Постанова № 29908764, 16.11.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-1825/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача -Чеботарь О.М., Романенко В.П., Туз В.Ж.,

відповідача -Вуйченко Р.Ю., Гребенюк А.В., Анцибор Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом приватного підприємства „Спецзовнішкомплект" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.04.2012р. №0002492300, №0002472300, №0002452300 в частині суми 574070 грн. та донараховані штрафні санкції в сумі 3 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства. Також зазначав про те, що доводи податкового органу про не направленість діяльності підприємства на одержання прибутку та його збиткову діяльність спростовуються, звітом про фінансові результати за наслідками фінансово-господарської діяльності ПП «Спецзовнішкомплект»у 2011 році, згідно якого підприємство мало прибуток в розмірі 269,0 тис. грн. в перевіряємому періоді. В зв'язку з чим, на думку позивача, податковий орган безпідставно посилається на заниження ПП „Спецзовнішкомплект" податку на прибуток. Крім того, позивач посилався на те, що податковий кредит сформовано ним у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, посилалися на порушення позивачем вимог п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та занижено податок на приубток, а також пп.7.2.6 п.7.2., пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватне підприємство „Спецзовнішкомплект" зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 30.08.1996р. як юридичну особу, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.28) та перебуває на обліку в Світловодській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податків.

Відповідно до акту Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №53/2200/23222306 від 04.04.2012 року про результати виїзної планової перевірки ПП „Спецзовнішкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитків) за II квартал 2011 року в сумі 3 817 236 грн., за II квартал - III квартал 2011 року в сумі 5 761 201 грн., за II- IV квартал 2011 року в сумі -1 753 856 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 2 568 157 грн., у тому числі за II- IV квартал 2011 року у сумі 2 568 157грн;

п.п.7.2.6 п.7.2, 7.4.1 п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, 198.3, 198.6. ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на 590 998 грн., у т. ч. за: липень 2010 р. на суму ПДВ 1 929 грн.; серпень 2010 р. на суму ПДВ 1 033 грн.; листопад 2010 р. на суму ПДВ 50 000 грн.; грудень 2010 р. на суму ПДВ 4 818 грн.; січень 2011 р. на суму ПДВ 28 662 грн.; лютий 2011 р. на суму ПДВ 121 521 грн.; березень 2011 р. на суму ПДВ 375 723 грн.; липень 2011 р. на суму ПДВ 883 грн.; жовтень 2011 року на суму ПДВ 6429 грн.. (т.1 а.с.31-91)

На підставі даного акту перевірки Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012р.:

№ 0002492300, згідно якого податковим органом позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 753 856 грн. (т.1 а.с.107);

№ 0002472300, згідно якого податковим органом позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 568 157 грн. (т.1 а.с.106);

№ 0002452300, згідно якого податковим органом позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 590998 грн. та донараховані штрафні санкції в сумі 224 грн. (т.1 а.с.105)

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд встановив такі обставини.

За результатами перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитків) за II квартал 2011 року в сумі 3 817 236 грн., за II квартал - III квартал 2011 року в сумі 5 761 201 грн., за II- IV квартал 2011 року в сумі -1 753 856 грн. та заниження податку на прибуток за II- IV квартал 2011 року у сумі 2 568 157грн. по господарських операціях з купівлі насіння соняшника та реалізації насіння соняшника лущеного.

Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що підприємством неправомірно здійснено реалізацію насіння соняшнику лущеного на експорт за ціною нижче її собівартості, що призвело до отримання збитків. На думку контролюючого органу, така діяльність суперечить меті діяльності підприємства, оскільки не направлена на одержання доходу.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПП „Спецзовнішкомплект" є переробка насіння соняшнику, що збігається з видами діяльності вказаними в статуті підприємства та довідки ЄДРПОУ № 359326. (т.1 а.с.11-26, 27). В результаті переробки насіння соняшнику виробляється така готова продукція як насіння соняшнику лущене цільне так і подрібнене, пеллети та брикети з лузги насіння соняшнику, олія та шрот. Основною сировиною для виготовлення готової продукції позивача є насіння соняшнику.

Реалізація такої готової продукції, як насіння соняшнику лущеного за перевіряємий період відбувалось на підставі укладених контрактів з «Tehfund Holding inc»(Канада). (т.2 а.с.45-120) Згідно умовами контракту вантажоотримувачем продукції є фірма INDUSTRIAL TRADING GROUP (Польща). Даний товар був експортований за межі митної території України, про що свідчать вантажні митні декларації, інвойс (т.2, а.с.121-249, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-179).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також, згідно ст.44 ГК України підприємство самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наведеного випливає, що господарська операція розуміється як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів. Слід зазначити, що окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Воднораз, сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Отже, терміни "господарська діяльність" та "господарська операція" не є тотожними.

Суд приходить до висновку, що позиція відповідача про те, що господарська діяльність позивача в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, суперечать законодавству, оскільки законодавцем не визначено обов'язку платника податків вчиняти лише прибуткові господарські операції. Законодавець при визначенні терміну "господарська діяльність" визначальним вважає мету діяльності платника податку, яка повинна бути направлена на отримання доходу. Причому, одна господарська операція може бути не безпосередньо направлена на отримання доходу, а бути передумовою для отримання останнього. Крім того, характерною ознакою господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку (підприємництва), є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Положення статей 3, 42 ГК України, ПК України встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність не є господарською.

Згідно зі ст.189 ГК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

За таких обставин, суд вважає, що продаж позивачем вітчизняних товарів на експорт за зовнішньоекономічними контрактами за цінами, нижчими від собівартості готової продукції, не можна вважати операціями поза межами господарської діяльності товариства.

Суд зазначає, що прибутковість, як мета господарської діяльності підприємства, характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. Прибуток є основним економічним показником господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №397/3690, прибуток -це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290 (надалі - Стандарт 15), дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій-разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пункту 6 Стандарту 15, не визнаються доходом такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Згідно з пунктом 8 Стандарту 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

У відповідності до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань. (п.135.4 ПК України).

Відповідно до п.138.4 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що ПК України не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Тобто, порядок формування доходу від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та їх собівартість не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у т.ч. за ціною нижче собівартості, відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними ст.134 ПК України.

До того ж, собівартість виробленої та реалізованої продукції - насіння соняшнику лущеного, пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства, так як переробка насіння соняшнику є основним видом діяльності підприємства. Так, показник декларації з податку на прибуток «Собівартість (придбаних) виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року було не завищено на 12 919 758 грн., а це і є фактичний обсяг сформованої собівартості продукції, на формування якого вплинули прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, сума нарахованого єдиного соціального внеску, амортизація виробничих основних засобів, інші послуги сторонніх організацій, пов'язаних з виробництвом цієї продукції. (т.1 а.с.168-169)

Крім того, доводи перевіряючих про не направленість діяльності підприємства на одержання прибутку та його збиткову діяльність спростовуються також звітом про фінансові результати за наслідками фінансово-господарської діяльності ПП „Спецзовнішкомплект" у 2011 році, згідно якого підприємство мало чистий прибуток в розмірі 269 000 грн.. (т.1 а.с.30)

При цьому слід зазначити, що чинний Податковий кодекс України не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції.

Таким чином, як дохід від реалізації продукції насіння соняшнику лущеного в розмірі 11 503 741 грн. так і собівартість цієї продукції в розмірі 12 919 758 грн. сформовано позивачем без порушень.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно виключено із складу валових витрат в повному обсязі собівартість реалізованої продукції насіння соняшнику лущеного в розмірі 12 919 758, а саме: II квартал 2011 року - 3 817 236 грн., III квартал 2011 року - 1 943 965 грн., IV квартал 2011 року - 7 158 557 грн. та відсутні у відповідача правові підстави для зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за IV квартал 2011 року у розмірі 1 753 856 грн. та неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0002492300 від 18.04.2012р. До того ж, відсутні правові підставі для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 568 157 грн., в зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0002472300 від 18.04.2012р. підлягає скасуванню.

При перевірці правильності формування податкового кредиту по податку на додану вартість відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 590 998 грн., в т. ч

за: липень 2010 р. на суму ПДВ 1 929 грн.; серпень 2010 р. на суму ПДВ 1 033 грн.; листопад 2010 р. на суму ПДВ 50 000 грн.; грудень 2010 р. на суму ПДВ 4 818 грн.; січень 2011 р. на суму ПДВ 28 662 грн.; лютий 2011 р. на суму ПДВ 121 521 грн.; березень 2011 р. на суму ПДВ 375 723 грн.; липень 2011 р. на суму ПДВ 883 грн.; жовтень 2011 року на суму ПДВ 6429 грн..

Представник позивача в судовому засіданні посилався на те, що підприємство частково погоджується з порушеннями, які встановлені податковим органом в ході перевірки на суму ПДВ 16 928 грн., а саме: за липень 2010 р. на суму ПДВ 1 929 грн.; серпень 2010 р. на суму ПДВ 1 033 грн., грудень 2010 р. на суму ПДВ 4 818 грн.; липень 2011 р. на суму ПДВ 883 грн.; жовтень 2011 року на суму ПДВ 6429 грн..

Позивачем заперечуються висновки податкового органу щодо невизнання податкового кредиту в розмірі 574 070,00 грн. за листопад 2010 р. на суму ПДВ 50 000 грн.; січень 2011 р. на суму ПДВ 28 662 грн.; лютий 2011 р. на суму ПДВ 121 521 грн.; березень 2011 р. на суму ПДВ 373 887 грн..

Судом встановлено, що податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 524 070 грн. визначено відповідачем у зв'язку з виявленим завищенням податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (насіння соняшнику) у ТОВ "Білагро" (сума ПДВ - 14 328,59 грн.), ФГ «Журавель»(55 581,63 грн.), ФГ «Відродження 2005»(33507,10 грн.), ФГ «Котляр» (46765,63 грн.), СФГ «Петров»(14 445,04 грн.), ФГ «Кириченко В.В.»(76 255,07 грн.), СФГ «Гвіса»(89 943,76 грн.), ПП «Поліна»(193243,5 грн.). (т.1 а.с.67)

Між позивачем (покупець) та вищевказаними контрагентами (продавець) укладено договори купівлі-продажу сільгосппродукції - насіння соняшника. (т.6 а.с.27, 28-29, 36, 40, 44).

Відповідно до умов вказаних договорів контрагенти поставили позивачу насіння соняшника у січні -березні 2011р. в кількості 944 438 кг на загальну суму 2 620 351,57 грн. (без ПДВ).

Факти отримання позивачем від контрагентів вищезазначеного товару згідно договорів підтверджуються, податковими накладними (т.5 а.с.196-204), видатковими накладними (т.6 а.с.35, 37, 38, 41, 42, 43), товарно-транспортними накладними (т.6 а.с.70-119).

Вартість поставленого товару позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку з банку. (т.6 а.с.123-126, 128, 132, 135, 137, 139, 141, 142, 148, 149, 151, 157)

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах (січень-березень 2011р), у загальній сумі ПДВ 524 070 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПП „Спецзовнішкомплект" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.136-141, т.5 а.с.229-244, т.6 а.с.1-25)

Відповідно до п.п.14.1.179 та п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, який відповідає пунктам 1.6, 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом -Закон №168/97-ВР, який втратив чинність 01.01.2011р.), податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України (та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Таким чином, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), а також не включаються до податкового кредиту суми ПДВ, які покупець сплатив за товари (роботи, послуги), які в подальшому не будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки не зазначено будь-яких зауважень, щодо оформлення вищевказаних податкових накладних та порушень вимог ст.201 ПК України.

