Постанова № 2990910, 18.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

18.12.08 Справа№ 19/131А

За позовом: Українсько-Німецьке СП "Львів-Трейдінг",м. Мостиська;

До Відповідач: ДПІ у Мостиському р-ні Львівської області, м. Мостиська;

Про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№000 35 2300/0 на суму 46243,00 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

Представники:

Позивача: Василишин Л.О.- предст. (дов. №150 від 26.05.2008р.),

Гудзенко М.М.- предст. (дов. №233 від 20.08.2008р.);

Відповідача: Андрейко О.О.- гл. держ. подат. інспектор. юр. відділу

(дов. № 28/10 від 11.04.2008р.);

Представникам Сторін, які взяли участь у справі, роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Українсько-Німецьким СП "Львів-Трейдінг", м. Мостиська, Львівської обл. до Відповідача: Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Городок, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000352300/0 на суму 46243,00грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2006 року було здійснено заміну Відповідача - Городоцьку міжрайонну державну податкову інспекцію на її правонаступника: Державну податкову інспекцію у Мостиському районі Львівської області внаслідок реорганізації.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду 22.06.2005р. з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000352300/0 на суму 46243,00грн.

Постановою Господарського суду Львівської області у справі № 5/1397-2/250 від 10.11.2005р. позовні вимоги задоволено. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у справі від 09.01.2006р. Постанову суду першої інстанції залишено без змін, а скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції- без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № 5/1397-2/250 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області задоволено, судові рішення у справі № 5/1397-2/250 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2008р. справу було призначено до розгляду в попередньому засіданні на 28.05.2008р. Попередній розгляд справи неодноразово відкладався з причин викладених у відповідних ухвалах суду, які знаходяться в матеріалах справи.

08.07.2008р. Відповідачем подано Заперечення (письмові пояснення) на позов Українсько-Німецького СП "Львів-Трейдінг" №5986/9/10 від 08.07.2008р.

14.08.2008р. Відповідачем подано Доповнення на заперечення на позов Українсько-Німецького СП "Львів-Трейдінг" №7054/9/10 від 14.08.2008р.

02.12.2008 Позивачем подано письмові додаткові пояснення.

Ухвалою від 11.11.2008р. судом за Клопотанням Позивача і Відповідача, керуючись вимогами ч. 3 ст. 121 КАС України винесено ухвалу про закінчення підготовчого засідання у справі та призначив судовий розгляд справи на 11.12.2008р.

Судовий розгляд справи неодноразово відкладався про, що свідчать відповідні ухвали суду, які знаходяться в матеріалах справи.

У судових засіданнях Позивач позовні вимоги підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та поданих додаткових поясненнях.

Зокрема, представник Позивача вказав, що в період з 20 грудня 2004 року по 16 березня 2005 року Городоцькою МДПІ на підприємстві Позивача було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р.

17.03.2005р. Городоцькою МДПІ складено Акт №17/2314287844 за результатами вказаної перевірки.

21.03.2005р. Українсько-Німецьким СП "Львів-Трейдінг" отримано податкове повідомлення-рішення № 000352300/0 від 21.03.2005р. Городоцької МДПІ, яке винесено на підставі Акту перевірки від 17.03.2005р. № 17/23-14287844.

Податковим повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов'язання Українсько-Німецького СП "Львів-Трейдінг" з податку на прибуток підприємства в розмірі 46243,00грн. (38536,00грн.- основний платіж та 7707,00грн. фінансова санкція) за виявлене під час перевірки порушення пп. 5.21.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач вважає, що Відповідач, проводячи перевірку, вийшов за межі наданих йому повноважень, а також допустив невірне застосування норм матеріального права, що призвело до винесення незаконного податкового повідомлення-рішення.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що пп. 5.2.8 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить обов'язку платника податку звертатись до суду із вимогою про стягнення заборгованості, а вказує як на підставу для включення до валових витрат підприємства сум, щодо яких заходи стягнення не дали результату.

В той же час стаття 12 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка є спеціальною нормою в частині заходів та способів врегулювання безнадійної заборгованості,- визначає такі способи врегулювання безнадійної заборгованості та умови, за яких така заборгованість може бути включена до складу валових витрат підприємства:

- платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

- зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

- за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Позивач наголошує, що як випливає із наведеного,- звернення платника податків до суду є лише одним із способів визначених законом для врегулювання безнадійної заборгованості.

Також Позивач вважає, що в Договорі між позивачем та АТД "Львів" не обумовлено термін його дії, а визначено термін оплати за поставлені товари - на протязі 30 днів з дня їх отримання.

21.12.1998р. Позивачем та АТД "Львів" підписано акт звірки взаєморозрахунків,- в якому була підтверджена заборгованість АТД "Львів" в сумі 154144,42грн.

Стаття 165 Цивільного Кодексу УРСР, чинного на момент виникнення заборгованості, встановлювала, що якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування,- кредитор вправі вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Позивач вказує, що з наведеного випливає, що АТД "Львів" повинно було виконати зобов'язання у 7-ми денний строк з дня пред'явлення вимоги Позивачем.

27.12.1998р. вих. листом №521 була направлена претензія до АТД "Львів", у якій вимагалось погасити заборгованість на протязі 10 днів. Однак відповіді на вказану претензію позивач не отримав, як і не отримав належних йому коштів.

Позивач вважає, що проведення звірки та відправлення претензії відповідає вимогам ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і свідчить про те, що позивач вживав заходів щодо повернення коштів.

Але оскільки заходи щодо їх стягнення не привели до позитивного результату та в зв'язку з закінченням позовної давності, Позивач, керуючись вимогами п.1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначив вказану заборгованість як безнадійну та вважає, що правомірно включив дану безнадійну заборгованість до складу валових витрат

Представник Відповідача у Відзиві на позовну заяву від 15.08.2005р., запереченнях (письмових поясненнях) на позов Українсько-Німецького СП "Львів-Трейдінг" від 08.07.2008р. доповненнях на заперечення на позов від 14.08.2008р., усних поясненнях по суті заявлених позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію висновками, викладеними в Акті перевірки та посиланням на Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Зокрема, представник Відповідача зазначив, що Городоцькою МДПІ проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року.

На підставі Акту перевірки від 17.03.2005р. прийнято податкове повідомлення-рішення №000352300/0 від 21.03.2005р. на суму 46243,00грн. (38536,00грн. - основний платіж, 7707,00грн.- фінансова санкція).

Перевірка УНСП "Львів-Трейдінг" проведена на підставі посвідчень від 20.12.2004 року за №166/23, 169/17, та за №168/33, які видані Мостиським відділенням Городоцької МДПІ, продовженими в.о. Голови ДПА у Львівській обл. на 30 робочих днів ( лист №2531/7/23-123/п/98 від 14.02.2005р.) та спільного наказу Галицької митниці, Городоцької МДПІ та Мостиського райвідділу внутрішніх справ №121 від 21.12.2004р. з врахуванням вимог п. 2 Указу Президента України від 23.07.1998р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".

Перевіркою встановлено, що в Ш кварталі 2004 року підприємством Позивача віднесено до валових витрат дебіторську заборгованість по АТД "Львів" в сумі 154144,42 грн., як безнадійну, чим порушено вимоги підп. 5.2.8. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР.

Згідно з вимогами підп. 5.2.8. ст. 5 вищезгаданого Закону,- до складу валових витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Порядок врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості передбачений ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач укладав Договір поставки в грудні 1994 року, Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 - ВР вступив в дію з 1 липня 1997 року. Відповідно до п.22.12 ст. 22 прикінцевих положень норми п. 12.1 цього Закону не поширюються на заборгованість, що виникла, у зв'язку із затримкою в оплаті товарів (робіт, послуг), проданих (відвантажених, наданих, виконаних) до набрання чинності цим Законом, тобто Позивачем неправомірно віднесено дебіторську заборгованість, як безнадійну, до валових витрат.

Представник Відповідача також наголосив, що платник податку неправомірно відніс суми заборгованості до валових витрат в декларації як виправлення помилки попередніх податкових періодів.

Згідно із вимогами п.п. 5.2.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",- до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах, у зв'язку із допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Правовий припис пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює загальне правило. Конкретне правило (порядок) виправлення помилок у показниках раніше поданих декларацій зазначено в абзацах 3, 4 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Як випливає із змісту абз. З п. 5.1 ст. 5 цього Закону, платник податків має право виправляти самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього закону.

