Постанова № 29907409, 06.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 5019/1695/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" м.Київ на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.13 р.

у справі № 5019/1695/12 (суддя Заголдна Я.В. )

позивач Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" м.Київ

відповідач Фізична особа-підприємець Паршикова Вікторія Миколаївна

Приватне акціонерне товариство " Страхова група " ТАС "

про стягнення 105 500,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Грабовського О.О., представника, довіреність в справі

відповідача 1 - Сачука В.М., представника, довіреність в справі

відповідача 2 - Цибенко В.К., представника, довіреність в справі

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 06 березня 2013 року відповідно до застверджених складів колегій внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 січня 2013 року у справі № 5019/1695/12 ( суддя Заголдна Я.В.) відмовлено у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" до фізичної особи-підприємця Паршикової Вікторії Миколаївни та Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення 105 500 гривень.

Ухвалюючи рішення з огляду на ст.933, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", місцевий господарський суд не вбачав підстав для задоволення позову приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА", оскільки позивачем не надано доказів наявності вини гр. Гончука О.А., який на час скоєння ДТП перебував в трудових відносинах з ФОП Паршиковою В.М. та керував належним їй автомобілем марки Іsuzu, д.н ВК8158АК, у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 24 вересня 2009 року на автодорозі Київ-Чоп, 117 км. Коростишівського району та внаслідок якої позивачем здійснено страхову виплату.

Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" подано апеляційну скаргу, якою вважають оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначають, що суд першої інстанції помилково залишив поза увагою наявні у справі докази : заяву про настання та виплату страхового відшкодування Страхувальника Позивача - Волошкіна С.О., довідку ДАІ з визначення переліку порушень правил ПДР України (пункти 2.3 б), 2.9 б), 12.2 та 12.3 «Правил дорожньою руху України»), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, які вказують на те, що автомобіль Страхувальника Позивача Волошкіна С.О. стояв на обочині траси для заміни пошкодженого колеса . Також, суд не застосував п. 2 ст. 1166 та п.5 ст. 1187 ЦК України, згідно яких саме Відповідач повинен доводити свою невинуватість у заподіянні шкоди.

З покликанням на ст.614, 1166,1172 Цивільного кодексу України та ст.33 ГПК України вважають, що саме на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди під час дорожньо-транспортної пригоди.

На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди .

Також, на переконання апелянта, суд першої інстанції, помилково не прийняв до уваги докази визнання вини ФОП Паршиковою Вікторією Миколаївною : сплати частини боргу в розмірі 8694,14 гривень, вчинення дій, спрямованих на підписання угоди про визнання та розстрочку суми боргу, які Відповідач 1 з невідомих їм причин умисно приховав від суду.

Просить рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзивом на апеляційну скаргу представник ФОП Паршикової В.М. з доводами скаржника, викладеними в скарзі , не погоджується. Зазначає, що посилаючись на наявну в матеріалах справи довідку ДАІ та фактичні дані, що автомобіль Страхувальника Позивача стояв на обочині траси, скаржник замовчує факт про наявність іншої довідки ДАІ, наданої Відповідачем -2 , яка міститься в матеріалах справи, та в якій відсутні будь-які посилання на порушення ПДР з боку водія Відповідача. На думку представника відповідача , "фактичні дані" відсутні в обох довідках ДАІ, а ґрунтуються лише на внутрішніх документах Страховика - поясненні Страхувальника, які не підтверджені іншими доказами та достовірність яких встановити неможливо.

Зазначає, що автомобіль Страхувальника Позивача є джерелом підвищеної небезпеки ,а тому застосовувати до даних відносин ст. 1187 ЦК України , є неправильним, тому суд першої інстанції обґрунтовано посилається в рішенні на ст. 1188 ЦК України.

На думку відповідача, відсутні правові підстави для стягнення шкоди в порядку регресу, оскільки наявність вини відповідача нічим не підтверджується .

Посилання скаржника на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ , постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. та постанову Вищого господарського суду України від 24.01.2011 року по справі №13/85 вважає помилковими ,оскільки за приписами ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Вказані скаржником рішення не є рішенням Верховного суду , не є обов'язковими для виконання іншими судами, та стосуються інших обставин.