Між тим, висновок відповідача про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів у вказаних постачальників обґрунтовується обставинами подальшої переробки цих товарів та реалізації готової продукції за ціною нижче її собівартості. А тому, на думку податкового органу, ці господарські операції не можна розглядати як такі, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Дане твердження відповідача повністю спростовується матеріалами справи, обґрунтування наведено вище. До того ж, суд зазначає, що ПК України не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу податкового кредиту лише сум ПДВ за операціями з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Та обставина, що придбаний підприємством товар, в подальшому перероблений та реалізовано готову продукцію на суму, меншу за суму його собівартості, не може позбавляти платника права на формування податкового кредиту.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у вказаних постачальників, та подальшої реалізації на експорт готової продукції відповідачем в акті перевірки та у судовому засіданні під сумнів не ставиться.

Придбання насіння соняшнику ПП „Спецзовнішкомплект" здійснювалось за договірними, ринковими цінами, визначеними сторонами згідно укладених договорів купівлі-продажу, та відбувалось з метою забезпечення виробничого процесу основною сировиною для переробки. Як зазначалось вище, основним видом діяльності позивача є переробка насіння соняшнику, що підтверджує той факт, що придбання соняшнику здійснювалося в межах господарської діяльності підприємства, а відтак і підстав для зменшення податкового кредиту у податкового органу не було.

Щодо включення до податкового кредиту в листопаді 2010 року суми 50 000 грн. на підставі податкової накладної № 3/06 від 17.11.2010 року, суд зазначає наступне.

Так, позивачем у 2008 році придбано у ТОВ «Тітан-Трейд», згідно договору купівлі-продажу № 11/07 від 18.09.2007 року, літак Л-410иУВП, заводський №810605 вартістю 1255380 грн. (т.5 а.с.184, 185-186, 187)

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що літак було придбано з метою подальшої реалізації та не суперечить видам діяльності, передбаченими статутом підприємства.

В бухгалтерському обліку зазначений літак обліковується у позивача на рахунку 281 «Товари». (т.5 а.с.180-183)

18.02.2008 р. ПП „Спецзовнішкомплект" уклало договір №05/08 з ХГАПП Завод „Тора" на здійснення робіт по капітальному ремонту літака Л-410иУВП, заводський №810605. (т.5 а.с.188-190)

17.11.2010 року позивачем здійснено попередню оплату за виконання робіт по капітальному ремонту літака на загальну суму 300 000 грн., у тому числі сума ПДВ 50 000 грн..

Позивачем, у відповідності до вимог пп.7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону № 168/97 ВР, на підставі податкової накладної №3/06 від 17.11.2010р. (т.5 а.с.195) сформовано податковий кредит у листопаді 2010 р. в розмірі 50 000 грн., що встановлено податковим органом в ході перевірки ПП „Спецзовнішкомплект" та про що свідчить податкова декларації з ПДВ за листопад 2011р. з додатками. (т.1 а.с.132-133, т.5 а.с.210-228)

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що станом на 31.12.2011 року виконавцем (ХГАПП Завод „Тора") капітальний ремонт не закінчено, акт виконаних робіт між ПП „Спецзовнішкомплект" та ХГАПП Завод„Тора" не підписано, та в бухгалтерському обліку підприємства обліковується дебіторська заборгованість за ХГАПП Завод „Тора" в розмірі 625 176 грн. По закінченню капітального ремонту, літак буде відчужено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для визнання даної операції такою, що не пов'язана з господарською діяльністю підприємства відсутні, в зв'язку з чим і відсутні у податкового органу правові підстави для зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50 000 грн..

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012р. №0002452300 в частині зменшення ПП „Спецзовнішкомплект" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 574070 грн. та штрафних (фінансових санкцій) у сумі 3 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, які прийнято відносно конкретної юридичної особи ПП „Спецзовнішкомплект", а отже є актами індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно - правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даних рішень нечинними, визнавши оскаржувані рішення протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 2188 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПП „Спецзовнішкомплект".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 18 квітня 2012 року №0002492300, №0002472300.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 18 квітня 2012 року №0002452300 в частині зменшення приватному підприємству „Спецзовнішкомплект" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 574070 грн. та штрафних (фінансових санкцій) у сумі 3 грн.

Присудити приватному підприємству „Спецзовнішкомплект" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2188 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний тест постанови складено - 21.11.2012 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина