Постанова № 29903935, 26.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року 10:45 2а-3157/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод», Державного реєстратора Районної державної адміністрації у Печерському районі м. Києва, третя особа: Державний реєстратор Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Ірпінська об’єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (далі-позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод» (далі-відповідач 1), Державного реєстратора Районної державної адміністрації у Печерському районі м. Києва (далі-відповідач 2), третя особа: Державний реєстратор Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 2 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод» було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме внесено реєстраційний запис №8 «Знято з обліку». У свою чергу державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області стосовно цього товариства внесено до реєстру запис «Взяття на облік». Працівниками податкового органу здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Стейдпрод» (Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1) та встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, про що складено відповідний акт. Внесення до Єдиного державну реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців недостовірних відомостей про місцезнаходження ТОВ «Стейдпрод» позбавляє органи державної податкової служби можливості здійснювати контроль за його господарською діяльністю, що може призвести до ухилення підприємства від сплати податків, зборів та інших загальнообов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, завдати шкоди інтересам держави. Здійснення цього запису державним реєстратором порушує публічний порядок обліку платників податків та позбавляє права органів державної податкової служби здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення обліку надходжень податків та інших платежів. Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора позивач звернувся до суду.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, додатково пояснив, що представниками ТОВ «Стейдпрод» було надано державному реєстратору завідомо неправдиві дані щодо місцезнаходження підприємства. Такими діями посадових осіб відповідача-1 фактично уведено в оману відповідача-2, внаслідок чого до ЄДРПОУ всупереч положенням ст.ст. 16-18 Закону №755 внесено завідомо недостовірні дані стосовно місцезнаходження відповідача-1.

Відповідач - Державний реєстратор Районної державної адміністрації у Печерському районі м. Києва - у судове засідання не прибув, надіслав письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод» - у судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив. Ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також судові повістки надсилалась відповідачу за адресою, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв’язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача ТОВ «Стейдпрод» (ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Третя особа надіслала заяву, в якій просила справу розглядати без участі її представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склались між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод» є юридичною особою, зареєстрованою Державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, ідентифікаційний код 37316870.

Держаним реєстратором районної державної адміністрації у Печерському районі м. Києва було здійснено реєстраційний запис № 8 «Зняття з обліку» про внесення змін в ЄДРПОУ до відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод» у зв’язку зі зміною місцезнаходження з адреси: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 3, на іншу юридичну адресу: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1.

У подальшому державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод» внесено до реєстру запис «Взято на облік».

Відповідно до повідомлення форми № 11-ОПП № 699/7/29/310 від 03.01.2012 про взяття на облік/зняття з обліку платника податків у зв’язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод» знято з обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва та 16.05.2012 взято на облік за місцезнаходженням в Ірпінській ОДПІ.

Працівниками Ірпінської ОДПІ 18.06.2012 в порядку здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження платника податків здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «Стейдпрод», за результатами якого складено Акт № 70, в якому зазначено, що за юридичною адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1, платник податків не знаходиться, вручити наказ на проведення перевірки неможливо.

19 червня 2012 року начальником Ірпінської ОДПІ до начальника ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі акту № 70 від 18.06.2012 направлено запит № 746/23-2 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків з метою проведення перевірки даного платника податків.

21 червня 2012 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області на адресу позивача направлено для погодження висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Стейдпрод» (код ЄДРПОУ 37316870) за квітень 2012 року. Цим висновком встановлено, що операції з придбання товару відповідачем-1 не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС стверджує, що за юридичною адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейдпрод» не знаходиться.

Судом досліджено надані позивачем в обґрунтування своїх тверджень договір №123001 від 30.12.2011, № 122102 від 21.12.2011, №2 від 02.09.2010, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.11.2010, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2010, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.04.2006, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 06.04.2005, договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 13.08.2004, договір купівлі-продажу нерухомого майна № 250 від 15.10.2003, договір оренди землі від 30.09.2011, договір оренди землі від 14.04.2010, договір оренди землі від 27.11.2007, договір оренди землі від 14.03.2006, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2005, та акти приймання-передачі від 19.11.2010, 18.04.2006, 07.04.2005, 13.08.2004, 16.10.2003, 30.09.2011, 14.04.2010, 27.11.2007, 15.03.2006, згідно з якими не вбачається фактичного використання відповідачем-1 зазначеної юридичної адреси (м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1), а також досліджено реєстраційні картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, згідно з якими відповідач-1 повідомляв про своє місцезнаходження саме за вказаною адресою.

Не погоджуючись із реєстраційним записом про внесення змін до відомостей про юридичну особу відповідача-1 у зв’язку зі зміною її місцезнаходження, здійсненим державним реєстратором, Ірпінська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема (ч.2): перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру. Згідно з ч.3 цієї ж статті зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 11 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” у реєстраційній справі юридичної особи зберігаються документи, що подаються для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, тощо.

Згідно з частинами 1, 2 та 4 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вносяться у зв'язку із зміною місцезнаходження та/або найменування юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про внесення таких змін. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо вони не передбачені частинами першою - третьою цієї статті.

Проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи врегульовано ст. 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Отже, Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” передбачено як державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, так і реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Суд зазначає, що державному реєстратору було надано необхідні документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, що пов’язані із зміною її місцезнаходження, підстав для залишення поданих документів без розгляду чи для відмови в державній реєстрації цих змін позивачем не наведено і судом не встановлено.

Суд бере до уваги, що державному реєстратору при здійсненні державної реєстрації заборонено витребовувати додаткові документи, окрім тих, які визначено законом.

З огляду на наведене суд визнає, що у цій справі відсутні передбачені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” підстави для скасування запису державного реєстратора про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, що вносяться у зв'язку із зміною її місцезнаходження.

Стосовно наявності повноважень податкового органу на звернення до суду з таким позовом суд зазначає наступне.

Статтею 57 Господарського кодексу України визначено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

Вимоги до змісту установчих документів визначено статтею 88 Цивільного кодексу України. Так, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.

Згідно з приписами ч.4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

З урахуванням наведених вимог ст. 57 ГК України, ст.ст. 87-89 ЦК України суд визнає, що відомості про місцезнаходження юридичної особи не відносяться до обов’язкового змісту установчих документів юридичної особи, а являють собою інші відомості про цю юридичну особу, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на час звернення до суду) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: забезпечують облік платників податків, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (п.2); здійснюють у межах своїх повноважень контроль за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону (п.4); подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом (п.11); подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України (п. 111).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби (п.1 ст. 1 ПК України).

Права органів державної податкової служби визначено статтею 20 ПК України. Зокрема, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання (пп.20.1.12 п.20.1 ст.20 ПК України); звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (пп.20.1.15 п.20.1 ст.20 ПК України); звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (пп.20.1.16 п.20.1 ст.20 ПК України); звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України); звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків (пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України); здійснювати контроль за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону (пп.20.1.29 п.20.1 ст.20 ПК України); звертатися у випадках, передбачених законом, до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України (пп.20.1.36 п.20.1 ст.20 ПК України); приймати рішення про зміну основного місця обліку та переведення великих платників податків на облік у спеціалізовані органи державної податкової служби та знімати їх з обліку і переводити до інших органів державної податкової служби (пп.20.1.37 п.20.1 ст.20 ПК України); звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін (пп.20.1.38 п.20.1 ст.20 ПК України); звертатися до суду з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом (пп.20.1.40 п.20.1 ст.20 ПК України); в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів (п.67.2 ст.67 ПК України).

Отже, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Податковим кодексом України чітко передбачено випадки, в яких податкові органи можуть звертатися з позовом до суду, а також визначено предмет такого позову.

Згідно з приписами п.21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У цій справі предметом позову є скасування запису державного реєстратора про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що пов’язані із зміною її місцезнаходження.

Оцінюючи вказані обставини у контексті вимог статті 19 Конституції України, п.21.1 ст.21 ПК України суд зазначає, що дійсно, нормами п.67.2 ст.67 ПК України податковий орган наділено повноваженнями звертатися до суду щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів. Разом з тим, як встановлено судом, зміна відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо місцезнаходження юридичної особи не є тотожним поняттю змін до установчих документів юридичної особи.

Суд бере до уваги, що ні Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, ні Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ні Податковим кодексом України не передбачено право податкових органів на звернення до суду з позовом про скасування запису про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що пов’язані з її місцезнаходженням.

Це означає, що звернення позивача до суду з цим позовом вчинена податковим органом не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також виходить за межі наданих податковому органу повноважень. Відтак, і з цих підстав позовні вимоги не можуть бути задоволені.

З огляду на викладене суд вважає вимоги податкового органу необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат і вимог про їх відшкодування не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 жовтня 2012 р.