Звертає увагу , що у доданих рішеннях міститься посилання на те, що хоча постанови про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності не було, суд при розгляді справи встановив наявність вини відповідно до ІНФОРМАЦІЇ, наданої органами ДАЇ, а саме матеріалів адмінсправи, що є правомірним. В матеріалах даної справи жодних документів, окрім довідки ДАЇ ,не надано (двох суперечливих довідок),а тому встановити винну особу не є можливим.

Просить апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" відхилити, рішення Господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Від відповідача 2 Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні представником апелянта заявлені усні клопотання про призначення трасологічної експертизи та про витребування матеріалів ДТП з Коростишівського ДАІ для встановлення тих обставин, які доводять , що автомобіль водія Волошкіна С.О. під час ДТП не рухався та які встановлюють вину у вчиненні ДТП водія Гончука А.О.

Представники відповідача заперечили проти задоволення заявлених клопотань,вважають , що вони лише затягують розгляд справи.

Дані клопотання апеляційним судом відхиляється з підстав, наведених нижче.

Так, відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи "судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В силу ч.5 ст.42, ч.2 ст.43 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається у судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.2 ст. 34 ГПК України ,обставини справи ,які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .

Апелянтом не надані докази , на підставі яких можливо провести експертизу ( відсутні вихідні дані розташування обох автомобілів під час ДТП, іх швидкість та інш. ) Щодо витребування матеріалів ДТП , то в матеріалах господарської справи наявна довідка ВДАІ м.Коростишів( а.с. 12, зворот) ,з якої вбачається, що адміністартивна справа відносно Гончука О.А. надіслана до Рівненського міського суду для прийняття рішення.В матеріалах справи також наявні довідки , що адміністративні матеріали відносно Гончука О.А. за ст. 124 КпАП України ні до Рівненського міського, ні до Рівненського районного , ні до Коростишівського районного судів не надходили. (а.с. 98,99,101,102)

Крім того, дані матеріали не надають апеляційному господарському суду права встановити вину Гончука О.А. у вчиненні порушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, оскільки встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст.124 КУпАП), має здійснюватися саме місцевим районним судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до ст.12 ГПК України розгляд таких справ не віднесено до підвідомчості господарських судів.

Таким чином, судова колегія вважає , що дані клопотання направлені на затягування розгляду справи.

У судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив рішення господарського суду Рівненської області від 17 січня 2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представники відповідача 1,2 вважають рішення суду законним і обґрунтованим , а доводи апеляційної скарги безпідставними. Просять рішення господарського суду Рівненської області від 17 січня 2013 року у справі № 5019/1695/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Паршикова Вікторія Миколаївна зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне з 22 листопада 2000 року та з 01.01.2011 року являється платником єдиного соціального внеску. Означене підтверджується повідомленням управління Пенсійного фонду України від 12.06.2012 року № 9523/03 ( а.с.100).

Із цього ж повідомлення та трудового договору між працівником і фізичною особою-підприємцем від 01.02.2008 року ( а.с.33, 34) Гончук Олександр Анатолійович прийнятий фізичною особою-підприємцем Паршиковою Вікторією Миколаївною на роботу водієм.

Полісом № ВС/ 5582792 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Закрите акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" забезпечило відповідальність власника автомобіля Іsuzu, дн.н ВК8158АК Паршикової Вікторії Миколаївни за шкоду, заподіяну майну у розмірі 25000 гривень строком на один рік з 20.01.2009 року до 19.01.2010 року ( а.с. 68).

Відповідно до договору № 021-07-1301-10 від 24.10.2008 року позивач застрахував автомобіль Toyota д.н. АХ8850АО, що належить Волошкіну С.О. Цим же договором страхувальником визначено вигодонабувачем Райффайзен Банк Аваль ( а.с.10,11).

У розширеній довідці ВДАІ м. Коростишів від 01.10.2009 року №1447 (а.с. 12) міститься інформація про те, що на автодорозі Київ-Чоп, 117 км, Коростишівського району сталось ДТП за участі транспортного засобу Toyota д.н. АХ8850АО, що належить Волошкіну С.О., яким керував Волошкін Станіслав Олександрович (м.Харків, вул. Харківських дивізій, 14/5) та транспортного засобу Іsuzu, д.н ВК8158АК, що належить Паршиковій Вікторії Миколаївні та яким керував гр. Гончук Олександр Анатолійович (м.Рівне, вул. Князя Романа, 1/50).

Відповідно до страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування позивачем було здійснене страхове відшкодування у розмірі 114194,14 гривень, на що вказує наявне у матеріалах справи платіжне доручення №83 від 11 січня 2010 року (а.с. 14).

Рішення щодо оцінки дій учасників події за ст. 124 КупАП - Гончука О.А., РУ ГУ МВС України в м. Коростишів не приймалось, згідно ст. 221 КУпАП адміністративні матеріали по факту ДТП для прийняття рішення направлені до суду м. Рівне.

Однак, як вбачається із довідок Рівненського районного суду від 15.05.2012 року, Рівненського міського суду та Коростишівського районного суду від 01.08.2011 року матеріали про притягнення Гончука О.А до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не надходили ( а.с.101,102) .

Уточненими позовними вимогами позивач просить стягнути на свою користь із ФОП Паршикової В.М. - 80000,00 гривень та із АТ "СГ "ТАС" - 25500 гривень ,оскільки вважає, що з вини працівника ФОП Паршикової Вікторії Миколаївни стався страховий випадок , по якому здійснено виплати Волошкіну С.О.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема,є завдання майнової ( матеріальної ) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1187 Цивільного Кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

За ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тобто, при розгляду даного спору є необхідним з»ясування встановлення вини Гончука О.А. у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 24 вересня 2009 року.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилами ст. 34 ГПК України докази, якими сторони обгрунтовують свої доводи та заперечення повинні бути належними та допустимими. Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, під час апеляційного перегляду справи не встановлено та позивачем не надано інших належних доказів встановлення вини Гончука О.А. у вчиненні ДТП (вирок суду в кримінальній справі, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою водія було б притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП) у зв'язку з чим, Гончук О.А. не є в розумінні ч.1 ст.1188 ЦК України винною особою, право вимоги до роботодавця та страховика якої (відповідачів) виникло у позивача у заявленому розмірі страхового відшкодування.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на необхідність самостійного вирішення господарським судом питання щодо вини конкретних осіб за результатами дослідження всіх обставин, в тому числі матеріалів слідчих органів оскільки встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст.124 КУпАП), має здійснюватися саме місцевим районним судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до ст.12 ГПК України розгляд таких справ не віднесено до підвідомчості господарських судів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що рішення господарського суду не може обґрунтовуватися тільки матеріалами слідчих органів, зокрема, довідкою ДАІ, оскільки преюдиціальне значення для господарського суду можуть мати лише факти, встановлені рішенням суду в цивільній справі, яке набрало законної сили, або ж вироком суду з кримінальної справи по питаннях, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (ч.ч.3,4 ст.35 ГПК України).

Також не можуть прийматися до уваги доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом помилково залишено поза увагою твердження позивача про визнання вини ФОП Паршиковою Вікторією Миколаївною ( сплати частини боргу в розмірі 8694,14 гривень, вчинення дій, спрямованих на підписання угоди про визнання та розстрочку суми боргу) , оскільки матеріали справи таких доказів не містять.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 17 січня 2013 року у справі № 5019/1695/12 .

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" сплатила судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 1142,25 грн. ,замість 1055 грн. З огляду на викладене, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 87,25 грн

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 17 січня 2013 року у справі № 5019/1695/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" залишити без задоволення .

Ухвалою суду повернути Приватному акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА")( 04053, м.Київ,вул.Обсерваторна ,17а , код ЄДРПОУ 21626809) зайво сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 87,25 грн( вісімдесят сім грн. 25 коп)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.