Постанова № 2991566, 04.11.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2008 № 41/121

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Буравльова С.І.

Попікової О.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

За участю представників:

від позивача - Джирма А.В. (довіреність № 6 від 04.01.2008р.);

від відповідача - Цівінська Н.М. (довіреність № 2-85д від 05.02.2008р.),

Чемерис С.В. (довіреність № 2-140д від 24.06.2008 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2008

у справі № 41/121 (Спичак О.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 135 165,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від19.08.2008р. у справі №41/121 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 83 638,50 грн. основного боргу, 3 701,56 грн. індексу інфляції, 417,99 грн. 3% річних, 874,88 грн. державного мита та 76,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, в яких просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає, що господарським судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 135 165,55 грн., що складається з 83 368,50 грн. основного боргу, 44 705,02 грн. індексу інфляції та 7 092,03 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду першої інстанції позов задоволено частково.

Дослідивши всі матеріали справи, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2005 р. між сторонами у справі було укладено договір № А 64/3303 сг-05 купівлі-продажу скрапленого газу (далі договір), за умовами якого на спеціалізованому аукціоні № 64 з продажу скрапленого газу, що відбувся 24.05.2005 р., за результатами проведення торгів позивач, як покупець, купує у відповідача, як продавця, скраплений газ власного виробництва; позивач, як покупець, зобов’язується оплатити та прийняти скраплений газ на умовах цього договору, а відповідач, як продавець, зобов’язується передати позивачу скраплений газ в червні 2005 р. відповідно до графіка поставки, вказаного в п. 5.2. договору, в загальній кількості 140 тонн (п. п. 1.1., 1.2.). Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки скрапленого газу до 30.06.2005 р., а частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 10.1.).

Загальна сума даного договору складає 231 000,00 грн., у тому числі ПДВ складає 38 500,00 грн. (п. 2.3. договору).

Поставка скрапленого газу здійснюється відповідачем рівномірно подекадно на умовах франко-резервуар Управління з переробки газу і газового конденсату в терміни, визначені в п. 5.2. цього договору (п. 3.1. договору).

Поставка скрапленого газу здійснюється після отримання відповідачем оплати згідно п. 5.2. цього договору (п. 3.2. договору).

Відповідач має право не поставляти скраплений газ в разі відсутності передоплати за скраплений газ або несвоєчасного подання цистерн (п. 3.5. договору).

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 62 від 08.06.2005 р., № 69 від 24.06.2005 р. та № 71 ВІД 29.06.2005 Р. (а. с. 11-13) свідчать, що позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за скраплений газ в загальному розмірі 200 000,00 грн., проти чого не заперечує і відповідач.

Відповідно до п. 4.1.2. договору відповідач зобов’язаний здійснити поставку скрапленого газу позивачу відповідно до графіку поставки зазначених у п. 5.2. цього договору після оплати за скраплений газ та поставки цистерн.

Згідно з п. 4.2.1. договору позивач зобов’язаний сплатити на рахунок відповідача вартість скрапленого газу відповідно до термінів, зазначених в п. 5.2. цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору позивач здійснює оплату скрапленого газу по цьому договору шляхом перерахування коштів на рахунок продавця за наступним графіком:

Відповідно до п. 5.3. договору відповідач здійснює відвантаження скрапленого газу тільки в обсягах проведеної передоплати у повному обсязі відповідно до умов цього договору.

Приймання-передача скрапленого газу, поставленого відповідачем позивачу, оформляється актами приймання-передачі або на підставі доручення по накладній, до 10-го числа місяця наступного за звітним, на підставі документів на відвантаження наданих позивачем відповідачу (п. 3.6. договору).

Як свідчать додані відповідачем до апеляційної скарги акти приймання-передачі від 30.06.2005 р. та від 31.07.2005 р., підписані сторонами та скріплені печатками, відповідач поставив позивачу скраплений газ на загальну суму 160 974,00 грн.

Таким чином, відповідачем недопоставлено скраплений газ позивачу на суму 39 026,00 грн. (200 000,00 грн. – 160 974,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2008 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 631/10 (а. с. 14), в якій просив повернути зайво перераховану суму попередньої оплати в розмірі 83 368,50 грн.

Як встановлено вище, заборгованість відповідача перед позивачем становить 39026,00 грн., а не 83 368,50 грн. як зазначає позивач.

Відповідь відповідача на вказану вимогу позивача в матеріалах справи відсутня.

Документи, які б свідчили про повернення відповідачем позивачу зайво перерахованих грошових коштів в розмірі 39 026,00 грн. в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду апеляційної скарги.

Згідно із ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 265 ГК України передбачений обов’язок постачальника передати товар покупцю в обумовлені строки та обов’язок покупця прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав свого обов’язку щодо повернення зайво перерахованих грошових коштів в розмірі 39 026,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в зазначеному розмірі, доказів про погашення заборгованості відповідач не надав, то апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою вимогу позивача в частині стягнення з відповідача 39 026,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 44 705,02 грн. індексу інфляції та 7 092,03 грн. 3% річних за період з 01.08.2005 р. по 31.05.2008 р., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 460316 (а. с. 38) відповідач отримав вимогу позивача про повернення зайво перерахованої суми попередньої оплати № 631/10 від 18.06.2008 р. 24.03.2008 р.

Семиденний термін, встановлений п. 2 ст. 230 ЦК України, необхідно відраховувати від дати отримання відповідачем вищевказаної вимоги, тобто з 24.03.2008 р.

Отже, нарахування індексу інфляції та 3% річних має починатись з 01.04.2008 р.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 717,13 грн. індексу інфляції та 195,66 грн. 3% річних.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл господарських витрат при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від19.08.2008 у справі №41/4121 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії ”Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії ”Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ”Черкасигаз” (18000, м. Чернігів, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 03361402) 39 026,00 грн. основного боргу, 1 717,13 грн. інфляційних витрат, 195,66 грн. 3% річних, 409,38 грн. державного мита, 35,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 41/121 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Буравльов С.І.

Попікова О.В.