Рішення № 29912379, 13.03.2013, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 0503/7492/2012

2/219/88/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2013 року

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чудовського Д.О.

при секретарі судового засідання - Томаровій А.П.

за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

1-го відповідача: ОСОБА_3

представника 1-го відповідача: ОСОБА_4,

2-го відповідача: ОСОБА_5

представника 2-го відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в приміщені суду в м. Артемівську за позовною заявою Державного підприємства «Донецька залізниця» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення завданої матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

16.08.2012 року до Артемівського міськрайонного суду звернулося державне підприємство «Донецька залізниця» з позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди завданої відповідачами - працівниками Артемівської дистанції лісозахисних насаджень, яке є відокремленим структурним підрозділом ДП «Донецька залізниця». У позовній заяві позивач зазначив, що у 2010 році відповідачі начальник лісорозсадника ОСОБА_3 та майстер ОСОБА_5 обвинувачувались у вчиненні злочину за ст. 366 ч. 1 КК України та ст. 191 ч. 2 КК України, у звязку з тим, що у вересні 2008 року ОСОБА_5 було виявлено недостачу саджанців сосни кримської 2002 року посадки, про що доповіла ОСОБА_3, про те останній не доповів про цю ситуацію до правоохоронних органів та зобовязав своїх підлеглих викопати у Краснолиманському районі Донецької області саджанці сосни звичайної та висадити їх на полі № 4, де висаджувалися лише саджанці сосни кримської. Однак, в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності Артемівської дистанції лісозахисних насаджень у 2009 році було виявлено недостача 513 саджанців сосни кримської 2002 року посадки на загальну суму 54 244,10 грн. Та крім цього, у звязку з тим, що працівники Артемівської дистанції лісозахисних насаджень: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були зайняті на роботах повязаних із викопуванням та висадкою сосни звичайної, позивачем було здійснено надлишково виплачено заробітну плату у розмірі 616,71 грн., таким чином позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 54 860,81 грн.

У судовому засіданні представники позивача просили задовольнити позовні вимоги з огляду на те, що постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26.01.2012 року відповідачі були визнанні винними у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, вчинивши службове підроблення.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що про те, що у вересні 2008 року трапився випадок із зникненням 513 саджанців сосни кримської 2002 року він дізнався перебуваючи у відпустці, коли його безпосередній керівник начальник Артемівської дистанції лісозахисних насаджень ОСОБА_10 йому зателефонував та розповів про це, а також відкликав його із відпустки для того, що б останній організував викопування у Краснолиманському районі Донецької області 513 саджанців сосни звичайної та посадки їх на Артемівській дільниці Артемівської дистанції лісозахисних насаджень, де вирощувалась саме сосна кримська. Отримавши таку вказівку від свого безпосереднього керівника, він організував своїх підлеглих працівників та організував викопування у Краснолиманському районі Донецької області 513 саджанців сосни звичайної та посадки їх на Артемівській дільниці Артемівської дистанції лісозахисних насаджень.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона у 2008 році працювала майстром лісорозсадника Артемівської дільниці Артемівської дистанції лісозахисних насаджень. У вересні 2008 року вона виявила, що на полі, де вирощувалась кримська сосна зникли 513 саджанців сосни кримської 2002 року посадки. Хто їх викопав, коли та за яких обставин вона не знає, однак повідомила про такий випадок начальника Артемівської дистанції лісозахисних насаджень ОСОБА_10, однак останній відповів, що це є власною проблемою її та ОСОБА_3, оскільки вони є матеріально відповідальними особами. Тому пізніше, на виконання наряду наданого ОСОБА_3 вона, разом з іншими працівниками була змушена поїхати в до Краснолиманського району Донецької області, де були викопані саджанці сосни звичайної, відвезені до Артемівської дільниці і висаджені на полі, де вирощувалась сосна кримська.

Представники відповідачів у судовому засіданні також заперечували проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що позивачами не доведено, що саме внаслідок дій саме відповідачів було заподіяно шкоду позивачу, що відповідачі винні у заподіянні такої шкоди, а також посилались на те, що відповідачі не обвинувачувались у розкраданні саджанців, вони обвинувачувались у службовому підробленні, який є нематеріальним складом злочину, та їх навіть не було визнано винними у цьому злочині, так як відповідно до постанови Артемівського міськрайонного суду Донецької області до них було застосовано амністію, а у змісті постанови формулювалось лише предявлене обвинувачення та не встановлено факту вчинення злочину відповідачами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, оглянувши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сторонами визнано, а тому не підлягає доведенню ті обставини, що ОСОБА_3 у 2008 році обіймав посаду начальника лісорозсадника Артемівської дистанції лісозахисних насаджень ДП «Донецька залізниця», а ОСОБА_5 працювала майстром Артемівської дільниці Артемівської дистанції лісозахисних насаджень ДП «Донецька залізниця».

В результаті проведення фінансово-господарської діяльності Артемівської дистанції лісозахисних насаджень ДП «Донецька залізниця», службою контролю та внутрішнього аудиту ДП «Донецька залізниця», 29.09.2009 року було складено акт б/н, відповідно до якого встановлена нестача 513 саджанців сосни кримської 2002 року посадки на загальну суму 54 224,10 грн. у матеріально відповідальної особи ОСОБА_11 В той же час, зроблено висновок, що саджанці не мають етикеток, тому перевірити правильність ведення їх обліку по віку, виду, сорту та року посадки, без залучення фахівців, встановити н можливо. (а.с. 27).

Ці ж обставини підтвердили допитані у якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10

Також на підставі показань допитаних у якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, судом встановлено, що ОСОБА_3 у вересні 2008 року надав підлеглим наряд завдання поїхати до Краснолиманського району Донецької області, де викопати дерева сосни звичайної, перевезти її до Артемівської дільниці Артемівської дистанції лісозахисних насаджень ДП «Донецька залізниця» та висадити її на полі де вирощувалась сосна кримська.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно до ч.ч.1,2,3 ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Статтею 134 КЗпП України, передбачені випадки повної матеріальної відповідальності працівників, яким є 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем та його представниками не надано до суду доказів того, відповідач ОСОБА_3, перебуваючи на посаді начальник лісорозсадника та майстер ОСОБА_5 є особами відповідальними за збереження посадочного матеріалу, в тому числі сосни кримської 2002 року посадки, що у їх посадові обовязки входять обовязки по охороні таких цінностей, позивачем впродовж усього розгляду справи не надано посадових інструкцій відповідачів, договорів про повну матеріальну відповідальність відповідачів, не надано суду доказів того, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 винні у нестачі 513 саджанців сосни кримської 2002 року посадки та не зазначено в чому саме полягає їх вина, не доведено причинно-наслідкового звязку між діями відповідачів та спричиненою шкодою.

Враховуючи, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду завдану підприємству необхідно встановити протиправність дій відповідачів, їх вину, шкоду завдану протиправними діями та причино-наслідкового звязку, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Окремо суд зазначає, що постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26.01.2012 року відповідачів не було визнано винними у вчиненні злочинів, які передбачають відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та за службове підроблення, а тому 26.01.2012 року судом не встановлено, що відповідачами завдано шкоди, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. (а.с. 11-15).

Також у судовому засіданні позивачем не було доведено, що залучення ОСОБА_3 у вересні 2008 року працівників Артемівської дистанції лісозахисних насаджень для виконання завдання з приводу викопування сосни звичайної у Краснолиманському районі Донецької області і посадки її на полі Артемівської дільниці Артемівської дистанції лісозахисних насаджень, здійснювалось ним не у відповідності до його функціональних обовязків, всупереч інтересам роботи та не у виконання наказу його безпосереднього керівника начальника Артемівської дистанції лісозахисних насаджень, а тому позовні вимоги у частині стягнення надлишково виплачених коштів робітникам, що залучались до таких робіт у розмірі 616,71 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 4, 8, 10, 15, 60, 88, 208-209, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 130, 134, 136, КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення завданої матеріальної шкоди, відмовити.

Сплачений позивачем судовий збір, від якого його звільнено, повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (код за ЄДРПОУ 01074957) у розмірі 548,61 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено 13.03.2013 року

Головуючий суддяД. О.Чудовський