Згідно із встановленим пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строку давності платник податків має право виправити помилки не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у випадку, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідач звертає увагу на те, що Позивач відніс витрати до валових на підставі претензії, яку було надіслано 29.12.1999р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Господарського процесуального кодексу України,- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Претензія була надіслана 29.12.1999 року. Відповідно, останній день отримання відповіді на претензію, як вважає Відповідач,- 29.01.2000 року.

Відповідач вважає, що внаслідок викладеного Позивач отримав право віднести витрати до валових з 30.01.2000 року. Це є перший квартал 2000 року. В цьому податковому періоді підприємство допустило помилку і не задекларувало оспорюваної суми заборгованості. Граничний строк подачі декларації з податку на прибуток за податковий період, що дорівнює календарному кварталу відповідно до вимог п. б) Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" спливає після закінчення 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Останній день подачі декларації за перший квартал 2000 року - 9 травня 2000 року. З цього моменту починає рахуватися строк давності для виправлення помилок, які були самостійно виявлені. Цей строк давності закінчується 09 травня 2003 року.

Помилка була виправлена у декларації за третій квартал 2004 року, яка подана до Городоцької МДПІ 04.11.2004 року. Отже Відповідач вважає, що строк давності був пропущений і Позивач неправомірно, з порушенням пп. 5.2.7 п. 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та абз. З п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відніс заборгованість по АТД "Львів" як безнадійну до валових витрат.

Представник Відповідача також наголосив, що 22.11.2007р. Вищий адміністративний суд України прийняв ухвалу, якою касаційну скаргу ДПІ у Мостиському районі Львівської області задоволено, постанову Господарського суду Львівської області від 10.11.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19.01.2006 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України виходив з того, що судами не було надано належної правової оцінки положенням контракту щодо строків оплати вартості поставленого товару відповідно до вимог Контракту №589/11065 від 01.12.1994р. Так, зокрема в п. 3.1 Розділу 3 "Оплата" даного Контракту передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем шляхом безготівкового розрахунку протягом 30-ти днів з дня отримання товару. Тобто, за змістом даного пункту, покупець зобов'язаний був протягом 30-ти днів з дня отримання товару проводити його оплату.

Крім того, під час розгляду справи судами не був взятий до уваги та досліджений належним чином наявний в матеріалах справи Акт звірки взаєморозрахунків, який датований «05»січня 1997 року, зі змісту якого вбачається про наявність станом на 01.01.1997 року заборгованості АТД "Львів" перед Українсько-німецьким спільним підприємством "Львів–Трейдінг".

З огляду на викладене, судам слід було врахувати дані вищенаведених документів та зробити відповідний висновок щодо моменту виникнення заборгованості АТД "Львів" перед Позивачем із урахуванням їх змісту.

Крім цього, щодо висновків про те, що Українсько-німецьким спільним підприємством "Львів-Трейдінг" правомірно віднесено до складу валових витрат дебіторську заборгованість в Ш кварталі 2004р., як виправлення помилки за результатами минулих періодів, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не визначено, коли саме у позивача повинно було виникнути право на віднесення витрат до валових і, відповідно, в якому податковому періоді згідно з вимогами податкового законодавства позивач повинен був віднести заборгованість до валових витрат в декларації про прибуток.

Так, зокрема, судами в прийнятих судових рішеннях не було чітко встановлено та обчислено, коли у підприємства виникло право віднести витрати до валових витрат з огляду на приписи вищенаведеного п.п. 12.1.1 ч. 12.1 ст. Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР. А також не визначено граничний строк подачі податкової декларації згідно з вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-Ш та, відповідно, не досліджено, в який проміжок часу у позивача виникло право на виправлення помилок у декларації з податку на прибуток

Всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи оцінивши подані сторонами докази, надані в судому засіданні пояснення, судом встановлено:

Позивачем було укладено з АТД "Львів" контракт № 589/11065 від 01.12.1994р., згідно з якими НУСП "Львів-Трейдінг" поставляє АТД "Львів" товар. Пунктом. 3.1 вказаного Контракту передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється на протязі 30 днів з дня отримання товару. Таким чином, суд вважає, що у вказаному Контракті строк виконання грошового зобов’язання АТД "Львів" перед НУСП "Львів-Трейдінг" встановлено, а тому до нього не можуть застосовуватися положення ст. 165 ЦК УРСР як до зобов’язання строк виконання якого не визначено.

Суд бере до уваги, що НУСП "Львів-Трейдінг" та АТД "Львів" 05.01.1997р. склали Акт звірки взаємних розрахунків за товар станом на 01.01.1997р., в якому сторони чітко зазначили, що перед НУСП "Львів-Трейдінг" в АТД "Львів" є заборгованість в сумі 155207,81грн.

Таким чином, станом на 01.01.1997р. в НУСП "Львів-Трейдінг" вже існувало право вимоги до АТД "Львів" про виконання грошового зобов’язання, а в АТД "Львів" існувала заборгованість перед НУСП "Львів-Трейдінг" в сумі 155207,81грн.

27 грудня 1999 року НУСП "Львів-Трейдінг" надіслало на адресу АТД "Львів" претензію, в якій поставило вимогу сплати заборгованості. Претензія була залишилася без відповіді.

Судом встановлено, що Позивачем в Ш кварталі 2004року віднесено до валових витрат дебіторську заборгованість по АТД "Львів" у сумі 155207,81грн.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР в новій редакції, прийнятий 22.05.1997р., набрав чинності 01.07.1997р. Відповідно до п.22.12 ст. 22 прикінцевих положень вказаного Закону норми п. 12.1 цього Закону не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів (робіт, послуг), проданих (відвантажених, наданих, виконаних) до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, норми ст. 12 вказаного Закону, не можуть бути застосовані до відносин сторін, оскільки заборгованість АТД "Львів" перед НУСП "Львів-Трейдінг" виникла до набрання чинності цими нормами.

Крім того, суд відзначає, що в позовній заяві як на підставу обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на норми п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були прийняті лише 24.12.2004р. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №349-IV і набрали чинності лише 01.01.2003р.

Таким чином, оскільки Позивач: НУСП "Львів-Трейдінг" не звертався до суду за стягненням заборгованості, тобто не вжив заходи до стягнення боргу, враховуючи те, що на відносини сторін норми п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р., не поширюються, він не виконав вимоги пп. 5.2.8, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому не мав права на віднесення до валових витрат суми заборгованості з підстав вжиття заходів до стягнення заборгованості.

Судом встановлено, що у Ш кварталі 2004 року Позивачем віднесено до валових витрат дебіторську заборгованість по АТД "Львів" в сумі 154144,42грн. як безнадійну заборгованість, що помилково не була включена в декларації попередніх періодів.

Згідно із вимогами п.п. 5.2.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку із допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Положення пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює загальне правило. Спеціальна норма, яка містить порядок виправлення помилок у показниках раніше поданих декларацій міститься в абзацах 3, 4 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Як випливає із змісту абз. З п. 5.1 ст. 5 цього Закону, платник податків має право виправляти самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього закону. Згідно встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строку давності платник податків має право виправити помилки не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у випадку, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, оскільки Контракт між сторонами було укладено 01.12.1994р., станом на 01.01.1997р. у АТД "Львів" перед НУСП "Львів-Трейдінг" вже існувала заборгованість,- Позивачем було пропущено строк, встановлений п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для виправлення помилки у поданій декларації.

Після закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, керуючись вимогами ст. 152 КАС України, Позивач та Відповідач взяли участь в судових дебатах, в ході яких представники Позивача та Відповідача підтвердили свої правові позиції відносно предмету спору.

Після закінчення судових дебатів судом оголошено перерву для виходу до нарадчої кімнати для ухвалення постанови, згідно із вимогами ст.ст. 153, 154 КАС України

Враховуючи наведене, вийшовши з нарадчої кімнати, суд визнав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати покласти на Позивача, керуючись вимогами ст. 87, 88 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122-124, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160, 161, 163, 167 КАС України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний 12.12.2009р. керуючись вимогами ст. 160 КАС України.

Суддя Левицька Н.Г.