Постанова № 2991465, 09.10.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2008 № 1/150

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іваненко Я.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Кравченко С.І., дов. № 77/10 від 26.10.2007 року

від відповідача -Михаленко Л.С., дов. № 1140/07 від 08.07.2008 року

від третьої особи - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2008

у справі № 1/150

за позовом Асоціація фермерських господарств "Агро" Запорізької області

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукрове виробниче об"єднання"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення боргу, ціна позову 214945,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 року у справі№ 1/150 позов Асоціації фермерських господарств “Агро” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цукрове виробниче об’єднання” (далі-відповідач) про стягнення боргу, ціна позову 214 945, 35 грн. задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 214 945, 35 грн. боргу, 2 149, 45 витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 року повністю, та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, та неповно досліджено обставини справи, тому рішення суду є незаконним і підлягає скасуванню в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно з умовами договору № 059/01/8-НП від 24.01.2008 року приймання товару здійснюється відповідно до положень п. 4.1.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України, від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122, в якому зазначено, що у разі виявлення при прийманні нафти і нафтопродуктів нестачі, що перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань, а також у випадку виявлення надлишків вантажовідправнику виставляється претензія або направляється повідомлення щодо оприбуткованих надлишків. До претензії щодо виявлення нестачі додаються:

- копії супровідних документів або порівнювальні відомості, тобто відомості звірки фактичної наявності нафтопродуктів з даними, що зазначені в документах відправника;

- пакувальні ярлики, укладені в кожну тару ;

- квитанції станції (пристані, порту) відправлення для підтвердження приймання вантажу до перевезення;

- пломби від тари, у якій виявлена нестача;

- оригінали транспортного документа (накладна, коносамент), а у випадку виставлення одержувачем претензії до органу транспорту, пов'язаних з цим документом, - його копії;

- документ, що засвідчує повноваження представника, який братиме участь у прийманні;

- документ, що має дані щодо проведених вимірювань.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було витребувано та досліджено перелічених вище документів. Крім того вважає, що висновок суду про відсутність доказів передачі товару за договором у повному обсязі на суму попередньої оплати в установлений строк не відповідає фактичним обставин справи, оскільки, на думку скаржника, факт передачі палива та виконання з боку відповідача своїх обов’язків по договору підтверджується залізничною накладною № 32318723 та видатковою накладною № ЦВ-012703 від 27.01.2008 року.

Більше того, договором, укладеним між сторонами, передбачено, що поставка між сторонами вважається виконаною на умовах СРТ з моменту передачі товару перевізнику.

У відзиві № 17/09 від 17.09.2008 року (вх. № 02-7.1/387 від 18.09.2008 року) на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 року у справі № 1/150 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вважає, що судом першої інстанції повністю досліджено всі обставини справи і вірно застосовано норми законодавства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 02.02.2008 року, приймаючи паливо та виявивши недостачу, АФГ “Агро” припинив приймання палива та повідомив відповідача та відправника про виявлену недостачу телефонограмою та терміновими телеграмами, на які останні відповіді не надали та своїх представників не направили. 06.02.2008 року позивачем було направлено ТОВ “Цукрове виробниче об’єднання” претензію про виявлену нестачу з вимогою повернути вартість недоотриманої продукції з урахуванням норм природного убутку в сумі 214 945, 35 грн., яку було отримано представником ТОВ “Цукрове виробниче об’єднання” 12.02.2008 року. Відповіді на претензію від відповідача не надходило.

Крім того, в залізничній накладній № 321823 зазначено масу вантажу, кількість та ЗПУ первісного відправника, і залізниця не здійснювала зважування та перевірку ваги вантажу. Таким чином, самостійне зазначення маси вантажу та передача вагону для відправлення за пломбою відправника не є доказом передачі визначеної умовами договору кількості товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 року було залучено відправника вантажу - ТОВ ”Фактор Ексім” до участі у справі № 1/150 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відкладено розгляд справи № 1/150 на 09.10.2008 року.

08.10.2008 року від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору (вх. № 02-7.1/4864), в яких останній підтримав вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі. В обґрунтування своїх тверджень ТОВ ”Фактор Ексім” зазначило наступне.

“ВКФ “3 КОМ” (ТОВ ”Фактор Ексім”) здійснював переадресацію вантажу на підставі договору № 07/03/07-5 від 07.03.2007 року про надання послуг, який укладено з ТОВ “Цукрове виробниче об’єднання” (замовник за договором). Виступаючи вантажовідправником ТОВ “ВКФ “3 КОМ” надавав послуги замовнику з переадресації його вантажу відповідно до умов укладеного з ним договору. Згідно залізничної накладної на переадресацію вантажу № 32318723 вантаж та його маса, кількість і ЗПП (запорно пломбувальні пристрої) переадресовуються за первинною відправкою № 881857 ст. Петропавловськ Ю-Урал.ж.д., тобто, ТОВ “ВКФ “3 КОМ” не є фактичним вантажовідправником вказаних в залізничній накладній № 32318723 вагоно-цистерн, оскільки дизельне пальне в вагоно-цистернах № 74822800, № 74072166, № 74852955, № 74142027, № 75032862, № 74700360 на територію України надійшло за залізничною накладною № 881857 від вантажовідправника зі станції Петропавловськ Ю-Урал. Вищевказані вагоно-цистерни були опломбовані фактичним вантажовідправником ЗПП та надійшли кінцевому вантажоодержувачу Комбінату “Буддеталь” з цими ж ЗПП, що підтверджує той факт, що при здійсненні переадресації вантажу ТОВ “ВКФ “3 КОМ” не розкривало вагоно-цистерни, та не виконувало функції фактичного вантажовідправника.

Крім того, нафтопродукти за залізничною накладною № 881857 надійшли на територію України від фактичного вантажовідправника та пройшли митне оформлення. На момент митного оформлення товару, який надійшов за залізничною накладною № 881857, його кількість відповідала кількості, визначеній фактичним відправником. Враховуючи те, що ЗПП на момент отримання товару кінцевим вантажоодержувачем непошкоджені, а їх номери співпадають з номерами ЗПП, визначеними в накладній фактичного вантажовідправника, не має підстав вважати наявність факту нестачі нафтопродуктів при їх прийманні кінцевим вантажоодержувачем.

До того ж, позивач, у випадку виявлення розходження між масою вантажу, визначеною в провізних документах (накладній № 32318723) та фактичною масою нафтопродуктів, що надійшли на його адресу, повинен був скласти комерційний акт.

Також позивачем при прийманні нафтопродуктів було порушено встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України порядок приймання, а саме, п. 4.1.3.21, в якому зазначено, що у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів приймання продукції призупиняється. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта. Проте, ТОВ “ВКФ “3 КОМ” не отримувало жодного повідомлення та виклику щодо участі у прийманні нафтопродуктів.

Отже, враховуючи викладене вище, ТОВ ”Фактор Ексім” вважає, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності факту нестачі нафтопродуктів.

В судове засідання 09.10.2008 року з’явились представники позивача та відповідача. Третя особа в судове засідання не з’явилась.

В судовому засіданні 09.10.2008 року представник позивача надав докази направлення ТОВ ”Фактор Ексім” копії позовної заяви та копії рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 року у справі № 1/150 та підтримав свої заперечення, викладені у відзив на апеляційну скаргу. Представник відповідача надав витяг з ЄДРПОУ, в якому зазначено, що до 22.05.2008 року ТОВ ”Фактор Ексім” в базі даних ЄДРПОУ значилось з найменуванням ТОВ “ВКФ “3 КОМ”, та підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 059/01/8-НП поставки нафтопродуктів (далі-Договір), 25.01.2008 року укладено додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якими відповідач зобов’язався передати позивачу 348, 509 т. дизельного палива Л-02,-40 за ціною 5 554 грн./т. на умовах поставки СРТ (станція Берда Придніпровської залізниці), а позивач – прийняти та оплатити вартість товару на умовах 100% попередньої оплати до 25.01.2008 року.

Загальна вартість товару відповідно до умов п. 2 додаткової угоди № 1 від 25.01.2008 року становить 1 935 618, 99 грн.

На виконання умов договору позивачем платіжним дорученням № 430 від 25.01.2008 року було перераховано відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 1 935 618, 99 грн.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди до Договору відправка товару здійснюється протягом 5 днів після оплати.

