та обовґязків), оскільки у цьому договорі сторони договору не досягли згоди по такій істотній умові як предмет договору. Так, в цьому договорі не наведений перелік майна, що продається із зазначенням індивідуальних ознак цього майна.

Таким чином Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання на підставі вказаного неукладеного договору не набуло право власності на будівлі та споруди аеродрому «Застава».

Не зґявляючись власником будівель та споруд аеродрому «Застава», Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання 08.10.1991 року уклало з Авіакомпанією „Одеса” договір купівлі –продажу, відповідно до умов якого Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання продає Авіакомпанії „Одеса” будівлі та споруди аеродрому «Застава»за 815 000 руб.

Цей договір укладений з порушенням ст. 225 ЦК України від 1963 року, оскільки Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання не є власником будівель та споруд аеродрому «Застава».

За таких обставин договір купівлі - продажу від 08.10.1991 року підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 48 ЦК України від 1963 року та ст. 215 ЦК України.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Одеська міська рада є належним позивачем у справі та має право вимагати визнання недійсним спірного договору, оскільки відповідно до ст. 215 ЦК України заперечувати дійсність правочину вправі крім сторін правочину інша заінтересована особа. Одеська міська рада стосовно спірного договору є іншою заінтересованою особою, що підтверджується рішенням Одеської міської Ради від 02.06.2000 року, за яким на території колишнього аеропорту «Застава»має бути розташоване міське кладовище «Західне».

З питання строку позовної давності суд прийшов до висновку, про не пропущення позивачем строку позовної давності з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.ст. 71, 76 ЦК України від 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, та перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, та перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У справі відсутні докази того, що позивач починаючи з 08.10.1991 року (дата укладення спірного договору) та до 05.12.2007 року (дата підписання позову) дізнався, повинен був дізнатися, або міг дізнатися про порушення свого права, або про особу яка його порушила.

За таких обставин датою коли позивач дізнався про порушення свого права та про особу яка його порушила є 05.12.2007 року (дата підписання позову), що свідчить про не пропущення позивачем строку позовної давності.

Суд відхиляє правові позиції сторін тією мірою якою вони не відповідають висновкам суду, в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Суд не залучав до розгляду справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Одеський обґєднаний авіазагін, оскільки судове рішення по суті не впливає на його права або обов'язки щодо сторін у справі, а юридичні наслідки неукладеності договору купівлі –продажу від 20.02.1991 року, можуть бути вирішені між Одеським обґєднаним авіазагоном та Експериментальним виробничим інноваційним об’єднанням в окремому судовому процесі.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідачів рівною мірою, в звґязку з задоволенням позову.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Договір купівлі –продажу від 08.10.1991 року між Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання та Авіакомпанія „Одеса” предметом якого є будівлі та споруди аеродрому «Застава»- визнати недійсним.

Стягнути з Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання (код суду не відомий, м. Одеса, пл. Незалежності, 1) на користь Державного бюджету України –42 грн. 50 коп. держмита.

Стягнути з Експериментальне виробниче інноваційне об’єднання (код суду не відомий, м. Одеса, пл. Незалежності, 1) на користь Державного бюджету України –59 грн. за ІТЗ судового процесу.

Стягнути з ТОВ „Авіакомпанія „Одеса” (код 13896819, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22) - на користь Державного бюджету України –42 грн. 50 коп. держмита.

Стягнути з ТОВ „Авіакомпанія „Одеса” (код 13896819, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22) - на користь Державного бюджету України –59 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення набуває законної сили з 31.01.2009 р.

Суддя Лєсогоров В. М.