Постанова № 29906936, 12.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5015/1135/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос", м. Київ,

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012

зі справи № 5015/1135/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос" (далі - Товариство)

до публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (далі - Комбінат), м. Львів,

про стягнення 61 539,19 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Войленко А.І., Тарасюка О.І.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про стягнення з Комбінату 41 400 грн. боргу, 5 017,75 грн. пені, 666,35 грн. інфляційних втрат, 4 455,08 грн. плати за користування чужими грошима та 2 757,58 грн. збитків, а всього 52 465 грн., що мотивувало неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 23.05.2011 № Л0311П (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2012 (суддя Король М.Р.) позов задоволено частково: з Комбінату стягнуто 30 000 грн. основного боргу, 4 514,28 грн. пені, 666,35 грн. інфляційних втрат та 4 455,08 грн. плати за користування чужими грошовими коштами; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Прийняте місцевим судом рішення зі справи з посиланням на приписи статей 509, 525, 526, 530, 536, 610, 615, 623, 625, 629, 651, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 193, 230 - 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано тим, що: Комбінат не виконав зобов'язань з оплати двох партій товару на суму 30 000 грн. за умовами особливої поставки (пункт 2.3 Договору); стягнення коштів (боргу) в сумі 11 400 грн. було предметом судового розгляду в межах провадження у господарській справі № 5015/1947/11, провадження у якій припинено внаслідок затвердження судом мирової угоди сторін від 23.05.2011; позивачем не доведено завдання йому відповідачем збитків у зазначеному в позовній заяві розмірі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 (колегія суддів у складі: Хабіб М.І. - головуючий суддя, судді Зварич О.В., Якімець Г.Г.) рішення місцевого суду зі справи в частині пункту 2 резолютивної частини (стосовно стягнення коштів) скасовано та прийнято нове рішення про стягнення з Комбінату: 1 254,87 грн. пені, 1 344,05 грн. плати за користування грошовими коштами, 100 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У прийнятті постанови зі справи суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи статей 11, 538, 546-551, 625, 692, 693 ЦК України та статей 174, 230-232, 265 ГК України виходив з того, що: Товариство поставило Комбінату п'ять партій товару на загальну суму 75 000 грн., які відповідач оплатив повністю; чотири партії товару з п'яти відповідачем оплачено з простроченням, через що стягненню підлягають 1 254,87 грн. пені та 1 344,05 грн. плати за користування грошовими коштами, передбачені пунктом 6.3 Договору, а також 100 грн. інфляційних втрат; за станом на час звернення Товариства до суду з даним позовом всі поставлені ним Комбінату партії товару оплачено відповідачем повністю, інших поставок товару позивач не здійснював, а тому відсутні підстави для стягнення з Комбінату 30 000 грн. попередньої оплати за товар, не поставлений Товариством; стягнення коштів у сумі 11 400 грн. вже було предметом розгляду в суді в межах господарської справи № 5015/1947/11, у якій провадження припинено; з боку позивача відсутні належні докази в обґрунтування розміру завданих збитків.

Товариство в касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання Комбінату про відкладення судового розгляду, мотивоване хворобою його представника, касаційною інстанцією відхилено через неподання доказів зазначеного в клопотанні.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частини другої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, сторонами у межах провадження зі справи № 5015/1947/11 укладено мирову угоду, за умовами якої: сторони домовилися укласти Договір; Комбінат визнав заборгованість перед Товариством (до якої входило й 11 400 грн. основного боргу); Товариство зобов'язалося відмовитися від стягнення заявлених ним раніше (за станом на 23.05.2011) 14 229,72 грн. у разі належного виконання умов даної мирової угоди та Договору.

Зазначену мирову угоду затверджено ухвалою господарського суду Львівської області від 15.06.2011 зі справи № 5015/1947/11.

На виконання мирової угоди сторонами укладено Договір, що регулює їх відносини в подальшому. При цьому умовами Договору також передбачено, що:

- сторони зафіксували загальну суму зобов'язань, що пред'явлені до стягнення в позовній заяві Товариства № 31/03-11-юр, а саме - загальна сума вимог становить 11 400 грн. (пункт 6.10.1);

- сторони домовилися, що у разі належного виконання Комбінатом умов особливої поставки ці грошові зобов'язання припиняються автоматично без додаткових повідомлень (пункт 6.10.2);

- сторони домовилися, що у разі порушення Комбінатом умов особливої поставки Товариство має право разом або окремо від інших вимог пред'явити вимогу по сплаті суми окремого грошового зобов'язання з урахуванням пені та плати за користування грошима. При цьому датою виникнення грошового зобов'язання на суму 14 227,72 грн. сторони вважають 01.04.2011, розмір пені та розмір плати за користування грошима встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас у підпункті 3.19 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено; у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

З огляду на наведене відмова Товариству в стягненні 11 400 грн. основного боргу лише з посиланням предмет судового розгляду та припинення провадження у господарській справі № 5015/1947/11 є передчасною та неправомірною.

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами:

- не досліджено змісту ухвали господарського суду Львівської області від 15.06.2011 зі справи № 5015/1947/11 про затвердження мирової угоди (з урахуванням наявних розбіжностей стосовно відмови Товариства від стягнення 14 229,72 грн. у випадку "неналежного"/"належного" виконання умов мирової угоди та можливості невідповідності копії ухвали суду її оригіналу чи подальшого виправлення наявної описки; т. 1, а.с. 48);

- не встановлено фактичних обставин, пов'язаних із наявністю передбачених згаданою мировою угодою та Договором підстав для стягнення з Комбінату 11 400 грн. основного боргу;

- не перевірено правильності нарахування позивачем на цю суму боргу пені, інфляційних втрат та інших сум до стягнення.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, з наведенням у постанові зі справи необхідного мотивування, дійшов обґрунтованого висновку стосовно відсутності правових підстав для стягнення з Комбінату 30 000 грн. попередньої оплати за непоставлений Товариством товар (жовтень та листопад 2011 року).

Проте, скасувавши у відповідній частині рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд власного рішення з приводу стягнення названих 30 000 грн. не прийняв.

Крім того, попередніми судовими інстанціями не досліджено й правової природи нарахованої Товариством плати за користування чужими коштами та не наведено критеріїв її відмежування від суми пені, також нарахованої позивачем згідно з пунктом 6.3 Договору (постанова Верховного суду України від 12.12.2011 зі справи № 07/238-10).

Таким чином місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 зі справи № 5015/1135/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов