Постанова № 29909595, 04.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/526/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Гавриш М.Д.

представників відповідача - Шульги Н.Д., Близнюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем під час проведення перевірки не було взято до уваги надані йому належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується правомірність придбання товару у ПП "Ер-Крі".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" зареєстровано 31.08.2001 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 23550616 від 11.09.2001.

В період з 05.08.2011 по 18.08.2011 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Присадки" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складено акт від 02.09.2011 № 6441/23-209/13932946, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 35 152,00 грн.; п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 64 942,00 грн. та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 24 984,00 грн.; абз. "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок за доходів фізичних осіб" в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 748,56 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0009242301/182 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24 984,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 18 738,00 грн.; № 0009232301/2975 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 130 648,50 грн.; № 0034191702/2971 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на 935,91 грн. та № 0009222301/2974 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 43 940,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" оскаржило їх до ДПА у Полтавській області.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА У Полтавській області винесено рішення від 30.11.2011 № 3526/10/25-016, яким податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ залишено без змін, а скаргу без задоволення.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання - платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обов'язкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як об'єкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження придбання товарів у ТОВ "Ер-Крі" та правомірності віднесення витрат по їх придбанню до податкового кредиту та валових витрат надав суду наступні документи: видаткові накладні № РН-0000008 від 20.09.2009, № РН-00032.2 від 27.02.2009, № РН-0000049 від 31.03.2009, № РН-0000079 від 23.04.2009, № РН-0000117 від 29.05.2009, № РН-000000056 від 08.04.2010, № РН-000000080 від 29.04.2010, № РН-000000081 від 29.04.2010; податкові накладні № 1.1 від 05.01.2009, № 32 від 17.02.2009, № 54 від 31.03.2009, № 76 від 23.04.2009, № 122 від 29.05.2009, № 68 від 08.04.2010, № 97 від 29.04.2010, № 99 від 29.04.2010; рахунки-фактури № СФ-0000038 від 17.02.2009, № СФ-0000067 від 31.09.2009, № СФ-0000098 від 23.04.2009, № СФ-0000108 від 29.04.2009, № СФ-000000050 від 12.03.2010, № СФ-000000081 від 29.04.2010, № СФ-000000080 від 29.04.2010.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочину укладеного з ТОВ "Ер-Крі", надано рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні.

Досліджені в судовому засіданні рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які виписали рахунки-фактури, видали та отримали товар. Видаткові накладні та рахунки-фактури не містять повну інформацію про платника та одержувача, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адресу його місце знаходження.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в податкових накладних містяться розбіжності в прізвищах осіб які їх склали, а саме податкові накладні № 1.1 від 05.01.2009, № 32 від 17.02.2009, № 122 від 29.05.2009, № 68 від 08.04.2010, № 97 від 29.04.2010 та № 99 від 29.04.2010 підписані ОСОБА_4, а податкові накладні № 54 від 31.03.2009 та № 76 від 23.04.2009 підписані ОСОБА_5

На підтвердження здійснення оплати позивачем суду надано платіжне доручення та банківські виписки.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що вартість товару згідно видаткових накладних та податкових накладних становить 139 558,69 грн., згідно рахунків-фактури 133 168,98 грн., а згідно банківських виписок та платіжного доручення позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "Ер-Крі" кошти в сумі 132 531,14 грн.

На підтвердження транспортування товари позивачем суду надано товарно-транспортні накладні від 08.04.2010 та 29.04.2010, доказів транспортування товарів придбаних у 2009 році суду не надано.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що транспортування придбаного у ТОВ "Ер-Крі" товару здійснювалось ТОВ "НВП "Присадки" власним та орендованим транспортними засобами.

Разом з тим, позивачем суду не надано доказів наявності у нього власних чи орендованих транспортних засобів технічні характеристики яких дозволяли здійснити перевезення товарів зазначених в видаткових та податкових накладних виписаних ТОВ "Ер-Крі".

Крім того, у товарно-транспортній накладній від 08.04.2010 в розділі відомості про вантаж вказано зокрема проволока мідна ММ d 4, відвід d 57х3 ст. 20, засувки 30 С 41 нж Ду 80 Ру 16, які були придбані згідно накладних від 08.04.2010 № РН-000000056, РН-000000057 та РН-000000058, разом з тим накладних № Н-000000057 та РН-000000058 позивачем суду не надано.

У видаткових накладних вказано, що отримання товарів здійснюється за дорученням, однак позивачем суду не надано, а ні копій відповідних доручень, а ні витягу з журналу виданих доручень на підтвердження їх виписання.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про не підтвердження реальності господарської операції, оскільки позивачем не надано доказів транспортування придбаного товару, а данні первинних бухгалтерських документів, податкових накладних та банківських виписок є суперечливими та про безпідставність віднесення витрат по придбанню товару у ТОВ "Ер-Крі" до складу валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 16.09.2011 № 0034191702/2971, суд виходить з наступного.

Підпунктом 8.1.1 пункту 81. статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 1.15 цього Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з абзацем "а" пункту 19.2 статті 19 вказаного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до абзаців "а" та "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

В акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем абз. "а" п. 19.2 ст. 9 вказаного Закону, а саме несплатою товариством податку з доходів фізичних осіб з коштів сплачених ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." за користування послугами міжнародного роумінгу.

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні посилалися на те, що вказані витрати були обумовлені виконанням працівниками товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїх трудових функцій.

Вказані твердження судом оцінюються критично, оскільки позивачем, а ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не надано доказів перебування вказаних осіб за межами України у зв'язку з виконанням ними своїх трудових функцій, а саме: наказів про відрядження, посвідчень про відрядження та доказів ведення товариством переговорів з метою укладання договорів чи укладання договорів з іноземними підприємства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція приймаючи оскаржувані рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко