Ухвала суду № 29901973, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/60782/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2006 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року

у справі №2-25/111-2006А

за позовом Державного підприємства "Гурзуф" (надалі - ДП «Гурзуф»)

до Державної податкової інспекції у м.Ялті Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ у м.Ялті АР Крим)

про визнання недійсними рішення та податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялті АР Крим №0004762301/0 від 06.08.2004р. та рішення №0004802301/0 від 06.08.2004р. про застосування штрафних(фінансових) санкцій.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього розгляду постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2006р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що контролюючим органом була проведена комплексна документальна перевірка ДП «Гурзуф» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.01.2003р. по 31.03.2004р, за результатами якої було складено акт №229/23-01/00412843 від 04.08.2004р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.11.29 ст.11, п.п.7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.15 Закону України «Про державне регулювання виготовлення та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами».

На підставі названого акту перевірки ДПІ у м.Ялті АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0004762301/0 від 06.08.2004р. та рішення №0004802301/0 від 06.08.2004р. про застосування штрафних(фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в період його дії) зупинено дію п.7.7 ст.7, п.п.10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій по поставці товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини), які здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно правової форми і форми власності, у яких сума, отримана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік складає не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти податку на додану вартість залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Також встановлено, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником -заводом первинного виноробства. Згідно довідки про включення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України по коду КВЄД 01.13.0 має право вирощування фруктів, ягід, культур для виробництва напоїв і 15.93.0 - здійснювати виробництво виноматеріалів та має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція).

Позивач виробляє первинну винну продукцію -виноматеріали з власної сировини (винограду) і реалізує їх заводам вторинного виробництва.

Згідно галузевого стандарту України ГСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним показникам відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

У п.33 Держстандарту України 2163-93 «Виноробство»визначено поняття виноматеріали - це заброджене повністю або частково виноградне сусло, призначене, для приготування вина або коньячного спирту, тобто ця сировина для виробництва вина, яке при подальшій реалізації споживачам є об'єктом обкладення акцизним збором.

Згідно експертного висновку торговельно-промислової палати Криму від 03.06.2004р. №39-0/04-13 виноматеріали відповідно до «Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності»додаток до Закону України «Про митний тариф України»мають код 220429.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»вказані виноматеріали (код 220429) не відносяться до алкогольних напоїв.

Пунктом «в»частини 2 статті 3 вказаного Закону встановлено, що не підлягають оподаткуванню акцизним збором митна вартість імпортованого або обороти по реалізації (передачі) української сировини, яка використовується для виробництва підакцизних товарів.

Згідно п.2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір»перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які включені у відповідні Закони України, встановлюючи ставки акцизного збору і ввізного мита на певні товари (продукцію).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої»»алкогольний напій у вигляді виноматеріалу (код 220429) не включено в перелік алкогольних напоїв, на які цим Законом встановлено акцизний збір.

Виноматеріали, вироблені позивачем, реалізовувалися тільки заводам вторинного виноробства і не мають коду 220430, що підтверджується Висновком судово-бухгалтерської експертизи №12 від 21.07.2005 та експертним висновком ТПП в Криму №78-0/04-13 від 23.11.2004 відповідно якому виноматеріали, що виробляє позивач мають коди 220429650, НОМЕР_1, 2204299400, 2204299200.

Всі виноматеріали є сировиною для виробництва вина, шампанського та коньячного спирту, в перелік підакцизних товарів, які увійшли до Закону України «Про ставки акцизного бору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»вони не входять, реалізовувалися тільки заводам вторинного виноробства, а, тому, не є підакцизними товарами.

Таким чином, позивач правомірно не обчислював акцизний збір з продажу виноматеріалів, виготовлених з власної сировини (винограду) і реалізованих заводам вторинного винного виробництва.

Крім того, ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими»встановлено, що при продажу (інших видах відчуження) алкогольних напоїв і тютюнових виробів в межах бартерних (товарообмінних) операцій або інших операцій, які не передбачають їх оплату в грошовій формі, у тому числі векселями або іншими видами боргових зобов'язань, покупець (одержувач) підакцизної продукції зобов'язаний здійснити оплату суми акцизного збору, включеного в ціну продукції, а також податку на додану вартість, нарахованого на таку ціну, виключно в грошовій формі.

Так, між ДП «Гурзуф»та НВАО «Масандра»було укладено наступні договори:

- договір купівлі-продажу виноматеріалу № 2 від 18.12.2002р. про постачання НВАО «Масандра»виноматеріалів власного виробництва для виготовлення вина;

- договір купівлі-продажу вина виноградного № 2 від 18.12.2002 року, згідно з яким НВАО «Масандра»постачає ДП«Гурзуф»вино виноградне.

Відповідно до п.1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»бартер (товарний обмін) -це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в якій-небудь формі, відрізняється ВІД грошової, включаючи будь-які види заліку і гашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст.715 Цивільного кодексу України передбачено, що договір міни - це договір, який передбачає обмін між сторонами одного майна на інше.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства бартер (товарний обмін) або міна здійснюється в межах однієї господарської операції, а, значить в межах одного договору, який укладений по такій операції, і який у момент його висновку передбачає, що в майбутньому розрахунки будуть проведені у формі, яка відрізняється від грошової форми розрахунків.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється заліком стрічної однорідної вимоги, для якої законом встановлена необхідна і достатня умова -заява однієї із сторін.

Як встановлено судами, згідно укладених договорів, розрахунки за поставлені товари здійснюють виключно у грошовій формі: пункти 5, 6 договору купівлі-продажу вина виноградного №2 від 18.12.2002р.; пункти 4, 5 договору купівлі-продажу виноматеріалів №2 від 18.12.2002р.

Згідно з висновками судово-бухгалтерської експертизи проведення розрахунків в не грошовій формі між позивачем та НВАО «Масандра»не підтверджується.

Згідно абз.28 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»забороняється оплата акцизного збору з алкогольних напоїв шляхом заліку взаємних вимог, зустрічних зобов'язань, векселями і в інших формах, що не передбачають оплату такого акцизного збору грошима». Абз.29 ст.15 вказаного Закону передбачена можливість проведення бартерних і інших подібних операцій між продавцем і покупцем підакцизної продукції, з обов'язковою сплатою покупцем акцизного збору і ПДВ у складі ціни придбання грошовими коштами.

Отже, за угодами купівлі продажу обов'язок по оплаті товару покладений на покупця, відповідно, відповідальність за порушення встановленого порядку оплати повинна нести зобов'язана особа, тобто покупець, а не продавець.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялті АР Крим №0004762301/0 від 06.08.2004р. та рішення №0004802301/0 від 06.08.2004р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов