Ухвала суду № 29902259, 12.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. справа № 2а/0470/9470/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/9470/12 за позовом ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, за участю третіх осіб - Центру первинної медико-санітарної допомоги № 12 м. Донецька, обласного центру медико-соціальної експертизи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в пролетарському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності про визнання дій відповідача незаконними; визнання судом захворювання на підставі діагнозів: травматолога, терапевта, невропатолога, офтальмолога, хірурга, стоматолога, пов'язаними з виробничою травмою в 2005 р., та визнати судом, що медичні показання для отримання автотранспорту у позивача існують; визнання судом на підставі виявлених захворювань, тобто патології, саме, діагнозів: травматолога, терапевта, стоматолога, офтальмолога, хірурга, невропатолога в Українському Державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська і у відповідності до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, що дані на І групу інвалідності у позивача існують, а також, що існують дані на 90 (дев'яносто) відсотків ступеню втрати професійної працездатності та зобов'язати директора Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська внести до виписки з хвороби позивача № 3012 вищевказані діагнози всіх спеціалістів до повноти діагнозу позивача внаслідок його виробничої сполученої травми в 2005 р. та вказати в рекомендаціях по лікуванню всіх спеціалістів.

17.09.2012 р. позивач надав клопотання про зміну п. 3 позовних вимог, відповідно до якої зазначений пункт викладений в наступній редакції: визнати судом на підставі виявлених захворювань, тобто патології, саме, діагнозів: травматолога, терапевта, стоматолога, офтальмолога, хірурга, невропатолога в Українському Державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська і у відповідності до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, що дані на ІІ групу інвалідності у позивача існують, а також, що існують дані на 80 (вісімдесят) відсотків ступеню втрати професійної працездатності та зобов'язати директора Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська внести до виписки з хвороби позивача № 3012 вищевказані діагнози всіх спеціалістів до повноти діагнозу позивача внаслідок його виробничої сполученої травми в 2005 р. та вказати в рекомендаціях по лікуванню всіх спеціалістів, а також зобов'язати лікувальну установу за місцем проживання кваліфіковано виявити всю патологію внаслідок травми в 2005 р. та направити лікувальним закладом за місцем проживання на комісію МСЕ м. Донецька з діагнозом виписаним позивачеві для лікування за місцем проживання із ОТБ м. Донецька в вересні 2005 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, вказана норма права передбачає два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції і це є: суб'єктний та предметний склад.

Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір. В свою чергу суб'єктний склад справи адміністративної юрисдикції передбачає наявність однієї із сторін чи обох сторін спору суб'єкта владних повноважень.

З позовних вимог, які є предметом позову, не вбачається, що між сторонами існує публічно-правовий спір, спірні правовідносини виникли з приводу визнання наявності у позивача певних захворювань та встановлення відповідного діагнозу, визнання групи інвалідності та ступеня втрати працездатності, встановлення медичних показань для отримання позивачем автотранспорту.

Отже, суть та зміст заявлених вимог свідчать про відсутність між сторонами публічно-правового спору, який би характеризував справу як справу адміністративної юрисдикції.

Крім цього, відповідач, у спірних правовідносинах, при виконанні своїх функцій та складанні консультативного висновку № 3012, не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не здійснює владних управлінських функцій і не наділений можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою вони перебувають у спірних правовідносинах. Зазначений висновок стосується висновків комісії лікарів щодо встановлених діагнозів та рекомендацій для подальшого лікування.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції, у зв'язку з чим обгрунтовано закрив провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.199, ст.ст.200, 205, 206КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/9470/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк