Рішення № 29912051, 27.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/110/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.13 Справа № 5009/4661/12

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (69065, м. Запоріжжя, вул.Щаслива, 2-а)

до відповідача: Запорізького обласного комітету захисту миру (69006, м. Запоріжжя, пр.Леніна,193)

про стягнення 6 212,91 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Коновалов Д.В., довіреність № 33/27 від 03.01.2013 р.; Долготер О.В., довіреність № 31/27 від 03.01.2013 р.;

від відповідача: Сльота В.П. (голова Запорізького обласного комітету захисту миру), виписка із протоколу № 9 від 25.04.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 12.12.2012 р. звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району з позовною заявою про стягнення з Запорізького обласного комітету захисту миру заборгованості за договором № 101666 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.10.2007 р. у розмірі 4 810,13 грн., у тому числі: 4 403,02 грн. основного боргу, 307,01 грн. пені та 3% річних у розмірі 100,10 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з вересня 2011 р. по квітень 2012 р., жовтень 2012 р., відповідачем не сплачена, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 4 403,02 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4661/12, присвоєно справі номер провадження № 30/110/12, розгляд якої призначено на 30.01.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 30.01.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, за клопотанням позивача, строк розгляду спору у справі продовжено на п'ятнадцять днів - до 27.02.2013 р. Розгляд справи відкладено на 21.02.2013 р.

У судовому засіданні 21.02.2013 р. судом оголошувалась перерва до 27.02.2013 р.

Через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 568-ю від 20.02.2013 р. про збільшення позовних вимог, якою позивач фактично збільшив суму основного боргу у зв'язку із збільшенням періоду нарахування. У зв'язку із вищевикладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 805,80 грн. основного боргу, 307,01 грн. пені та 100,10 грн. 3% річних за період з вересня 2011 р. по грудень 2011 р. та з січня 2012 р. по грудень 2012 р., включно.

Заяву про збільшення позовних вимог подано позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, вона відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнято судом до розгляду та задоволено.

З урахуванням зазначеного, в судовому засіданні 27.02.2013 р. судом розглядаються позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району про стягнення з Запорізького обласного комітету захисту миру 6 212,91 грн., з яких: 5 805,80 грн. основного боргу, 307,01 грн. пені та 100,10 грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2013 р. підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач проти заявлених позовних вимог у розмірі 6 212,91 заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву. Разом з тим, визнав суму боргу за спірним договором у розмірі 1 053,82 грн., про що свідчить наданий до матеріалів справи контррозрахунок відповідача. Вважає, що позовні вимоги заявлені позивачем безпідставно, оскільки відповідач листом № 22/8 від 22.08.2012 р. повідомив позивача про розірвання спірного договору у зв'язку із закінченням терміну його дії з 01.10.2012 року. Вказаним листом відповідач просив відімкнути приміщення від централізованого опалення. Крім того, відповідач жодного разу не отримував від позивача щомісячні акти приймання-передачі теплової енергії, рахунки. Також, позивач жодного разу не повідомляв відповідача про зміну тарифів, причину таких змін та щодо їх погодження із Запорізькою міською радою. Повідомляє, що за період з вересня 2011 р. по квітень 2012 р., жовтень 2012 р. температура в приміщенні, що опалюється, не перевищувала 10-12 градусів за мінімальних 18. Відповідач неодноразово звертався до позивача, але жодних змін в якості теплової енергії в гарячій воді, що надається, не відбулося. На адресу позивача були спрямовані звернення щодо встановлення лічильника обліку спожитої теплоенергії, у задоволенні яких було відмовлено. З огляду на викладене, відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 1 053,82 грн., а в іншій частині позову - відмовити.

Представник позивача пояснював наступне. Відмова в установці теплолічильника в приміщенні відповідача обґрунтована відсутністю технічної можливості. В даному випадку, установка теплолічильника на окреме приміщення можливе при умові реконструкції внутрішньої системи опалення будинку в цілому, яка буде передбачати горизонтальне поквартальне розведення трубопроводів опалення і установку приладів обліку теплової енергії у кожній квартирі, в тому числі і в нежилому приміщенні, адже хаотичне відокремлення від теплової мережі призведе до неможливості роботи системи. Що стосується тарифів, згідно п. 4.2.2. Договору, Теплопостачальна організація зобов'язана повідомляти Споживача у письмовій формі або засобами масової інформації про зміну тарифів. Пояснив, що інформація щодо зміни тарифів повідомляється споживачам через засоби масової інформації. Тарифи щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, відносяться до відання виконавчих органів міських рад. Додаткове узгодження сторонами таких тарифів суперечить Закону України "Про ціни та ціноутворення". Крім того, наголосив, що Філією Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району встановлено відхилення параметрів теплоносія від затвердженого температурного графіку. У зв'язку з цим, згідно п. 24 "Правил користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабміну України від 03.10.2007 р. № 1198, було проведено відповідний перерахунок плати за поставлену в приміщення відповідача теплову енергію. Сума перерахунку за період з 26 по 31 січня 2012 року склала 29,14 грн., за період з 01 по 13 лютого 2012 року - 59,22 грн. Перерахунок за січень і лютий 2012 р. відображено в рахунку на теплову енергію за лютий 2012 р. Що стосується ігнорування звернень відповідача щодо надання неякісних послуг, відповідачем не дотримано вимог п.п. 3.1.5., 3.1.6. спірного договору, якими врегульовано це питання.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 27.02.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбачено ст.69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та Запорізьким обласним комітетом захисту миру (Споживач) укладено договір № 101666 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді", за умовами якого (п. 1.1. договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, 2-а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (п. 6.7.1.). В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.7.2. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4.)

Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що Споживач несе відповідальність в разі несплати або несвоєчасної оплати теплової енергії відповідно до терміну, встановленого п. 6.3. Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Договір набуває чинності з 01.10.2007 р. і діє до 01.10.2008 р. (п. 10.1. Договору).

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін (п. 10.2. Договору). Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої цим договором і чинним законодавством України.

Згідно п. 10.4. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання.

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період з вересня 2011 р. по грудень 2011 р. та з січня 2012 р. по грудень 2012 р., включно, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 5 805,80 грн.:

2011 рік: вересень - 37,82 грн., жовтень - 250,76 грн., листопад - 685,67 грн., грудень - 684,73 грн.;

2012 рік: січень - 908,66 грн.; лютий - 987,79 грн., березень - 730,08 грн., квітень - 79,57 грн., жовтень - 37,94 грн., листопад - 522,80 грн., грудень - 879,98 грн.

Акти приймання-передачі та відповідні рахунки направлялись Теплопостачальною організацією на адресу Споживача.

Як свідчать матеріали справи, всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Відпущена за Договором у спірний період теплова енергія відповідачем не сплачена жодним чином, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 5 808,80 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Запорізького обласного комітету захисту миру заборгованості за договором № 101666 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.10.2007 р. у розмірі 6 212,91 грн., з яких: 5 805,80 грн. основного боргу, 307,01 грн. пені та 100,10 грн. 3% річних є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-15, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-15, "Правилами користування тепловою енергією", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення", затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 та Наказом Міністерства будування України № 4 від 22.11.2005 р.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-15 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-15 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частинами 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк у повному обсязі не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з вересня 2011 р. по грудень 2011 р. та з січня 2012 р. по грудень 2012 р., включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 5 805,80 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення позивачем зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи Реєстри відправлень рекомендованих листів (рахунків, актів виконаних робіт тощо).

Всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з вересня 2011 р. по грудень 2011 р. та з січня 2012 р. по грудень 2012 р., включно, на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє Споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки. В актах приймання-передачі теплової енергії зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з вересня 2011 р. по грудень 2011 р. та з січня 2012 р. по грудень 2012 р., включно, яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 5 805,80 грн.

Факт заборгованості відповідача в сумі 5 805,80 грн. позивачем документально підтверджений та обґрунтований.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 5 805,80 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 307,01 грн. пені та 100,10 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 307,01 грн. пені та 100,10 грн. 3% річних.

Доводи відповідача щодо безпідставності заявлених позовних вимог через одностороннє розірвання спірного договору не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, згідно п. 10.1. договір набуває чинності з 01.10.2007 р. і діє до 01.10.2008 р. Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін (п. 10.2. Договору). Згідно п. 10.4. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання.

Як свідчать матеріали справи, листом № 22/8 від 22.08.2012 р. відповідач повідомив позивача про розірвання спірного договору у зв'язку із закінченням терміну його дії з 01.10.2012 року, просив здійснити відімкнення приміщення відповідача від централізованого опалення.

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Листом від 4349/22 від 07.09.2012 р. позивачем, за результатами розгляду вищевказаного звернення, надана відповідачу вмотивована відповідь про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору. Разом з тим, зазначено, що у разі незгоди з наданою відповіддю, відповідач має право оскаржити її в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Повідомлення відповідача про розірвання договору, щодо якого була відмова позивача, не потягло за собою жодних правових наслідків, що пов'язані із припиненням договору у зв'язку з його розірванням. Пунктом 8.1. Договору визначено, що розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладенням додаткових угод. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання (п. 8.2.).

У зв'язку з тим, що досягнення згоди про розірвання договору не було, ліквідації сторін також не було, відповідач не звертався до господарського суду з вимогою про розірвання спірного договору, спірний договір є діючим.

Щодо вимоги відповідача здійснити відімкнення приміщення, до якого постачається теплова енергія за спірним договором, від централізованого опалення позивачем було відмовлено з посиланням на "Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4. Вказаний порядок передбачає відключення окремих житлових будинків, а не окремих приміщень у житлових будинках. Приміщення, яке займає відповідач, розташоване у житловому будинку № 193 по проспекту Леніна та має спільну, не відокремлену з будинком систему опалення.

Заперечення відповідача щодо неотримання від позивача рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період також не приймаються судом до уваги з огляду на п. 6.7. Договору, згідно якого споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул.Щаслива, 2-а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отже, направлення вказаних документів є правом позивача, але жодним чином не є його обов'язком. Крім того, як встановлено судом, рахунки та акти за спірний період відповідачу направлялись, хоча це не передбачено умовами спірного договору.

Стосовно посилань відповідача на неналежне виконання позивачем своїх обов'язків щодо якості послуг теплопостачання, а саме, температура в приміщенні в зимовий період не перевищує 10-12 градусів, за мінімальних 18, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень представника позивача та з матеріалів даної справи, в період з 26 січня по 13 лютого 2012 року Філією Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району встановлено відхилення параметрів теплоносія від затвердженого температурного графіку. У зв'язку з цим, згідно п. 24 "Правил користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабміну України від 03.10.2007 р. № 1198, було проведено відповідний перерахунок плати за поставлену в приміщення відповідача теплову енергію. Сума перерахунку за період з 26 по 31 січня 2012 року склала 29,14 грн., за період з 01 по 13 лютого 2012 року - 59,22 грн. Перерахунок за січень і лютий 2012 р. відображено в рахунку на теплову енергію за лютий 2012 р., що міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться акти відповідача щодо якості послуг, які надаються позивачем. Вказані акти від 04.01.2012 р., від 02.02.2012 р. та від 02.09.2012 р. складені у присутності трьох представників відповідача та ними же підписані.

Однак, як свідчить п. 3.1.5. спірного Договору, у разі порушення Теплопостачальною організацією умов договору, споживач має право викликати її представника за письмовим зверненням для складання та підписання акта, у якому зазначаються терміни, види порушень тощо. У разі незгоди щодо розгляду питання незадовільної роботи систем теплоспоживання, Споживач повинен скликати комісію за участю представників Держенергонагляду, проектної, експлуатаційної та Теплопостачальної організації і забезпечити вільний доступ для огляду систем; в разі неявки представника Теплопостачальної організації, акт складається у присутності представника уповноважених органів місцевого самоврядування (п. 3.1.6.).

Відповідач не довів суду, що ним виконувались дії, визначені вищевказаними пунктами спірного договору. Надані суду акти відповідача не є належними в розумінні п.п. 3.1.5., 3.1.6. Договору, оскільки не відповідають вимогам, які до них ставляться.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за спірним договором.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, враховуючи, що спір доведений до суду з вини відповідача, витрати зі сплати судового збору (1609,50 грн.) у повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району до Запорізького обласного комітету захисту миру задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Запорізького обласного комітету захисту миру (69006, м. Запоріжжя, пр.Леніна,193; код ЄДРПОУ 04880156; р/р 26006060520301 в ЗРУ КБ "Приватбанк", м.Запоріжжя, МФО 305299) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 5 805,80 (п'ять тисяч вісімсот п'ять) грн. 80 коп. основного боргу, 307 (триста сім) грн. 01 коп. пені, 100 (сто) грн. 10 коп. 3% річних та суму судового збору у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.03.2013 р.