Рішення № 29904415, 05.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/460/13 05.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Лисохмара Н.І. - довіреність б/н від 18.12.2012; Похилько О.В. - довіреність б/н від 18.12.2012;

від відповідача: Скора Ю.В. - довіреність б/н від 29.10.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідач в період з грудня 2006 року по грудень 2010 року неправомірно застосовував тарифи, затверджені КМДА, які не були Зареєстровані Міністерством юстиції України.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, зобов'язавши Публічне акціонерне товариство «КИЇВЕНЕРГО» (код - 00131305, 01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5.), виконати умови Договору та відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» (м. Київ, проспект Московський, буд. 6, літ. Д,Д1, код ЄДРПОУ 31612148), внаслідок застосування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» тарифів, затверджених КМДА, які не були зареєстровані Міністерством юстиції України і тому не правомірно застосовуватись у взаємовідносинах по розрахунках за теплову енергію, шляхом здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії Позивачем з грудня 2006 року по грудень 2010 року за Договором № 31-2165 від « 01» грудня 2002 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, на підставі тарифів згідно розпорядження КМДА від 20 червня 2002 року N 1245. зменшивши її розмір на 2 129 976, 77 (два мільйони сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 77 коп, в т.ч.

Ухвалою від 09.01.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 13.02.2013 року.

13.02.2013 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 13.02.2013 року оголошено перерву до 06.03.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2013 року позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2002 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі по тексту - відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» (далі по тексту - позивач, споживач) було укладено Договір № 31-2165 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Предметом вказаного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

Також, відповідно до п. 1 Додатку № 3 зазначених Договорів, розрахунки з «Абонентом» за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією» проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.

Пункт 3 Додатку № 3 Договору передбачає можливість змінення тарифів на теплову енергію в період дії Договору, оскільки тарифи на теплову енергію не мають сталого (фіксованого, постійного) вартісного показника та коригуються відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Загалом, ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» здійснює власну господарську діяльність відповідно до Статуту та отриманих ліцензій, зокрема на постачання теплової енергії. Однією з вимог законодавства, що регулює ліцензійну діяльність є дотримання встановлених органом ліцензування норм витрат та доходів від ліцензованої діяльності, зокрема за рахунок використання регульованих державою цін (тарифів).

З грудня 2006 року - по грудень 2010 року ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» було нараховано ТОВ «АГЕНТСТВО ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» вартість теплової енергії за тарифами, затвердженими Розпорядженнями голови Київської міської державної адміністрації: № 1575 від 30.10.2006р.; № 86 від 31.10.2007 p.; № 1662 від 27.11.2008 p.; № 1663 від 27.11.2008; № 1780/1 від 25.12.2008; № 1792 від 30.12.2008; № 33 від 16.01.2009; № 127 05.02.2009; № 230 від 02.03.2009; № 519 від 29.04.2009.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача розпорядження голови Київської міської державної адміністрації: № 1575 від 30.10.2006р.; № 86 від 31.10.2007 р.; № 1662 від 27.11.2008 p.; № 1663 від 27.11.2008; № 1780/1 від 25.12.2008; № 1792 від 30.12.2008; № 33 від 16.01.2009; № 127 05.02.2009; № 230 від 02.03.2009; № 519 від 29.04.2009. не були зареєстровані Міністерством юстиції України і тому не правомірно застосовувались у взаємовідносинах по розрахунках за теплову енергію.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено загальні засади формування тарифів на теплову енергію. Так, до 09.07.2010 (дата внесення змін до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання») тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджувались органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить - встановлення для відповідної територіальної громади в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

За умови чинності встановлених та затверджених відповідними органами державного управління тарифів на теплову енергію, що постачає ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», останнє не має права ставити під сумнів їх відповідність законодавству України, а зобов'язано у відносинах із споживачами використовувати виключно такі встановлені державою тарифи для здійснення ліцензованої діяльності.

Частиною 2 ст. 140 Конституції України та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ та Севастополь.

Згідно ст. 10 Закону України «Про столицю України - місто герой Київ» Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідною Київською міською радою, районними в місті радами, підконтрольні відповідним радам.

Відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року №28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності» було утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до п. 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України - місто герой Київ» паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація».

Специфікою виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження, порядок діяльності.

Розглядаючи конституційність цього положення, Конституційний суд України своїм рішенням від 25.12.2003 №21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення ст. 10 Закону України «Про столицю України - місто герой Київ» де зазначив, що Київська міська державна адміністрація є єдиними в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, що діяла до 09.07.2010, до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже, до повноважень Київської міської державної адміністрацією як виконавчого органу київської міської ради згідно ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», п. 2 ч. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Стосовно реєстрації розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради суд зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента від 03.10.92 року N 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 року N 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, в тому числі виконавчих органів міських рад (яким в м. Києві є Київська міська державна адміністрація) не підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року № 833, якою встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації незалежно від функцій, на виконання яких вони видаються.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, постанова КМУ від 01.08.2011 року №833 не може бути застосована до оскаржуваних розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В листі Міністерства юстиції України від 20.03.2009 № 480-09-24, надано роз'яснення щодо державної реєстрації нормативно-правових актів, згідно якого нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем в період з грудня 2006 року - по грудень 2010 року було правомірно застосовано вартість теплової енергії за тарифами, затвердженими Розпорядженнями голови Київської міської державної адміністрації: № 1575 від 30.10.2006р.; № 86 від 31.10.2007 p.; № 1662 від 27.11.2008 p.; № 1663 від 27.11.2008; № 1780/1 від 25.12.2008; № 1792 від 30.12.2008; № 33 від 16.01.2009; № 127 05.02.2009; № 230 від 02.03.2009; № 519 від 29.04.2009.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 12.03.2013 року.