Постанова № 29907603, 27.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 14549/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників:

за участі представників: позивача - Денисенко Н.В., відповідача - Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський" (далі за текстом - позивач, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі за текстом - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012р. №0000410042, №0000420042, №0000430042.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення були прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, та які були зроблені перевіряючими з перевищенням повноважень, наданих їм законодавцем, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Стверджує, що взаємовідносини позивача з ТОВ "ІнтерАгро" та ТОВ "Добробут" склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що позивачем невірно застосовано приписи чинного законодавства України. З посиланнями на акти перевірок контрагентів позивача вважає, що операції ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з контрагентами ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро" носять безтоварний характер, реальність здійснення господарської діяльності з якими документально не підтверджена, оскільки документи, які містять недостовірні відомості, не є належними. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав та мотивів.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову перевірку ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерАгро" (далі за текстом - ТОВ "ІнтерАгро") за період вересень 2011 року, які відображено у податковому обліку по ПДВ у жовтні 2011 року та по податку на прибуток за 2011 рік, та по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут" (далі за текстом - ТОВ "Добробут") за період листопад - грудень 2011 року, які відображено у податковому обліку по ПДВ у періоді січень, березень, квітень 2012 року та по податку на прибуток за 2011 рік - І півріччя 2012 року, за наслідками якої складений акт перевірки №342/42-013/31340536 від 23.08.2012 року (а.с. 86 - 103).

Як свідчать матеріали справи, висновками акту документальної позапланової перевірки №342/42-013/31340536 від 23.08.2012 року встановлено порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський": п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 248,00 грн., в тому числі: за вересень 2011 року на суму 32,00 грн., за січень 2012 року на суму 216,00 грн. та зависло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 року на суму 7283,00 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9350,00 грн. за 2011 рік, в т.ч., за 4 квартал 2011 року на суму 9350,00 грн.

На підставі акту документальної позапланової перевірки №342/42-013/31340536 від 23.08.2012 року та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові 10.09.2012 року винесені наступні податкові повідомлення - рішення: № 0000410042, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9350,00 грн., у тому числі: 9350,00 грн. - за основним платежем; №0000420042, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі: 248,00 грн. - за основним платежем, 124,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000430042, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації №9021025945 від 20.04.2012 року за березень 2012 року у розмірі 7283,00 грн. (а.с. 9 - 11).

Не погодившись з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, 21.09.2012 року генеральний директор ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" їх оскаржив в адміністративному порядку до Окружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі за текстом - ОДПС - ЦО з обслуговування великих платників податків ДПС).

Рішенням № 14700/10/10233 від 21.11.2012 року про результати розгляду скарги, ОДПС - ЦО з обслуговування великих платників податків ДПС було залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0000410042, №0000420042, №0000430042 від 10.09.2012 року, а скаргу № 21/09 від 21.09.2012 року генерального директора ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" - без задоволення (а.с. 12 - 18). На значене рішення позивачем було подано скаргу 03.12.2012 року до Державної податкової служби України (далі за текстом - ДПС України), за результатами розгляду якої винесено рішення №7705/0/61/10-2115 від 24.12.2012 року, яким оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишенні без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість в межах заявлених позовних вимог, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи висновки відповідача про порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат за вересень 2011 року, січень та березень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро", що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року, січень 2012 року на загальну суму 248,00 грн. та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 року на суму 7283,00 грн., у зв'язку з чим завищено валові витрати на суму 40653,00 грн., що призвело до завищення податку на прибуток на суму 9350,00 грн. за 4 квартал 2011 року (а.с. 101 - 103).

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

За даними Довідки про включення до ЄДРПОУ, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" здійснює такі види діяльності як виробництво хліба та хлібобулочних виробів, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля хлібом та хлібобулочними виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, пакування, а також діяльність автомобільного вантажного транспорту.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що взаємовідносини ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з ТОВ "Добробут" склались на підставі договору поставки № 040111 від 04 січня 2011 року, згідно умов якого, постачальник (ТОВ "Добробут") зобов'язується передати у власність покупцеві (ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити санітарно - гігієнічні вироби (чистячи та миючи засоби), в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 25 - 26).

Факт придбання та отримання позивачем у ТОВ "Добробут" товару підтверджується видатковими накладними №РН-0001235 від 18.11.2011 року на загальну суму 3761,88 грн., у тому числі ПДВ - 626,98 грн., №РН-0001236 від 21.11.2011 року на загальну суму 2274,84 грн., у тому числі ПДВ - 379,14 грн., № РН-0001247 від 24.11.2011 року на загальну суму 5273,40 грн., у тому числі ПДВ - 878,90 грн., № РН-0001251 від 28.11.2011 року на загальну суму 6028,80 грн., у тому числі ПДВ - 1004,80 грн., № РН-0001262 від 30.11.2012 року на загальну суму 2429,46 грн., у тому числі ПДВ - 404,91 грн., № РН-0001263 від 30.11.2011 року на загальну суму 3436,56 грн., у тому числі ПДВ - 572,76 грн., № РН-0001264 від 30.11.2011 року на загальну суму 1296,00 грн., у тому числі ПДВ - 216,00 грн., № РН-0001292 від 09.12.2011 року на загальну суму 11190,60 грн., у тому числі ПДВ - 1865,10 грн., № РН-0001298 від 12.12.2011 року на загальну суму 5956,80 грн., у тому числі ПДВ - 992,80 грн., № РН-0001320 від 21.12.2011 року на загальну суму 6433,56 грн., у тому числі ПДВ - 1072,26 грн. Факт поставки зазначеного товару підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля № 021160 від 21.09.2011 року, № 008042 від 18.11.2011 року, № 008462 від 21.11.2011 року, № 008893 від 24.11.2011 року, № 009442 від 28.11.2011 року, №009719 від 30.11.2011 року, № 014414 від 12.12.2011 року, 011011 від 09.12.2012 року та № 014553 від 21.12.2012 року. Після отримання товару, він був оприбуткований на складі матеріалів цехів № 3, № 8 та № 11 позивача згідно прибуткових ордерів № 524 від 21.09.2011 року, № 604 від 18.11.2011 року, № 519 від 24.11.2011 року, № 523 від 28.11.2011 року, № 605 від 21.11.2011 року, № 273, 526, № 613 від 30.11.2011 року, № 624 від 09.12.2011 року, № 625 від 12.12.2011 року, № 639, № 639(а) від 21.12.2011 року (том 2).

З відомостей оприбуткування матеріалів за періоди з 18.11.2011 року по 21.12.2011 року вбачається не тільки рух придбаних у ТОВ "Добробут" товарів, а й їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Позивач розрахувався за отримані матеріали грошовими коштами у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 127 - 133 тому 1).

Від ТОВ "Добробут" позивачем отримані податкові накладні, зокрема: № 86 від 18.11.2011 року на загальну суму 6036,72 грн., у тому числі ПДВ - 1006,12 грн., № 99 від 24.11.2011 року на загальну суму 11302,20 грн., у тому числі ПДВ - 1883,70 грн., № 102 від 25.11.2011 року на загальну суму 2429,46 грн., у тому числі ПДВ - 404,91 грн., № 103 від 25.11.2011 року на загальну суму 3436,56 грн., у тому числі ПДВ - 572,76 грн., № 105 від 28.11.2011 року на загальну суму 1296,00 грн., у тому числі ПДВ - 216,00 грн., № 25 від 09.12.2011 року на загальну суму 11190,60 грн., у тому числі ПДВ - 1865,10 грн., № 29 від 12.12.2011 року на загальну суму 5956,80 грн., у тому числі ПДВ - 992,80 грн., № 56 від 19.12.2011 року на загальну суму 6943,56 грн., у тому числі ПДВ - 1157,26 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту, оскільки вони містять усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податковим кодексом України.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "ІнтерАгро" позивачу було здійснено поставку будівельних матеріалів (ланцюг ПР-12,7-1820-2 в кількості 7,5 м. та ланку з'єднання в кількості 8 шт.) на загальну суму 192,00 грн., в тому числі ПДВ - 32,00 грн. Факт придбання позивачем у ТОВ "ІнтерАгро" товару підтверджується видатковою накладною № И-00252 від 21.09.2011 року на загальну суму 192,00 грн., у тому числі ПДВ - 32,00 грн. Поставка товару здійснювалась на підставі подорожнього листа легкового автомобіля № 021180 від 21.09.2011 року. Оприбуткування на складі підтверджується прибутковим орденом № 524 від 21.09.2011 року. Позивачем було сплачено отриманий товар у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою. Від ТОВ "Добробут" позивачем було отримано податкову накладну №243 від 05.09.2011 року на загальну суму 192,00 грн., у тому числі ПДВ - 32,00 грн. (а.с. 1 - 8 тому 2).

Вищевикладені обставини придбання товарів позивачем та його транспортування, відображення в бухгалтерському обліку позивача цих господарських операцій, відомості щодо оприбуткування та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, підтверджені належними та допустимими доказами, та не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро".

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося раніше, позивач за придбані товари контрагентів ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро" розрахувався повністю грошовими коштами у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" господарські операції між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та його контрагентами (ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро") є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснювалась виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Тобто, грошові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Статус позивача та його контрагентів (ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро") підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в ході судового засідання.

Також суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом, ТОВ "Добробут" не був визнаний недійсним, а відповідачем не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договором з урахуванням ПДВ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи доводів відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" за перевірений період з ТОВ "Добробут" та ТОВ "ІнтерАгро".

Суд зазначає, що акт перевірки №342/42-013/31340536 від 23.08.2012, складений відповідачем, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за угодами з контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з його контрагентом чи про несумісність предметів угод з напрямом господарської діяльності позивача.

Крім цього, суд відмічає, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від будь-якого стану інших осіб (контрагентів Позивача). Питання податкового кредиту, встановлення від'ємного значення суми ПДВ та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача по цій справі).

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, за змістом якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень п.198.1, п.198.3 ст. 198, а також п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, та, відповідно, відсутність факту заниження податку на додану вартість на загальну суму 248,00 грн.; зменшення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 року на суму 7283,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 9350,00 грн. Висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000410042, №0000420042, №0000430042 від 10.09.2012 року, винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" (код 31340536) з Державного бюджету України 170,06 (сто сімдесят) грн. 06 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2013 року.

Суддя Шевченко О.В.