Ухвала суду № 29903802, 14.03.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/927/2012 Головуючий у І інстанції Саган В.М.Провадження № 22-ц/780/1156/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.Категорія 29 14.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

13 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А.,Таргоній Д.О.,

при секретарі: Бутенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановила:

у листопаді 2011 року представник позивача звернувся до суду з вимогами до відповідача, які були збільшені в ході судового розгляду справи.

Просив стягнути на користь ОСОБА_2 з ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна» та субсидіарно з ОСОБА_4 матеріальні збитки у сумі 160 000 грн., завдані позивачу в результаті пошкодження його автомобіля в ДТП, шкоду заподіяну в зв»язку з ушкодженням здоров»я в сумі 3 970грн., упущену вигоду в розмірі 84 000 грн., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна» та субсидіарно з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у сумі 160 000 грн., шкоду заподіяну в зв»язку з ушкодженням здоров»я в сумі 3 970грн., судові витрати в сумі 2 690грн., по 1345 грн., з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 упущену вигоду в розмірі 84000 грн., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

30 листопада 2012 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 27 вересня 2012 року визнана неподаною та повернута заявнику.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2012 року заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» про перегляд заочного рішення від 27 вересня 2012 року залишена без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відмовити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17 листопада 2011 року о 09:45 год. на вулиці Центральній проектній в с. Гора Бориспільського району Київської області, з вини відповідача ОСОБА_4, який керував вантажним автомобілем «МАN26.403» з причепом, д.н.з. НОМЕР_1, сталось ДТП в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Mercedess Benz S» д.н.з. НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_2 та який належить йому.

Вказані обставини підтверджуються довідкою про ДТП та постановою Біляївського районного суду Одеської області адміністративної справи №3-3907/11 від 29.12.2011 року.

Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 29.12.2011 року, яка набрала законної сили, відповідач ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні ДТП та підданий адміністративному стягненню за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу - 340 грн.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, сумніву не підлягає вина відповідача ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, учасниками якої були вказані сторони.

Встановлено, що відповідно до висновку спеціаліста автомобіль «Mercedess Benz S» д.н.з. НОМЕР_2, в результаті ДТП став непридатним та не відновленню не підлягає (а.с.63)

Вартість автомобіля визначена на основі середньої вартості аналогічних автомобілів на ринку України становить 160 000 грн., тому розмір належного відшкодування матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_7 має становити зазначену суму.

Цивільна відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну здоров»ю та майну третіх осіб під час експлуатації транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Відповідно до довідки про ДТП №8914338 у відповідача був належний поліс обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності внаслідок наземних транспортних засобів №АА 0667727 з терміном дії до 21 лютого 2012 року (а.с.9-10).

Згідно довідки про ДТП №8914338 від 17.11.2011 року, вантажний автомобіль «МАN26.403» д.н.з. НОМЕР_1, належить фізичній особі, ОСОБА_5

Позивачем була подана заява до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про виплату йому страхового відшкодування, однак відповідачем безпідставно та необгрунтовані було відмовлено в виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2

Щодо відшкодування розміру матеріальних збитків, які перевищують ліміт відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна», то зазначені відшкодування мають бути здійснені відповідачем субсидіарно.

Відповідно до ст.1194 ЦПК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати «страхового відшкодування» для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»янана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою «страхового відшкодування».

Згідно ст.619 ЦПК України, встановлює, що договором або законом може бути передбачено поряд із відповідальністю боржника додаткова «субсидіарна» відповідальність іншої особи.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 зобов»язаний самостійно сплатити позивачу ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди та розміром страхової виплати здійсненої ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Відповідно до ст.23 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, шкодою, заподіяною здоров»ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода пов»язана з лікуванням потерпілого.

Статтею 24 зазначеного закону закріплено, що шкода, пов»язана з лікуванням потерпілого включає в себе, зокрема, витрати пов»язані з лікуванням у домашніх умовах та купівлю лікарських препаратів.

Консультативним заключенням №3169 від 24 листопада 2011року,виданим Київською обласною клінічною лікарнею, а також висновком Бориспільської центральної районної лікарні позивач ОСОБА_2 отримав ряд тілесних ушкоджень, а саме, перелом кісток носа, перелом правої вертлюгової западини, рвана рана голови, різноманітні забої та зсадити(а.с.12-13).

