Постанова № 29912237, 13.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 5015/4915/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр Діамант»

на рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2013р.

у справі № 5015/4915/12

за позовом приватного підприємства «Професійні системи безпеки», м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр Діамант», с.Наварія Пустомитівського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 71328,51 грн.,

з участю представників :

від скаржника - не з»явився

від позивача - Кротов В.Є. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Представник скаржника в судове засідання 13.03.2013р. не з'явився, подав суду клопотання від 11.03.2013р., в якому просить розгляд апеляційної скарги відкласти у зв'язку з зайнятістю повноважного представника в іншому судовому процесі. Оцінюючи подане відповідачем клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). З огляду на викладене, беручи до уваги документальну непідтвердженість клопотання відповідача, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання апелянта відмовляє.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.01.2013р. у справі № 5015/4915/12 (суддя Деркач Ю.Б.) задоволено позов приватного підприємства «Професійні системи безпеки», м.Львів та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр Діамант», с.Наварія Пустомитівського району Львівської області 71 328,51 грн. основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр Діамант» подав до Львівського апеляційного господарського суду коротку апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що вказане рішення було прогошошено з неповним з»ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Крім того, як зазначає скаржник, перед судовим засіданням, яке відбулось 22.01.2013р., відповідачем було подано через канцелярію місцевого господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з перебуванням повноважного представника у відпустці, яке безпідставно судом відхилено.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

14.01.2010 р. між Приватним підприємством "Професійні системи безпеки" (Виконавець) - позивач по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Діамант" (Замовник) - відповідач у справі, в спрощений спосіб шляхом обміну факсимільним зв'язком було укладено договір на виконання робіт по впровадженню системи безпеки № 01/10-МН, згідно якого, виконавець зобов'язався виконати роботи по впровадженню системи автоматичної охоронної сигналізації в приміщенні автосалону ТОЙОТА за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 226, а замовник, згідно пунктів 3.3.,3.4.,3.5. договору зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи в відповідності до актів виконаних робіт на протязі трьох банківських днів з моменту їх підписання.

Згідно п.3.1. загальна сума договору складає 71 328,51 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчить Акт виконаних робіт від 29.11.2010 р. по договору № 01/10-МН від 14.01.2010 р. на суму 71 328,51 грн. Акт підписаний керівниками замовника та виконавця, чиї підписи скріплені печатками підприємств.

Впродовж 2010-2012 р.р. свої зобов'язання щодо проведення оплати за прийняті без зауважень роботи відповідач не виконав.

На адреси відповідача (юридичну та фактичні) позивачем 29 жовтня 2012 р. скеровані листи з вимогою проведення розрахунків за виконані роботи в семиденний термін з моменту отримання вимоги.

Відповідач листи-вимоги отримав, про що свідчать описи вкладень та повідомлення пошти про вручення, проте зобов'язання щодо проведення оплати не виконав і не приступив до їх виконання.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2013р. у справі № 5015/4915/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 14» березня 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.