Постанова № 29912288, 06.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № П-12/38-22/79

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України від 28.12.2012р. № 08-12/1/10330 (вхідний № 45 від 28.01.2013р.),

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року

у справі № П-12/38-22/79 (судді Малева О.В., Гриняк Б.П., Михайлинин В.В.),

порушеній за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі:

Позивача: Івано-Франківської митниці, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76002,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, 29/20, м. Івано-Франківськ, 76018,

Про стягнення заборгованості за зберігання транспортних засобів на складі Івано-Франківської митниці станом на 21.12.2010 р. в сумі 7127747,57 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, 29/20, м. Івано-Франківськ, 76018,

До відповідача: Івано-Франківської митниці, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76002,

До відповідача: Державного Казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018,

Про стягнення 3926 017,04 грн. збитків, завданих Івано-Франківською митницею внаслідок відмови у видачі транспортних засобів після завершення їх митного оформлення.

За участю представників сторін:

Від апелянта/позивача за первісним позовом відповідача-1 за зустрічним: Тимів С.П. - п/к за довіреністю від 17.04.12 № 08-11/2/4548,

Від відповідача за первісним позивача за зустрічним позовом: Прокопик Т.І. - п/к за довіреністю № 01-13 від 02.01.2013р.,

Від відповідача-2 за зустрічним позовом: не прибув,

Від прокуратури: не прибув.

Права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотанням представника позивача проводилася повна фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 28.01.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № П-12/38-22/79 господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Гриців В.М. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року прийнято апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці до провадження та розгляд скарги призначено на 13.02.2013 року, про що сторони як за первісним, так і за зустрічним позовами були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(том У, а.с. 43-46).

З підстав зазначених у розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. (том V, а.с. 50) у склад колегії для розгляду справи № П-12/38-22/79 господарського суду Івано-Франківської області замість судді Гриців В.М. введено суддю Давид Л.Л.

За клопотанням ТзОВ «Європа-Транс ЛТД,» (том V, а.с. 47-48, 49) ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013р. розгляд даної справи відкладено на 06.03.2013р.

Разом з тим, в процесі розгляду апеляційної скарги Івано-Франківської митниці, до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою зверталося Головне управління державної казначейської служби в Івано-Франківської області, 03.01.12р. № 15-16-1/52 (вхідний № 44 від 28.01.13 р.) (том V, а.с. 27-28) та, повторно, 14.02.13р. (вхідний № 140 від 14.02.13 р.) (том V, а.с. 61-63), які, з підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. (том V, а.с. 32-33) та від 18.02.2013р. (том V, а.с. 58-60), були повернуті скаржнику.

Представник апелянта/позивача в судове засідання прибув, подав довідку АА № 711826 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) про юридичний статус Івано-Франківської митниці, просить долучити зазначену довідку до матеріалів справи, надав пояснення по суті апеляційної скарги, просить постановити рішення про скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2012 року у справі № П-12/38-22/79 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області поданої в інтересах держави в особі Івано-Франківської митниці до ТзОВ «Європа-Транс ЛТД» про стягнення коштів за зберігання транспортних засобів на складі митниці в сумі 7 127 747,57 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" до митниці про стягнення з державного бюджету 3 926 017,04 грн. збитків, завданих Івано-Франківською митницею внаслідок відмови у видачі транспортних засобів після завершення їх митного оформлення та стягнення з державного бюджету сплаченого судового збору у сумі 37 506,12 грн.

Представник відповідача за первісним позовом, позивач за зустрічним подав довідку АА № 647288 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) про юридичний статус ТзОВ Європа-Транс ЛТД", просить долучити її до матеріалів справи, через канцелярію суду за вхідним № 05-04/316/13 від 06.03.13 р. подав відзив на апеляційну скаргу від 05.03.2013 р. № 128, у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просить залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці - без задоволення.

Відповідач-2 за зустрічним позовом повноважного представника у судове засідання не направив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, що підтверджується оригіналом повідомлення про вручення поштового відправлення (том V, а.с. 43) та відміткою про відправлення ухвали від 13.02.2013р. про відкладення розгляду справи (том V, а.с. 54/зворот).

Від прокуратури представник, в дане судове засідання, не прибув, через канцелярію суду подав письмове клопотання (вх. № 05-04/309/13 від 06.03.2013р.) про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників відповідача-2 за зустрічним позовом та прокуратури, виходячи з такого.

Згідно з ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників відповідача-2 за зустрічним позовом та прокуратури бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів прийшла до висновку, долучити до матеріалів справи довідки з ЄДРПОУ подані позивачем та відповідачем за первісним позовом про юридичний статус їх підприємств та установи (організації), а також не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № П-12/38-22/79.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду від 18.12.2012р. у справі № П-12/38-22/79 без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Івано-Франківської області 18.12.2012 р. постановив рішення у справі № П-12/38-22/79 (судді Малева О.В., Гриняк Б.П., Михайлинин В.В.) яким, частково задовольнив позов Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення заборгованості за зберігання транспортних засобів на складі Івано-Франківської митниці станом на 21.12.2010 в сумі 7127747,57 грн. (абзац перший резолютивної частини рішення). Вирішив: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" на користь Івано-Франківської митниці 1659178,29 грн. заборгованості за зберігання транспортних засобів (абзац другий резолютивної частини рішення). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" в доход державного бюджету 14987,66 грн. судового збору (абзац третій резолютивної частини рішення). Відмовлено у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення 5468569,28 грн. (абзац п'ятий резолютивної частини рішення). Частково задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" до Івано-Франківської митниці, Державного Казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області про стягнення 3926017,04 грн. збитків, завданих Івано-Франківською митницею внаслідок відмови у видачі транспортних засобів після завершення їх митного оформлення (абзац шостий резолютивної частини рішення). Стягнуто з державного бюджету в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" 2203447,04 грн. збитків, завданих Івано-Франківською митницею внаслідок відмови у видачі транспортних засобів після завершення їх митного оформлення (абзац сьомий резолютивної частини рішення) та стягнуто з державного бюджету в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" 37506,12 грн. сплаченого судового збору (абзац восьмий резолютивної частини рішення). Відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" до Івано-Франківської митниці, Державного Казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області про стягнення 1722570,00 грн. (абзац дев'ятий резолютивної частини рішення) (том V, а.с. 18-22).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду скаржник: Івано-Франківська митниця, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.12.12 р. № 08-12/1/10330 (вх. № 45 від 28.01.2013р. (том V, а.с. 37- 40), просить постановити рішення про скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2012 року у справі № П-12/38-22/79 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області поданої в інтересах держави в особі Івано-Франківської митниці до ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" про стягнення коштів за зберігання транспортних засобів на складі митниці в сумі 7 127 747,57 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" до митниці про стягнення з державного бюджету 3 926 017,04 грн. збитків, завданих Івано-Франківською митницею внаслідок відмови у видачі транспортних засобів після завершення їх митного оформлення та стягнення з державного бюджету сплаченого судового збору у сумі 37 506,12 грн.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що зазначене рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Так, зокрема, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що суд, визнаючи право митниці на стягнення плати за зберігання транспортних засобів на складі митниці, що передбачено Порядком справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, який затверджено наказом Державної митної служби України від 29.07.2008 р. № 821, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 р. за № 760/15451, проігнорував вимоги п. 6 зазначеного Порядку. Як стверджує апелянт, місцевим судом, водночас, не взятий до уваги той факт, що після винесення рішення Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення у справі № 2а-2840/09/0970 від 25.12.2009 р., транспортні засоби протягом тривалого часу знаходились на складі митниці, а час їх зникнення зі складу встановити неможливо, відтак вважає, що не встановлений день видачі транспортних засобів зі складу, оскільки така видача не відбулася і до тепер. Стверджує, що встановлення місцевим господарським судом дати закінчення зберігання транспортних засобів на складі митниці суперечить фактам встановленим у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-2840/09/0970. Разом з тим, скаржник обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що всупереч зазначеному рішенню Івано-Франківського окружного адміністративного суду, місцевий господарський суд проігнорував той факт, що вказаною постановою зобов'язано митницю зняти пломби з транспортних засобів та повернути ключі від них, що не тягне за собою право на порушення умов договору № 11/71-32, укладеного 13.04.2009 р. між митницею та ТзОВ "Європа-Транс ЛТД", згідно умов якого, "Європа-Транс ЛТД" зобов'язувалось здійснювати охорону майданчика та забезпечувати схоронність майна митниці, при цьому, скаржник посилається на те, що під час передачі транспортних засобів на склад митниці для зберігання представник "Європа-Транс ЛТД" був ознайомлений з порядком справляння плати за зберігання транспортних засобів на складі митниці, що підтверджує Актом прийому-передачі транспортних засобів № 11 від 13.04.2009 р. , якому місцевий суд не надав належної оцінки.

Крім того, апелянт посилається на те, що місцевий суд не дослідив, не встановив наявності причинного зв'язку між шкодою, яка згідно рішення суду, підлягає відшкодуванню Товариству митницею, та неправомірними діями, якими не можуть вважатися не зняття пломб та не повернення ключів митницею, оскільки цей факт не є ні неправомірними діями службових осіб митниці, ні не є незаконними діями в розумінні ст. 1173 ЦК України. Скаржник стверджує, що місцевим судом не досліджено, що власне ці транспортні засоби, які знаходились на складі митниці, мали здійснювати перевезення вантажів згідно договору на надання послуг від 01.09.2009 р.

Разом з тим, апелянт стверджує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що між митницею та товариством існували суто цивільні правовідносини та посилається на те, що транспортні засоби зберігалися на складі митниці лише відповідно до ст.ст. 166-171 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Порядку роботи складу митного органу, Порядку справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, та постановою КМ України від 11.06.2008 р. № 533 «Про запровадження плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів».

Як вбачається з матеріалів справи, Першим заступником прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано - Франківської митниці заявлено позов до ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" про стягнення коштів за зберігання транспортних засобів на складі Івано-Франківської митниці в сумі 4185921,35 грн. (том І, а.с. 3-4). Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що в грудні 2008р. ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" ввезено на митну територію України в режимі імпорту транспортні засоби: напівпричепи бортові тентовані в кількості 27 штук та сідельні тягачі в кількості 9 штук, які відповідно до п.3 ч.1 ст.166 Митного кодексу України були передані для зберігання митному органу, що дані транспортні засоби з 13.04.2009 по 03.12.2009 зберігались на складах митних органів, що в розумінні ст. 167 Митного кодексу України є відкритим майданчиком, переданим Івано-Франківській митниці за договором №11/71-33 від 13.04.2009 р., що на підставі п. 8.1. Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Державної митної служби України від 05.12.2003 №835 (зі змінами), п.10 глави 2 Порядку справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.07.2008 р. № 821, згідно постанови КМ України від 11.06.2008 № 533, позивач нарахував плату за зберігання вказаних транспортних засобів на складі митниці в сумі 4185921,35грн.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом, позивачем за первісним позовом, 20.09.2011 р. подано заяву про зміну позовних вимог (т. ІІ, а.с. 105-106) мотивована тим, що при поданні позову сума заборгованості за зберігання транспортних засобів була визначена станом на 06.04.2010 р., проте, 21.12.2010 р. комісією митниці з інвентаризації майна встановлено, що транспортні засоби на складі відсутні, про що складено відповідний акт, а тому станом на 21.12.2010 р. вказана заборгованість збільшилась і становить 7127747,57 грн.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається із тексту цієї заяви, що вона є по суті заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка подана відповідно до ст. 22 ГПК України, відтак була прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі місцевого суду від 20.09.2011 р. (том ІІ, а.с. 112).

Відповідач заявлений позов не визнав і вказав, що згідно п.4.2. Порядку справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, кошти, отримані від справляння плати, використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією зберігання, що відповідно до договору № 11/71-33 від 13.04.2009 Івано-Франківська митниця користувалась майданчиком безоплатно і не несла ніяких витрат, пов'язаних з організацією зберігання транспортних засобів ТзОВ "Європа-Транс ЛТД". Крім того вважає, що Івано-Франківська митниця неправомірно відмовила у видачі транспортних засобів після їх митного оформлення, що встановлено при розгляді адміністративної справи № 2а-2840/09/0970.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" було подано зустрічний позов до Івано-Франківської митниці про стягнення 3926017,04 грн. збитків, завданих Івано-Франківською митницею внаслідок відмови у видачі транспортних засобів після завершення їх митного оформлення (том ІІІ, а.с. 78-83), яка була прийнята до розгляду місцевим господарським судом, про що постановлено відповідну ухвалу від 22 лютого 2012 р. у даній справі (том ІІІ, а.с. 116).

Ухвалою місцевого господарського суду від 01.03.2012 до участі у справі в якості іншого відповідача за зустрічним позовом залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області (том ІІ, а.с. 127 - 128).

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що Івано-Франківська митниця незаконно відмовила ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" у поверненні ключів та знятті пломб з транспортних засобів після завершення їх митного оформлення, що встановлено у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. у справі № 2а-2840/09/0970, яка набрала законної сили, що утримання Івано-Франківською митницею транспортних засобів після їх митного оформлення було неправомірним, та таким, що завдало товариству збитків. Заподіяні збитки обґрунтовує тим, що ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" внаслідок відсутності транспортних засобів була позбавлена можливості виконати зобов'язання згідно договору про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2009 р., укладеного з ТзОВ "Імперово Фудз", що на виконання п. 2.2. даного договору, замовник подав та погодив з перевізником 5 транспортних заявок на 98 автопоїздів, а також в квітні 2010 р. подав ще три транспортні заявки на 50 одиниць автопоїздів, які не були виконані. Вказує, що внаслідок невиконання договірних зобов'язань ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" сплатило ТзОВ "Імперово Фудз" штрафні санкції в сумі 309047,04 грн., що загальна сума винагороди, яку б отримало ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" у випадку надання транспортних послуг становила б 1894000 грн., а величина втраченої вигоди від простою вказаних траспортних засобів за період з 09.09.2009 р. по 04.06.2010 р. становить 3616970 грн., наведене підтверджує експертним висновком Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-50 від 14.02.2012 р. Зустрічні позовні вимоги з урахуванням додаткових письмових пояснень (том ІІІ, а.с.118-119) обґрунтовані положеннями ст.ст. 16, 22, 610, 611, 623, 938, 949, 954, 1166, 1173 ЦК України.

Івано-Франківська митниця зустрічний позов не визнала з мотивів необґрунтованості заявлених до стягнення сум, відсутності доказів причинного зв'язку між сплатою ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" штрафних санкцій та діями митниці, вважаючи, що у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. по справі № 2а-2840/09/0970 не встановлено неправомірності дій митниці.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області зустрічний позов не визнало з тих підстав, що Державна казначейська служба України будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, що підтверджується тим, що позивач не вказує її як порушника своїх прав. Вважає, що дії Івано-Франківської митниці не можна визнати неправомірними, оскільки відповідно до приписів ст.1173 ЦК України та п.2 постанови пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" не встановлено, що будь-хто з працівників Івано-Франківської митниці припустив незаконних дій та порушив виконання службових обов'язків.

Господарський суд Івано-Франківської області, за клопотанням ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" та відповідно до ст.41 ГПК України було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої згідно ухвали суду від 20.09.2011 р. ставилось питання про визначення обґрунтованості визначення розміру плати за зберігання одного напівпричепу бортового. Дана експертиза не була проведена внаслідок несплати відповідачем рахунку Львівського НДІСЕ № 1282 від 06.10.2011 р. Ухвалою місцевого суду від 04.04.2012 р. у даній справі призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої згідно ухвал місцевого суду від 04.04.2012 р. та від 22.06.2012 р. (том ІІІ, а.с. 152-153 та том ІV, а.с. 163-164) ставилось питання про встановлення документальної обґрунтованості суми збитків, завданих ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" у зв'язку з невиконанням умов договору від 01.09.2009, за наслідками якої експертом Львівського НДІСЕ складено висновок № 2381 від 07.11.2012 (том У, а.с. 2-4).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, в грудні 2008 р. ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" було ввезено на митну територію України в режимі імпорту транспортні засоби (далі за текстом - ТЗ): напівпричіпи бортові тентовані в кількості 27 штук та сідельні тягачі в кількості 9 штук, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (том І, а.с. 24-56).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.166 Митного кодексу України, дані транспортні засоби були передані ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" для зберігання Івано-Франківській митниці згідно уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ № 019559 від 13.09.2009 р. - на напівпричіпи бортові тентовані в кількості 22 штук та сідельні тягачі в кількості 9 штук (том І, а.с. 11 та том ІІІ. а.с. 6), уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КБ №019676 від 27.07.2009 р. - на напівпричіпи бортові тентовані в кількості 5 штук (том І, а.с. 16 та том ІІІ, а.с. 7) та згідно актів прийому-передачі № 11 від 13.04.2009 (том І, а.с.12) та № 22 від 27.07.2009 р. (том І, а.с.23), відповідно.

Транспортні засоби для зберігання були розміщені на відкритому майданчику, призначеному під розміщення складу Івано-Франківської митниці, загальною площею 826,08 кв.м, за адресою: с. Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської області, вул. Галицька 58/26, який був переданий в безоплатне користування Івано-Франківській митниці.

ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" за Договором № 11/71-33 від 13.04.2009 про користування майданчиком та охорону майна (том І, а.с. 6-8) та актом приймання-передачі в користування майданчиком від 13.04.2009 р. (том І, а.с.10).

ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" 13.04.2009 р. та 27.07.2009 р. надано письмові зобов'язання здійснювати охорону вказаного відкритого майданчика та забезпечувати схоронність майна, яке зберігається на ньому, а саме: транспортних засобів (том І, а.с. 14,15). Даний майданчик перебував в суборенді ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" на підставі Договорів суборенди (піднайму) № 7 від 28.02.2009 р. (том І, а.с.17-18) та № 11 від 01.07.2009 р. (том І, а.с.19 -20).

Як встановлено місцевим судом, згідно заяви № 00342 від 23.09.2009 (вх. № 9442н-11/53 від 23.03.2009 р.) ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" звернулось до Івано-Франківської митниці про зняття пломб з напівпричіпів бортових тентованих, повернення ключів та зняття пломб з сідельних тягачів в зв'язку з їх розмитненням згідно митної декларації (том І, а.с. 22).

Листом вих. №11/52-4600 від 25.09.2009 р. (том І, а.с. 21) Івано-Франківська митниця повідомила ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" про те, що згідно п.10 Порядку справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, повернути ключі та зняти пломби з напівпричіпів бортових тентованих та сідлових тягачів вона зможе після внесення плати за зберігання.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" звернулось з позовом до Івано-Франківської митниці про зобов'язання зняти пломби з транспортних засобів, які зберігаються на складі митного органу за адресою вул. Галицька 58/26, с. Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

За наслідками розгляду вищевказаної позовної заяви, Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 25.12.2009 р. у адміністративній справі № 2а-2840/09/0970 (том ІІ, а.с.107-110 та том ІІІ, а.с. 102-103), якою позов задоволено і встановлено, що 09.09.2009 року позивачем було завершено митне оформлення ввезених на митну територію України транспортних засобів в режимі імпорту у відповідності статей 185,188, 189 Митного кодексу України, і нездійснення позивачем плати за зберігання транспортних засобів на складі Івано-Франківської митниці не може бути перешкодою у видачі таких транспортних засобів, оскільки Митним кодексом України не передбачено справляння такої плати як умови для видачі товарів зі складу митного органу.

Зазначена постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду набрала законної сили, що підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2011 (том ІІІ, а.с. 104).

На виконання вказаної постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду, 13.05.2010 р. було відкрито виконавчі провадження ВП №19301566, ВП 19298003 (том ІІІ, а.с.107, 108, 109, 110).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наведеному позивачем в заяві про зміну позовних вимог, яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог (том ІІ, а.с.105,106), плату за зберігання транспортних засобів, прийнятих на зберігання 13.04.2009 р., а саме: напівпричіпів бортових - 22 штуки, сидельних тягачів - 9 штук, нараховано станом на 21.12.2010 р. за період 607 днів, при застосуванні плати за одну добу зберігання за 1 напівпричіп бортовий - 35,343 Євро, за 1 сідельний тягач - 22 Євро, що з урахуванням курсу Євро станом на 21.12.2010 р. (1 Євро - 10,46961.3 грн.) за зберігання напівпричіпів бортових становить - 4941347,66 грн., за зберігання сідельних тягачів - 1258300,91 грн., а плату за зберігання транспортних засобів, прийнятих на зберігання 27.07.2009 р., а саме: напівпричіпів бортових - 5 штук, нараховано станом на 21.12.2010 р. за період 502 дні, при застосування плати за одну добу зберігання за 1 напівпричіп бортовий - 35,3175 Євро, що з урахуванням курсу Євро станом на 21.12.2010 р. (1 Євро - 10,46961.30 грн.) становить 928099,00 грн., що разом складає 7127747,57 грн. Позивачем подано детальний розрахунок суми заборгованості, в якому також відображено дані, за якими визначено розмір плати за 1 добу зберігання 1 транспортного засобу (том ІІІ, а.с.8-9 та а.с.73-75), а саме: розмір плати за 1 добу зберігання напівпричепу бортового тентованого, прийнятого на зберігання 13.04.2009 р., визначено, виходячи із займаної площі 35,343 кв.м (довжина 13,86 м, ширина 2,55 м), а напівпричіпу бортового тентованого, прийнятого на зберігання 27.07.2009, виходячи із займаної площі 35,3175 кв.м (довжина 13,85 м, ширина 2,55 м). Дані про довжину та ширину транспортних засобів використані відповідно до технічних паспортів автомобілів (том ІІІ, а.с.10 - 63).

Як вбачається з матеріалів даної справи, при вирішенні первісного позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно приписів ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язується вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між ТзОВ "Європа-Транс ЛТД", як поклажодавцем, та Івано-Франківською митницею, як зберігачем, виникли договірні відносини зберігання.

Що між позивачем та відповідачем за первісним позовом мають місце договірні правовідносини зберігання встановлено також постановою Вищого господарського суду України від 30 червня 2011 року у справі № П-12/38-22/79 (том ІІ, а.с. 46-47), а тому не доводяться знову, в силу статті 35 ГПК України.

Як передбачено ч. 1 ст. 936 ЦК України (глава 66 ЦК України "Зберігання"), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до ст. 954 ЦК України положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що до даних правовідносин належить застосовувати лише приписи Митного кодексу України, а застосування місцевим судом норм ЦК України вважає «помилковим висновком» є необґрунтованим.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 166 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов'язковій передачі митному органу для зберігання підлягали товари, які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених частинами першою - третьою статті 108 цього Кодексу, не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму. В частині 2 ст. 166 Митного кодексу України (далі за текстом - МК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей), зберігаються на складах митних органів. Як зазначено у статті 167 МК України, під складами митних органів розуміються приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів. В ч. 1 статті 171 МК України було визначено, що товари, що зберігаються підприємствами на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їм лише після їх митного оформлення.

Відповідно до глави 24 МК України «Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів» наказом Державної митної служби України № 835 від 05.12 2003 року був затверджений Порядок роботи складу митного органу, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 року за № 1186/8507 (том І, а.с. 57-63). Відповідно до п. 6.1. цього Порядку, поміщення товарів і транспортних засобів на склад митного органу здійснюється, зокрема, на підставі квитанції МД-1.

Згідно з п. 1 постанови КМ України «Про запровадження плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів» від 11.06.2008 року № 533 (том І, а.с. 70), була запроваджена плата за зберігання товарів і транспортних засобів, зазначених у статтях 166 і 168 Митного кодексу України, на складах митних органів починаючи з одинадцятого дня зберігання у розмірах, визначених Державною митною службою.

Порядок справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів був затверджений наказом Державної митної служби України від 29.07.2008 р. № 821, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 р. за № 760/15451 (том І. а.с. 64-68).

Відповідно до п. 1 ч. 1 Порядку справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.07.2008 р. № 821, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 р. за № 760/15451 (далі за текстом - Порядок), розрахункові одиниці використання складських приміщень при розміщенні товарів, що не мають чітко визначеної геометричної форми, розрахунки об'єму здійснюються за показниками займаної площі, розрахованими в максимальних величинах довжини, ширини, висоти зазначеного товару; одиниця транспортного засобу (од.) - з урахуванням його ваги та кількості місць для сидіння.

Справляння плати здійснюється за уніфікованою митною квитанцією МД-1 ( п.1 ч.2 Порядку). Платником плати є власник товарів і транспортних засобів або вповноважена ним особа (п. 2 ч. 2 Порядку). Плата сплачується платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату її внесення, у сумі, розрахованій відповідно до розмірів, наведених у додатку до цього Порядку, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів (п. 3 ч. 2 Порядку).

В п. 6 ч. 2 Порядку визначено, що строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для нарахування плати обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам. При справлянні плати строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митного органу товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку нарахування плати не включається (п. 9 ч. 2 Порядку).

В додатку до Порядку (том І, а.с. 69) визначено розмір плати за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, а саме транспортні засоби, за одиницю: вантажні, автобуси (дозволена максимальна вага яких перевищує 3 500 кг та/або які мають більше восьми місць для сидіння, крім сидіння водія) - 22,0 Євро на добу, інші (за квадратний метр займаної площі) - 1,0 Євро на добу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до наведених положень, ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" зобов'язано здійснити плату за зберігання транспортних засобів на складі митного органу. Однак при визначені строку зберігання слід виходити з того, що в постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. по адміністративній справі № 2а-2840/09/0970 вказано, що 09.09.2009 р. позивачем завершено митне оформлення ввезених на митну територію України транспортних засобів в режимі імпорту відповідно до статей 185,188,189 Митного кодексу України і, що з дня завершення митного оформлення транспортні засоби підлягають видачі їх власнику з складу митного органу.

Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 по адміністративній справі № 2а-2840/09/0970 набрала законної сили, що підтверджується матеріалами даної справи, відтак відповідно до статті 124 Конституції України є обов'язковою до виконання на всій території України.

Вищезазначені факти, які встановлені рішенням адміністративного суду, що набрало законної сили, згідно ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення, тобто доказуванню не підлягають.

В п.38 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. N01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вказано, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК). Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За приписами ч. 2 ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Отже, враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що плату за зберігання транспортних засобів ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" на складі митного органу слід нараховувати за період з 11 дня після оформлення квитанції МД-1 і до пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення транспортних засобів, тобто за зберігання транспортних засобів, прийнятих на зберігання 13.04.2009 р., а саме: 22 напівпричіпів бортових та 9 сидельних тягачів, плату слід нараховувати за період з 24.04.2009 р. по 23.09.2009 р., що складає 153 дні; за зберігання транспортних засобів, прийнятих на зберігання 27.07.2009 р., а саме: 5 напівпричіпів бортових, з 07.08.2009 р. по 23.09.2009 р., що складає 48 днів. Відтак, плата за зберігання 22 напівпричіпів бортових та 9 сидельних тягачів за період 153 дні при застосування плати за одну добу зберігання за 1 напівпричіп бортовий - 35,343 Євро, за 1 сідельний тягач - 22 Євро, становить 118964,54 Євро та 30294,00 Євро, відповідно, та за зберігання 5 напівпричіпів бортових при застосування плати за одну добу зберігання за 1 напівпричіп бортовий - 35,3175 Євро за 48 днів становить 8476,20 Євро, що разом складає 157734,74 Євро за зберігання транспортних засобів. З урахуванням курсу Євро станом на 18.12.2012 р. (100 Євро - 1051,8788 грн.) сума заборгованості становить 1659178,29 грн.

Вищезазначені обставини спростовують твердження скаржника/апелянта про те, що місцевим судом не встановлено та не досліджувався строк для обчислення відповідних платежів за зберігання транспортних засобів на складі митниці, який, на думку апелянта, «встановити неможливо».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської митниці до ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" про стягнення коштів за зберігання транспортних засобів на складі Івано-Франківської митниці в сумі 7127747,57грн. слід задовольнити частково та стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача 1659178,29 грн. У задоволенні первісного позову в частині стягнення 5468569,28 грн., що відповідно складає різницю між нарахованою позивачем сумою заборгованості та визначеною місцевим господарським судом, відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, місцевий суд правомірно визначив, що з відповідача за первісним позовом належить стягнути в доход Державного бюджету України судовий збір пропорційно до задоволених вимог, тобто в сумі 14987,66 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що заперечення відповідача за первісним позовом щодо відсутності підстав для стягнення плати за зберігання транспортних засобів на складі Івано-Франківської митниці внаслідок того, що митниця не несла витрати відповідно до договору № 11/71-33 від 13.04.2009 р. і користувалась майданчиком безоплатно, не заслуговують на увагу, оскільки пункт 4.2. Порядку справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів визначає напрямки використання коштів, отриманих від справляння плати, а відсутність витрат митного органу не передбачено як підставу звільнення від плати за зберігання.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було зазначено вище, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. у адміністративній справі № 2а-2840/09/0970, яка набрала законної сили, встановлено, що транспортні засоби з дня завершення митного оформлення, тобто з 09.09.2009, підлягали видачі їх власнику зі складу митного органу.

Як встановлено місцевим господарським судом, не спростовано апелянтом в апеляційній скарзі, Івано-Франківська митниця, в порушення зобов'язання, не здійснила видачу транспортних засобів, що підтверджується листом вих. № 11/52-4600 від 25.09.2009 р. Внаслідок неналежного виконання зобов'язання Івано-Франківською митницею ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" було позбавлено можливості використовувати транспортні засоби при здійсненні підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим судом, між ТзОВ "Європа-Транс ЛТД", як перевізником, та ТзОВ "Імперово Фудз", як замовником, 01.09.2009 року був укладений договір на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, яким врегульовано порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезенні вантажу - сухого яєчного порошку - автомобільним транспортом у міжнародному сполучення - Турецька Республіка (том ІІІ, а.с.85-97).

В п. 2.2. даного Договору передбачено, що конкретні умови по перевезенню обумовлюються у транспортній заявці, що є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 6.3. вищезазначеного договору, за порушення термінів подачі однієї одиниці автотранспорту під завантаження перевізник сплачує замовнику штраф в розмірі 300 Євро по курсу НБУ. Замовником було подано 5 заявок на 98 автопоїздів, а саме: № КЕ 151204/1507 від 15.12.2009 р., № КТ 1711024/4500 від 17.11.2009 р., № КY 0211072/1301 від 02.11.2009 р., № RH 1910021/2300 від 19.10.2009 р., № РІ 0110023/2315 від 01.10.2009 р. (том ІІІ, а.с.88-92), та 3 заявки на 50 одиниць автопоїздів, а саме: № КІ 200410/2589 від 20.04.2010 р., № КІ №120410/2567 від 12.04.2010 р., № КІ 020410/2501 від 02.04.2010 р. (том ІІІ, а.с.93-95).

Відповідно до претензії ТзОВ "Імперово Фудз" від 16.01.2012 р. (том ІІІ, а.с.98-99) на суму 44400 Євро та претензії від 05.04.2010 р. (том ІІІ, а.с.100-101) на суму 29400 Євро за невиконання умов договору перевезення ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" було сплачено замовнику 309 047,04 грн. штрафу, що підтверджується платіжним дорученням за № 1387 від 20.02.2012 р. (том ІІІ, а.с.111).

Згідно п. 4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ч.3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В ч.1 ст.623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно висновку Львівського НДІСЕ №2381 складеного 07.11.2012 року (том V, а.с. 2 - 4) документально підтвердженим є розмір збитку, понесеного ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" у зв'язку з невиконанням умов договору від 01.09.2009 р., в сумі 2203447,04 грн., в т.ч. 1894400,00 грн. упущена вигода та 309047,04грн. - сплачені штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що не заслуговує на увагу представлений позивачем експертний висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-50 від 16.02.2012 (том ІІІ, а.с. 96-97), в якому величина втраченої вигоди ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" від простою транспортних засобів (27 штук) протягом періоду з 09.09.2009 року по 04.06.2010 рік по незалежних від товариства причинах, становить: 3616970, 00 грн., з тих підстав, що позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані збитками, завданими невиконанням умов договору перевезення від 01.09.2009 р. укладеного між ТзОВ "Європа-Транс ЛТД" та ТзОВ "Імперово Фудз", а втрачена вигода за простій транспортних засобів у вказаному висновку визначалась на підставі інших договорів, а саме: договору фінансового лізингу № 088-09/2008 від 03.09.2008 та договорів перевезення вантажів № L-191 від 31.12.2009 р. та № 11 від 12.02.2010 р.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд прийшов до мотивованого висновку про часткове задоволення зустрічного позову ТзОВ "Європа-Транс ЛТД", а саме: що до стягнення підлягають збитки в сумі 2203447,04 грн., а у стягненні збитків на суму 1722570,00 грн. належить відмовити.

Є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що згідно ст. 49 ГПК України в користь позивача за зустрічним позовом належить стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог. Згідно ст. 44 ГПК України до судових витрат по зустрічному позову відноситься сплата судового збору в сумі 64380,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13509 від 21.02.2012 (том ІІІ, а.с.84) та 2452,00 грн. витрат, сплачених за проведення експертизи, що підтверджується листом Львівського НДІСЕ № 2381 від 07.11.2012 (том У, а.с.1). Відтак, на користь позивача слід стягнути 37506,12 грн. судових витрат.

Вказані кошти підлягають стягненню з державного бюджету, оскільки відповідно до ч.1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). Як передбачено ч.1 ст. 174 ЦК України, держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митну службу України. Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України. Митними органами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости. Згідно ст. 557 Митного кодексу України фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок державного бюджету.

Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області правомірно було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача, оскільки згідно ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів даної справи, місцевим судом відхилено заперечення Головного управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області щодо недоведеності неправомірних дій конкретних посадових осіб Івано-Франківської митниці і відсутності підстав для відшкодування шкоди згідно ст. 1173 ЦК України з тих підстав, що спірні правовідносини сторін носять договірний характер, а тому положення ст. 1173 ЦК України на них не поширюються, так як регулюють недоговірні зобов'язання.

Твердження скаржника про те, що місцевим господарським судом не встановлено причинного зв'язку між шкодою, яка згідно з рішенням суду підлягає відшкодуванню Товариству митницею, та неправомірними діями митниці, які полягають у не знятті пломб та неповерненні ключів, з посиланням при цьому на ст. 1173 ЦК України є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим судом, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем носять договірний характер, виникли на підставі договору № 11/71-33 від 13.04.09р. про користування майданчиком та охорону майна (том І, а.с. 6-8), який по суті є договором зберігання, що встановлено постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2011р. у справі № П-12/38-22/79, яка набрала законної сили. Договірні правовідносини між сторонами підтверджуються постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2009р. у справі № 2а-2840/09/0970, що набрала законної сили, та матеріалами даної справи.

Зазначений вище договір зберігання є господарським (цивільним) правочином, а не адміністративним договором, що встановлено постановою Вищого господарського суду України від 30 червня 2011 року у справі № П-12/38-22/79 (том ІІІ, а.с. 46-47), відтак на правовідносини між сторонами договору застосовуються приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Митного кодексу України, якщо інше не встановлено законом (ст. 954 ЦК України).

Відтак положення статті 1173 ЦК України, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі, на договірні правовідносини не поширюються, оскільки приписи глави 82 ЦК України, в т.ч. статтею 1173 ЦК України регулюються не договірні зобов'язання.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших право чинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Як випливає із мотивувальної частини судового рішення, яке оскаржується, вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, місцевий господарський суд перш за все з'ясував правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому місцевий господарський суд встановив обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) зобов'язання, що випливає з договору зберігання (стаття 623 ЦК України).

За таких обставин, помилковими є посилання апелянта на те, що в даному випадку, при вирішенні спору, пов'язаного з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням (неналежним виконанням) договірних зобов'язань, належить застосовувати приписи ст. 1173 ЦК України, які, як зазначено вище у цій постанові, застосовуються до зобов'язань, що виникають із позадоговірної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд виходив із принципу вини особи, яка завдала шкоду (ст. 614 ЦК України); досліджувалася та обставина, що Івано-Франківською митницею не виконано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. у справі № 2а-2840/09/0970 (том ІІ, а.с. 107-109, том ІІІ, а.с. 102-103), що є безпосереднім причинним зв'язком між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою, відтак прийшов до висновку, що шкода завдана митницею Товариству підлягає відшкодуванню частково, лише в сумі 2203447,04 грн.

Слід також зазначити, що у випадках порушення зобов'язання за договором, як і за зобов'язанням, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач (в нашому випадку - ТзОВ Європа-Транс ЛТД») не повинен доказувати наявність вини відповідача (в нашому випадку - Івано-Франківської митниці) у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таких доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України скаржником не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні, висновки місцевого суду в цій частині - апелянтом не спростовані.

Інші посилання скаржника, які викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують обставин та фактів встановлених місцевим господарським судом.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року у справі № П-12/38-22/79 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача за первісним позовом відповідача-1 за зустрічним.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2012 року у справі № П-12/38-22/79 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача за первісним позовом відповідача-1 за зустрічним.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.