Рішення № 29911956, 06.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/18895-2012 06.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-плюс"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ Практик"Простягнення заборгованості 89641, 25 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Шкарівська І.В. дов. б/н від 19.08.2010р. до 19.12.2013р.

Від відповідача - Бойко М.М. дов. б/н від 09.01.2013р. до 31.12.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ Практик" про стягнення заборгованості 89641, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-58/18895-2012 розгляд справи призначено на 23.01.2013 року.

23.01.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, справу № 5011-58/18895-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 року справу № 5011-58/18895-2012 прийнято до провадження.

28.01.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного, справу № 5011-58/18895-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року розгляд справи призначити на 13.02.2013 року.

08.02.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву.

08.02.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи по справі.

13.02.2013 року представники сторін у судове засідання з'явились.

У судовому засіданні представник позивача наддав суду для огляду документи по справі.

Відповідач наддав суду для огляду документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляд усправи по суті.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до п.3 ч.1 ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 06.03.2013 на 10:00 год.

21.02.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

06.03.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла довідка про стан заборгованості підприємства відповідача.

06.03.2013 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Представник позивача надав суду для огляду оригіналі довідки про стан заборгованості.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по справі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення щодо порушень зобов'язань підрядником по договору.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в частині суми застосованого штрафу.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.03.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

30 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «Атлант-плюс» (підрядник, позивач) укладено договір підряду № 120. (далі- договір)

Згідно п.1.1 договору, замовник доручає, а Підрядник з своїх матеріалів та на свій ризик зобов'язується виконати роботи по виготовленню, доставці та встановленню метало пластикових конструкцій з профілю Veka та фурнітури Масо (далі - роботи) згідно умов та додатків до даного Договору.

Відповідно п. 1.2 договору, замовник зобов'язується прийняти виконані роботи на об'єкті: одноквартирний житловий будинок за адресою: вул. Бестужева, 2-Б, Подільський р-н., м. Київ та своєчасно їх сплатити згідно з умовами Договору.

Пунктами 2.1, 2.3 договору сторони визначили, що вартість виконуючих Підрядником робіт на момент підписання Договору складає 68000 грн. 18 коп. Замовник виконує оплату за виконані роботи у два етапи: остаточний розрахунок у розмірі 28000 грн. 18 коп. замовник сплачує на розрахунковий рахунок підрядника не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання замовником акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт № КБ-3.

28.09.2012 року між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання передачі будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт.

Згідно довідки позивача від 06.03.2013 року вих.№ 8 заборгованість відповідача складає 28000, 18 грн.

Відповідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 28000, 18 грн., а також суму пені - 972, 36 коп., штраф - 60480, 00 грн. та 3% річних - 188, 71 грн.

Відповідно заперечень на позовну заяву від 08.02.2013 року відповідач визнає суму боргу в розмірі - 28000, 18 грн., пені - 972, 36 грн., 3% річних - 188, 71 грн. та вважає розмір штрафу - 60480, 00 грн. значно перевищує розмір збитків, а тому просить суд зменшити розмір штрафу.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання умов договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань на загальну суму 28000, 18 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню в цій частині.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути суму пені - 972, 36 коп., штраф - 60480, 00 грн. та 3% річних - 188, 71 грн.

Відповідно п.6.4 договору, за порушення Замовником передбачених цим Договором строків розрахунків Замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період прострочення, від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у випадку прострочення понад 10 календарних днів, Замовник сплачує Підряднику додатково штраф у розмірі 3% від невиконаних обов'язків за кожен день прострочення.

28.09.2012 року між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання передачі будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт.

Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок у розмірі 28000 грн. 18 коп. замовник сплачує на розрахунковий рахунок підрядника не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання замовником акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт № КБ-3.

Відповідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

29.09.2012 року та 30.09.2012 є вихідними днями, а тому прострочення зі сплати остаточного розрахунку за виконані роботи виникло з 04.10.2012 року.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Прострочення понад 10 днів припадає на суботу - неділю 14.10.2012 року, таким чином 15.10.2012 року є 10-м днем, а прострочення понад 10 днів виникло з 16.10.2012 року.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Відповідно постанови ВСУ від 27.04.2012 року по справі № 06/5026/1052/2011, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до статті 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання

Дослідивши розрахунок позивача в частині стягнення суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги в цій частині частково 895, 09 грн. - пені, 179, 51 грн. - 3% річних, а саме зменшити розмір штрафу в порядку п.3ч.1 ст. 83 ГПК України до 28000,00 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ Практик" (02156, м. Київ, Деснянський район, вул. Шолом-Алейхема, буд. 6, квартира 80, ідентифікаційний код 35494084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма"Атлант-плюс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 32, ідентифікаційний код 36107594) боргу у сумі 28000, 18 грн. (двадцять вісім тисяч грн. 18 коп.), 179, 51 грн. (сто сімдесят дев'ять грн. 51 коп.) 3% річних, 895, 09 грн. (вісімсот дев'яносто п'ять грн. 09 коп.) пені, 28000, 00 грн. (двадцять вісім тисяч грн. 00 коп.) штрафу, 1141, 61 грн. (одну тисячу сто сорок одну грн. 61 коп.) судового збору.

3 В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 11.03.2013 року.

Суддя О.Є. Блажівська