Постанова № 29912263, 12.03.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2013 року Справа № 904/370/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від скаржника: Дубов Д.О., довіреність №4071/10/10-036 від 05.03.13, представник,

представники інших сторін та учасників судового процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногврадійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року у справі № 904/370/13-г

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМП", м. Дніпропетровськ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Генбуд", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року (суддя Бондарєв Е.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Генбуд", м. Дніпропетровськ - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців, до 17 липня 2013 року, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро - Генбуд" призначено ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМП", м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано здійснити певні дії, пов'язані з ліквідаційною процедурою. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Красногврадійському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби в строк до 17 лютого 2013 року надати господарському суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом та наявність податкового боргу.

Господарський суд направив копію постанови органу державної податкової служби для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Матеріали за результатами перевірки направити для доручення до справи про банкрутство.

Постанова господарського суду мотивована ст.ст.22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вказаною постановою Державна податкова інспекція у Красногврадійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби оскаржує її на предмет порушення судом норм матеріального права та фактичним обставинам справи.

Скаржник посилається на те, що боржник здійснює підприємницьку діяльність, оскільки на адресу податкового органу протягом 2012 року надходили декларації підприємства, остання з яких надана 17 жовтня 2012 року. 18 травня 2012 року Державній податковій інспекції у Красногврадійському районі м. Дніпропетровська була надана податкова звітність підприємства з ПДВ у якій задекларовані обсяги операцій у розмірі 30 370 490 грн. та ПДВ у розмірі 6 074 098 грн. Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року підприємством зазначені доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 1 272 300 грн.

На думку податкового органу видаткова накладна, надана на підтвердження кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМП" не може бути достатнім підтвердженням здійснення господарської операції між підприємствами, тому що акти прийому -передачі товарів, документів щодо його транспортування кредитором не надано.

Державна податкова інспекція у Красногврадійському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року, провадження у справі припинити.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМП" доводи апеляційної скарги заперечує, вважає постанову господарського суду від 17 січня 2013 року законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Ініціюючий кредитор подав клопотання про розгляд справи №904/370/13-г без участі його представника.

У судове засідання представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМП" та боржника не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається згідно зі статтею 6 Закону.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №2756-V1 від 02.12.2010 року), місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління та обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, допустимими доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг з ЄДРПУО про відомості, що містяться в Реєстрі, чи довідка з ЄДРПУО про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

На підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням ініціюючий кредитор надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за №15457531 від 24 грудня 2012 року (а.с.22-25).

З вказаної довідки вбачається, що 20 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Генбуд" підтвердив відомості про юридичну особу (запис 8).

Проте, через три місяця, 24 грудня 2012 року вноситься інформація про відсутність юридичної особи за вказаною адресою (запис 9).

Відповідно до приписів ч.11 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, щороку юридична особа повинна підтверджувати свої відомості.

Судова колегія вважає, що оскільки у 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Генбуд" підтвердив відомості про юридичну особу, про що свідчить запис 8 від 20 вересня 2012 року, підтвердження таких відомостей через три місяця не вважається необхідним.

Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку, що відсутність боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Генбуд" через суперечливість записів у довідки з Єдиного державного реєстру не підтверджена належними доказами.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

В підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючий кредитор надав виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського округа від 17 грудня 2012 року про стягнення з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМП" 19 967 грн. боргу за несплаченим векселем АА №1737862 складеного 19 липня 2012 року на суму 19 967 грн. (а.с.15), постанову Красногврадійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 21 грудня 2012 року про відкриття примусового виконавчого провадження щодо виконавчого напису нотаріуса №14823 виданого 17 грудня 2012 року, постанову відділу державної виконавчої служби від 09 січня 2013 року про повернення виконавчого напису нотаріуса через відсутність у боржника майна (а.с.17-19).

Відповідно до приписів ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Із доданих до апеляційної скарги податкових декларацій вбачається, що на протязі 2012 року боржник звітував перед державною податковою службою.

Так, 18 травня 2012 року в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року боржник задекларував обсяг операцій у розмірі 30 370 490 грн. та ПДВ у розмірі 6 074 098 грн. (а.с.84-85).

Згідно податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2012 року боржником зазначені доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 1 272 300 грн. (а.с.86-87).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи матеріали справи і додатково надані докази в їх сукупності судова колегія вважає, що неплатоспроможність боржника як й його відсутність за місцем знаходження не доведена.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що господарським судом провадження у справі порушено безпідставно, у зв'язку з чим воно підлягає припиненню на підставі ч.1 п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи апеляційну скаргу Державної податкової інспекції по суті, незалежно від того, що скаржник не набув статусу учасника провадження, як кредитор боржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до абз.4 п.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" копія ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим учасникам провадження, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, органу місцевого самоврядування та ін.), державному органу з питань банкрутства, органу державної податкової служби, місцевому суду загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника.

Ухвала про порушення справи про банкрутство від 21 грудня 2012 року та постанови господарського суду від 28 грудня 2012 року отримані Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією 08 січня 2013 року.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Відповідно до п.2.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 04.06.2004р. №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо).

Сама лише відсутність у Законі та ГПК України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки (в ред. Закону України № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

По даній категорії справ існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі № 27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, постанови Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №14/3257, по справі № 5005/3584/2011, від 25.12.2012 року №5017/2118/2012, №5006/27/67б/2012, №5017/2118/2012, від 18.12.2012 року №5006/1/10б/2012, №5006/27/55б/2012, від 13.12.2012 року №5023/2802/12, №Б24/015-12, від 10.01.2013р. №28/7-б, 25/5005/8151/2012, №5009/3564/12, від 15.01.2013р. №5009/2387/12).

З огляду на викладене, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року підлягає скасуванню, провадження у справі слід припинити.

Керуючись ст.ст.49, 80 ч.1 п.11 ст.ст.103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногврадійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року у справі № 904/370/13-г скасувати.

Провадження у справі № 904/370/13-г припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМП" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Фрунзе, будинок 4, ЄДРПОУ 36727323) на користь Спецфонду Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 573, 50 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу здійснити господарському суду Дніпропетровської області.

Копію постанови направити Державному реєстратору для здійснення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Генбуд" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Прикордонна, будинок 44, корпус 1, кімната 2, ЄДРПОУ 36906527).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 14.03.13 р.)