ОСОБА_2 потребував тривалого процедурного лікування з проходженням різноманітних медичних процедур та вживанням лікарських препаратів, які були придбані ним за власний рахунок, що підтверджується квитанціями (а.с.87-109).

В зв»язку з цим позивачем були понесені витрати в результаті заподіяння шкоди його здоров»ю в ДТП в розмірі 3 970 грн. які підлягають стягненню з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та субсидіарно з ОСОБА_4

ОСОБА_8 здійснював підприємницьку діяльність з перевезення пасажирів, тому автомобіль «Mercedess Benz S 500» д.н.з. НОМЕР_2, був для нього єдиним джерелом одержання прибутку.

Між позивачем та ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенна ЕлЕлСі» був укладений договір організації транспортного забезпечення від 01 квітня 2011 року, за яким, позивач надав послуги особисто з використанням власного автомобіля.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору організації транспортного забезпечення, його дія була продовжена до 01 квітня 2013 року.

З 01 квітня 2011 року і до дати ДТП, середня сума прибутку позивача за договором з ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенна ЕлЕлСі» за один календарний місяць становила 7 000 00 грн., що підтверджується розрахунками.

Враховуючи, що в наслідок ДТП, позивач був позбавлений джерела свого прибутку, а також те, що до того часу, коли ним можливо буде отримана повна грошова компенсація для придбання нового автомобіля, відповідач має компенсувати упущену вигоду починаючи з 17 листопада 2011 року (дати ДТП) і за весь наступний рік.

Упущена вигода завдана позивачу внаслідок ДТП становить: середня місячна сума отриманих прибутків за договором з ТОВ «СіЕмЕс Камерон МакКенна ЕлЕлСі», що становить 7 000 грн. x 12 календарних місяців, що дорівнює 84 000.00 грн. та яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4

Частиною 1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров»я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню , та не пов»язана з розміром цього відшкодування.

Оскільки, внаслідок отриманих травм позивач не міг самостійно пересуватись близько двох місяців, а його працездатність не була повністю відновлена протягом більшого періоду часу, то суд прийшов до висновку щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.

Посилання апелянта на ту обставину, що на час скоєння ДТП, 17.11.2011 року, закінчилися строки дії Договорів страхування не може бути прийнято судом до уваги виходячи із наступного.

Поліси, якими був забезпечений транспортний засіб, яким керував відповідач ОСОБА_4 в момент дорожньо-транспортної пригоди 17 листопада 2011 року, були укладені на строк дій в один рік. Про це чітко зазначено в самих Полісах, а саме в відповідній графі зазначений строк їх дії з « 22 лютого 2011 року» по « 22 лютого 2012 року».

Той факт, що співробітник апелянта допустився технічної помилки при оформленні Полісів, а саме прописом зазначив строк дії Полісів як півроку, а цифрами з « 22.02.2011 по 21.02.2012», не звільняє апелянта від відповідальності.

Так, в полісі №АА/0667727, яким був забезпечений автомобіль МАМ 26.403, в графі строк дії зазначено прописом «пол года», однак далі вказано, що поліс діє з 22.02.2011 по 21.02.2012, тобто 1 рік. Аналогічна ситуація спостерігається і з полісом № АА/0667728, яким був забезпечений причіп. Однак в останньому випадку вказано, що поліс укладений на «пів року».

Згідно з ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Частина 1 ст.252 ЦК України закріплює, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Законодавство України не передбачає можливості правового визначення строків за допомогою таких побутових понять як «пів року», або тим більше «пол года».

Строки дії Полісів зазначені цифрами, тобто з 22.02.2011 року по 21.02.2012 року, в повній мірі відповідають вимогам ЦК України та є зрозумілими для сприйняття, а отже є безспірним той факт, що Поліси були укладені саме строком на 1 рік, а не 6 місяців, як про це стверджує апелянт.

Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає, що апелянт ніяким чином не обґрунтував відсутність свого зобов»язання щодо виплати позивачу страхового відшкодування, а отже має нести відповідальність перед позивачем в межах сум передбачених Полісами.

Таким чином, ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» відхилити, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді