Постанова № 29900771, 04.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2013 року 09 год. 20 хв. № 826/299/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києвапро скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 грудня 2007 року № 0000412201/2/60431, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (далі - ТОВ «Укравтозапчастина», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПІ, відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 грудня 2007 року № 0000412201/2/60431.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2008 року по справі № 9/194 в задоволені позову ТОВ «Укравтозапчастина» відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Укравтозапчастина» було відмовлено, а постанову суду першої інстанції від 18 липня 2008 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2012 року (№ К-52818/09) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року по справі № 9/194 (№ 22а-33672/08р) скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу № 9/194 на новий розгляд до суду першої інстанції, посилався на те, що суди попередніх інстанцій: по-перше, не врахували положення законодавства України щодо розмежування понять «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» (а саме: ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.ст. 6, 43, 92 Митного кодексу України); по-друге, не дослідили умов зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2007р. № 01/02, укладеного між позивачем (ТОВ «Укравтозапчастина») та фірмою «Shawoom! & Co.Ltd» (Китай), та не встановили моменту фактичного перетину товаром митного кордону згідно вказаного Контракту, з урахуванням наведених норм.

При цьому Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 17 грудня 2012 року вказав на хибність висновків податкового органу і судів попередніх інстанцій щодо того, що моментом здійснення імпорту товару є момент перетину митного кордону, який здійснюється після проведення митних процедур, а тому відмітка «Під митним контролем» на інвойсі або CMR ТОВ «Укравтозапчастина» не є підтвердженням того, що імпортний товар пройшов процедуру митного оформлення і, відповідно, перетнув митний кордон України, крім того, така відмітка не засвідчує факту перетину імпортованим товаром як митного, так і державного кордону України.

В силу ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2013 року справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 826/299/13-а.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що висновки працівників ДПІ в Дарницькому районі м. Києва, викладені в Акті «Про результати позапланової перевірки дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Укравтозапчастина» (код 30722204) по контракту № 01/02 від 01.02.2007 року з фірмою «Shawoom! & Co.Ltd» Китай за період з 15.03.2007 по 27.06.2007 року» від 08.08.2007р. за № 3024-22/00-30722204, є безпідставними та за своїм змістом не відповідають чинному законодавству України.

Зокрема, ТОВ «Укравтозапчастина» наголошувало на тому, що згідно норм ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту визначається як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця. Так, ТОВ «Укравтозапчастина», згідно умов контракту поставки від 01.02.2007р. № 01/02, було здійснено попередню оплату за замовлену Продукцію: 15 березня 2007 року в сумі 55 654, 45 дол. США. Граничний термін надходження продукції на територію України - 13 червня 2007 року. Придбана Продукція за наслідками сплати її вартості надійшла на митну територію України 21 та 30 травня 2007 року, що підтверджується відміткою Південної регіональної митниці України (відбиток штампа «Під митним контролем») на міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR № 1089/1, CMR № 1090/2) та інвойсах до них.

Таким чином, продукція була ввезена в Україну вчасно, у межах 90-денного строку, передбаченого ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», і тому жодних порушень чинного законодавства з боку ТОВ «Укравтозапчастина» допущено не було. Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, на яку посилається податкова інспекція, є всього лише підзаконним актом, і викладені в ній положення не повинні суперечити законам України, які мають вищу юридичну силу.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, надавши до суду письмові пояснення від 01.02.2013р. б/н, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дати час і місце судових засідань. Відповідач жодних заперечень проти позову з урахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 17 грудня 2012 року, за результатами перегляду справи № 9/194, до суду не надав.

12 лютого 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено наступне.

08 серпня 2007 року працівник ДПІ на підставі направлення від 08.08.2007р. № 1142 та наказу від 07.08.2007р. № 678-П провів позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укравтозапчастина» (ідентифікаційний код 30722204) при здійсненні імпортної операції по контракту № 01/02 від 01.02.2007р., укладеного з фірмою «Shawoom! & Co.Ltd» (Китай) за період з 15.03.2007р. по 27.06.2007р., згідно одержаної інформації ВАТ «ВТБ Банк» від 03.07.2007р. № 2970-22.1-8 (вх. № 11742/10 від 09.07.2007р.), за результатами якої був складений Акт від 08.08.2007р. № 3024-22/00-30722204 (далі - Акт перевірки) (а.с. 22 - 26).

В ході проведення зазначеної перевірки було встановлено, що між ТОВ «Укравтозапчастина» (Покупец) та фірмою «Shawoom! & Co.Ltd» (Китай) (Продавець) був укладений контракт від 01.02.2007р. № 01/02 щодо поставки продукції виробництва Китай (скутерів, квадроциклів, мотоциклів, автомобілів, вантажівок, запасних частин та аксесуарів до такої техніки). Поставка продукції здійснюється згідно специфікацій, які являються невід'ємною частиною контракту. Умови поставки - СІР Одеса Україна (Інкотермс 2000).

На виконання умов цього імпортного контракту ТОВ «Укравтозапчастина» здійснено попередню оплату за замовлену продукцію на суму 55 654,45 дол.США., що підтверджується випискою АКБ «Мрія» (п/д №1098 від 15.03.2007р.). Граничний термін надходження продукції на Україну - 13 червня 2007 років (тобто 90-ий день).

При цьому у зв'язку із внесенням змін до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006р. № 455, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2007 року за № 37/13304 (введена в дію з 29 січня 2007 року) та відповідно до пункту 3.3 даної Інструкції, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України на підставі ВМД типу ІМ-40 «Імпорт».

