Рішення № 29911943, 11.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/3/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.13 Справа № 908/167/13-г

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (69065, м. Запоріжжя, вул.Щаслива, 2-а)

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, адреса для листування: АДРЕСА_2;)

про стягнення 14 338,99 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Долготер О.В., довіреність № 31/27 від 03.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 101869 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.07.2007 р. у розмірі 16 838,99 грн., у тому числі: 15 290,31 грн. основного боргу, 1 195,45 грн. пені та 3% річних у розмірі 353,23 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., відповідачем сплачена частково, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 15 290,31 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.01.2013 р. порушено провадження у справі № 908/167/13-г, присвоєно номер провадження справи № 30/3/13, розгляд якої призначено на 15.02.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 15.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 11.03.2013 р. Крім того, судом задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Таким чином, предметом позовних вимог стало стягнення з відповідача 14 338,99 грн., з яких: 12 790,31 грн. основного боргу, 1 195, 45 грн. пені та 3% річних у сумі 353,23 грн.

До судового засідання 11.03.2013 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності у зв'язку із сімейними обставинами. Також, від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження по справі у зв'язку із сплатою ним 12 790,31 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору. Вказаним клопотанням відповідач повідомив, що за результатами його звернення 06.03.2013 р. до Концерну "Міські теплові мережі", між сторонами було досягнуто домовленість, а саме, що після сплати відповідачем основного боргу та судового збору позивач не наполягатиме на стягненні пені та 3% річних.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтвердив сплату відповідачем 12 790,31 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору. На позовних вимогах в частині стягнення з відповідача 1 195, 45 грн. пені та 3% річних у сумі 353,23 грн. представник позивача наполягав. Також, жодних звернень позивача із заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних на адресу суду не надходило.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 11.03.2013 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2007 р. Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір №101869 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді", за умовами якого (п. 1.1. договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, 2-а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (п. 6.7.1.). В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.7.2. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4.)

Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що Споживач несе відповідальність в разі несплати або несвоєчасної оплати теплової енергії відповідно до терміну, встановленого п. 6.3. Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Договір набуває чинності з 01.07.2007 р. і діє до 01.07.2008 р. (п. 10.1. Договору).

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін (п. 10.2. Договору). Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої цим договором і чинним законодавством України (п. 10.3.).

Згідно п. 10.4. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання.

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., включно, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 16 190,31 грн.: лютий - 7021,32 грн., березень - 6 313,46 грн., квітень - 2 855,53 грн.

Акти приймання-передачі та відповідні рахунки направлялись Теплопостачальною організацією на адресу Споживача.

Як свідчать матеріали справи, всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Відпущена за Договором у спірний період теплова енергія відповідачем сплачена частково, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 12 790,31 грн.

Позовні вимоги про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 101869 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.07.2007 р. у розмірі 14 338,99 грн., з яких: 12 790,31 грн. основного боргу, 1 195, 45 грн. пені та 3% річних у сумі 353,23 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 16 190,31 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи Реєстри відправлення листів з повідомленням за спірний період.

Підписані акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період на адресу Теплопостачальної організації відповідач не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав. Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє Споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки.

В актах приймання-передачі теплової енергії зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., включно, яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач сплатив лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 12 790,31 грн.

Разом з тим, згідно із наданими відповідачем доказами (квитанція № k2/7/36 від 07.03.2013 р. на суму 12 790,31 грн.), сума основної заборгованості була погашена відповідачем у повному обсязі. Крім того, квитанцією № k2/7/35 від 07.03.2013 р. відповідачем було сплачено суму судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив суму основної заборгованості у розмірі 12 790,31 грн. вже після порушення провадження у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 12 790,31 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 195, 45 грн. пені та 3% річних у сумі 353,23 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1 195, 45 грн. пені та 3% річних у сумі 353,23 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, при поданні позовної заяви позивачем було сплачено 1 741,50 грн. судового збору (1 609,50 грн. платіжним дорученням № 14994 від 18.10.2012 р. та 132,00 грн. платіжним дорученням № 2602 від 13.02.2012 р.). Оскільки розмір судового збору при поданні даної позовної заяви мав складати 1 720,50 грн., позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 21,00 грн. судового збору, зайво сплаченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району до приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; адреса для листування: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 1 195 (одну тисячу сто дев'яносто п'ять) грн. 45 коп. пені та 353 (триста п'ятдесят три) грн. 23 коп. 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 12 790,31 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Видати ухвалу про повернення Концерну "Міські теплові мережі" суми судового збору у розмірі 21 (двадцять одна) грн. 00 коп.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.03.2013 р.