Актами експертизи Запорізької торгово-промислової палати серії АЕ № 000816 № В-12, АЕ № 000817 № В-12/1, АЕ №000818 № В-12/2, АЕ № 000820 № В-12/3, АЕ № 000821 № В-12/4, № 000822 № В-12/5 від 02.02.2008 року стверджується той факт, що у відправлених відповідачем зі ст. Конотоп на адресу позивача на ст. Берда Придніпровської залізниці згідно залізничної накладної № 32318723 від 27.01.2008 року в залізничних вагоно-цистернах № 74822800, № 74852955, № 74142027, № 75032862, № 74700360, № 74072166 знаходилось замість належних 348, 509 т. дизельного палива, з урахуванням норм природних втрат, на 38, 701 т. дизельного палива менше.

На підставі викладених обставин судом першої інстанції було визнано позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 214 945, 35 грн. доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не було надано суду доказів передачі товару за договором в повному обсязі на суму попередньої оплати або повернення одержаних коштів.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що 24.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 059/01/8-НП поставки нафтопродуктів (далі-Договір), 25.01.2008 року укладено додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якими відповідач зобов’язався відвантажити позивачеві зі станції Конотоп 348, 509 т. дизельного палива Л-02,-40 за ціною 5 554 грн./т. на умовах поставки СРТ (станція Берда Придніпровської залізниці, отримувач – Комбінат “Буддеталь”), а позивач – прийняти та оплатити вартість товару на умовах 100% попередньої оплати до 25.01.2008 року.

Загальна вартість товару відповідно до умов п. 2 додаткової угоди № 1 від 25.01.2008 року становить 1 935 618, 99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем платіжним дорученням № 430 від 25.01.2008 року було перераховано відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 1 935 618, 99 грн.

До письмових пояснень третьою особою було додано договір № 07/03/07-5 від 07.03.2007 року про надання послуг, укладений між ТОВ “ВКФ “3 КОМ” (ТОВ ”Фактор Ексім”) та ТОВ “Цукрове виробниче об’єднання” (ТОВ “Фактор Коммерс”), відповідно до умов якого ТОВ “ВКФ “3 КОМ” зобов’язується надавати послуги, а ТОВ “Цукрове виробниче об’єднання” – приймати та оплачувати послуги зі здійснення переадресації вантажів на станції, вказані останнім в письмових заявках.

До матеріалів письмових пояснень третьою особою також було надано заявку відповідача на відвантаження дизельного пального від 27.01.2008 року, відповідно до якої на підставі договору № 07/03/07-5 від 07.03.2007 року відповідач просив забезпечити доставку дизельного пального згідно із зазначеними реквізитами.

З матеріалів справи, а саме, з залізничної накладної № 32318723 від 27.01.2008 року вбачається, що у встановлений Договором строк відповідачем було передано ТОВ “ВКФ “3 КОМ” до перевезення залізничні вагоно-цистерни № 74822800, № 74852955, № 74142027, № 75032862, № 74700360, № 74072166, загальна маса вантажу яких становить 348, 509 т.

Крім того, згідно залізничної накладної на переадресацію вантажу № 32318723 вантаж та його маса, кількість і ЗПП (запорно пломбувальні пристрої) переадресовувались за первинною відправкою № 881857 ст. Петропавловськ Ю-Урал.ж.д. Нафтопродукти за залізничною накладною № 881857 надійшли на територію України від фактичного вантажовідправника та пройшли митне оформлення. На момент митного оформлення товару, який надійшов за залізничною накладною № 881857, його кількість відповідала кількості, визначеній фактичним вантажовідправником.

В позовній заяві позивач зазначає, що по прибутті вказаних цистерн на станцію Берда 02.02.2008 року було проведено зовнішній огляд цистерн і пломб з участю експерта. В результаті огляду технічного стану цистерн встановлено, що запобіжні клапани закріплено стальними кронштейнами; слідів підтікання дизельного палива від люків вниз по котлу, слідів видимих механічних пошкоджень котла, люка, клапана, нижнього зливного прибору не виявлено. ЗПУ первісного відправника на вантажних люках справні.

За результатами огляду складено акти експертизи Запорізької торгово-промислової палати серії АЕ № 000816 № В-12, АЕ № 000817 № В-12/1, АЕ №000818 № В-12/2, АЕ № 000820 № В-12/3, АЕ № 000821 № В-12/4, № 000822 № В-12/5 від 02.02.2008 року, якими встановлено недостачу нафтопродуктів в кількості 38, 722 т. За розрахунком позивача вартість недостачі з урахуванням норм природних втрат становить 214 945, 35 грн.

Колегія суддів не бере до уваги зазначені вище акти експертизи Запорізької торгово-промислової палати та не вважає їх належними доказами, оскільки в п. 3.6 Договору зазначено, що покупець приймає товар за кількістю і якістю відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.998 року № 81/38/101/235/122.

Відповідно п. 4.1.3.17 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.998 року № 81/38/101/235/122 (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) (далі-Інструкція), якщо вантаж прибув у несправній цистерні або з несправною пломбою чи без пломби, за наявності вказівки в залізничній накладній, що вантаж прийнято до перевезення під пломбою, маса визначається вантажоодержувачем разом з представником залізниці. Визначення маси нафтопродукту проводиться за методиками виконання вимірювань в порядку, встановленому Держстандартом України, які забезпечують вимоги ГОСТ 26976 щодо похибки вимірювань, та за “Правилами перевозок грузив” стосовно природних втрат при транспортуванні. За наявності наднормативних розбіжностей з перевізними документами оформляється комерційний акт.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що в порушення п. 4.1.3.17 Інструкції комерційний акт складено не було.

Крім того, відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі-Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Як стверджує позивач, про виявлену недостачу відповідач та третя особа були повідомлені 02.02.2008 року телефонограмою та телеграмою (а.с. 32). На отримані телефонограму та телеграму відповідач та третя особа відповіді не надали та своїх представників не направили.

Відповідно до п. 4.1.3.21 Інструкції у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів експертизи від 02.02.2008 року, актів приймання нафтопродуктів за кількістю від 02.02.2008 року та телеграм, направлених на адресу відповідача та третьої особи, приймання позивачем нафтопродуктів було розпочато 02.02.2008 року о 09:00 год. та закінчено 02.02.2008 року о 16:00 год. (акти № 6, 7, 8, 9, 10, 11), в той час як телеграми на адресу відповідача та третьої особи про виявлену недостачу нафтопродуктів були надіслані о 18:10 год. та 18:20 год. (а.с. № 32). Більше того, вказані телеграми не містять вимог щодо направлення представників виготовлювача (відправника) для участі у подальшому прийманні продукції, а лише містять повідомлення про вже здійснені позивачем заміри та виявлену в результаті цього недостачу нафтопродуктів в цілому по шести цистернах в розмірі 38 722 кг.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було порушено встановлений п. 4.1.3.21 Інструкції порядок, а саме, приймання нафтопродуктів не було припинено та на момент направлення телеграм представниками позивача вже було завершено приймання нафтопродуктів, проведені заміри, експертом Запорізької торгово-промислової палати складено акти експертизи, якими встановлена недостача товару в кількості 38 722 кг., а тому зазначені телеграми не є належними доказами повідомлення та виклику відповідача та третьої особи щодо участі у прийманні нафтопродуктів.

До того ж, наявні в матеріалах справи акти приймання нафтопродуктів за кількістю № № 6, 7, 8, 9, 10, 11 від 02.02.2008 року підписанні в односторонньому порядку представниками позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, як вбачається з п. 3.3 Договору № 059/01/8-НП поставки нафтопродуктів від 24.01.2008 року, поставка товару вважається виконаною на умовах СРТ з моменту передачі товару перевізнику. З вказаного моменту ризики випадкової загибелі (пошкодження) товару, а також право власності на товар, переходять від постачальника до покупця.

В ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 214 945, 35 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки допущені позивачем порушення чинного законодавства, в тому числі і вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, унеможливлюють доведення наявності факту нестачі нафтопродуктів у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу є безпідставними і не обґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор Коммерс” на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 року у справі № 1/150 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 року у справі № 1/150 скасувати.

3.В задоволенні позовних вимог Асоціації фермерських господарств “Агро” відмовити повністю.

4.Стягнути з Асоціації фермерських господарств “Агро” (71112, Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне поле, вул. Горького, 28, код 22136898) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор Коммерс” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11а, код 32862717) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 1 074, 73 грн.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5.Матеріали справи № 1/150 направити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

14.10.08 (відправлено)