Також згідно листа ДПА України від 11.05.2007р. № 9433/7/22-6017 при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлений ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт»).

На підставі вищевикладеного перевіряючий прийшов до висновку, що продукція за наслідками попередньої проплати (15 березня 2007 року) та датами завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт») надійшла наступним чином:

- згідно ВМД від 26.06.2007р. № 236432 продукція (код 8711100000) надійшла на суму 31 222, 14 дол.США (157 671, 81 грн. х 5,05);

- згідно ВМД від 27.06.2006p. № 236437 продукція (код 8711100000) надійшла на суму 17 459, 52 дол.США (88 170, 58 грн. х 5,05);

- згідно ВМД від 27.06.2006р. № 236441 продукція (код 8703211000) надійшла на суму 4 801, 53 дол.США (24 247, 73 грн. х 5,05);

- згідно ВМД від 27.06.2006р. № 236442 продукція (код 8703211000) надійшла на суму 10 943, 06 дол.США (55 262, 45 грн. х 5,05), та встановив порушення Товариством норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: продукція надійшла на Україну пізніше 90 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати (тобто на суму 55 654, 45 дол.США термін прострочення складає 13 днів; на суму 24 432, 31 дол. США термін прострочення - 1 день).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивачу нарахована пеня на загальну суму 11 331, 29 грн. (Додаток № 1 до Акта перевірки) (а.с. 27), в тому числі 10 961, 14 грн. та 370, 15 грн.

10 серпня 2007 року на підставі вказаного Акта перевірки ДПІ прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (форми «С») за № 0000412201/0/35165, яким на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до ТОВ «Укравтозапчастина» за порушення норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства», код платежу 3021081000, в розмірі 11 331, 29 грн.

Вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було отримане позивачем 10 серпня 2007 року та оскаржене ним в адміністративному порядку до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та вищестоящих податкових органів, за наслідками якого первинна та повторні скарги позивача залишені без задоволення (Рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.10.2007р. № 51173/10/25-011, Рішення ДПА України від 07.12.2007р. № 12116/6/25-415).

12 грудня 2007 року на підставі Акта перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження платником податків рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 серпня 2007 року № 0000412201/0/35165 ДПІ прийняла спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (форми «С») за № 0000412201/2/60431 (а.с. 6), яким аналогічно на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до ТОВ «Укравтозапчастина» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства», код платежу 3021081000, в розмірі 11 331, 29 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94 (в редакції чинній на момент винесення спірного рішення) (далі - Закон № 185/94) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищу є 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно із ст. 4 Закону № 185/94 (в редакції чинній на момент винесення спірного рішення) порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Під час судового розгляду справи встановлено, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем ст. 2 Закону № 185/94 і відповідно розрахунок фінансових (штрафних) санкцій (Додаток № 1 до Акта) ґрунтується на тому, що датою поставки товару на територію Україну є дата оформлення вантажно-митної декларації. Така правова позиція відповідача базується, зокрема, на нормах Інструкції про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 року (з урахуванням внесених до неї змін згідно Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» від 13.12.2006р. № 455, затвердженої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2007 року за № 37/13304), в силу вимог якої, здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Суд не погоджується з такою правовою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Позивач відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959-XII) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу 14 ст. 1 Закону № 959-XII та абзацу четвертого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136, імпорт - купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 ст. 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002р., що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктом 23 ч. 1 ст. 1 МК України (в редакції від 11.07.2002р.) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до ст. 5 цього Кодексу (в редакції від 11.07.2002р.) під митною територією розуміється територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Статтею 6 МК України (в редакції від 23.09.2010 р.) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

За змістом абзацу другого статті 43 МК України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Отже, вирішальним є перетин митного кордону України, як умова здійснення імпорту.

Митне оформлення товарів, як наступна подія після перетину митного кордону, має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки за змістом частини 1 статті 27 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

У відповідності з пунктами 2 і 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574 (діяла до 21 травня 2012 року), вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Таким чином, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Дані висновки кореспондуються з пп. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136, відповідно до якого банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 р. № 21-412а11 та від 04.07.2011 р. № 21-136а11, які прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 1, 2 Закону № 185/94-ВР, пунктів 2, 14, 23 статті 1, статті 43 Митного кодексу України та статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України». Так, Верховний Суд України визначив, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Як вже зазначалося раніше, в силу норм ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Так, за умовами зовнішньоекономічного контракту поставки від 01.02.2007р. за № 01/02 (п. 2.1 цього Контракту) (а.с. 28 - 37), нерезидент зобов'язаний поставити продукцію на умовах СIF Одеса, Україна (згідно Інкотермс 2000).

Відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати)(редакція 2000 року)(введені в дію з 01 січня 2000 року) термін СIF (вартість, страхування та фрахт)(... назва порту призначення) означає, що продавець здійснив поставку, тоді коли товар перейшов через поруччя судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати и фрахт, необхідні для поставки товару в вказаний порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після відвантаження товару, переходять з Продавця до Покупця. Разом з тим, за умовами терміну CIF на Продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь Покупця проти ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення.

Дослідивши міжнародні товарно-транспортні накладні CMR за № 1089/1 і № 1090/2, інвойсів від 16.04.2007р. за № SW20070023-001 і № SW 20070023-002 та вантажно-митні декларації, надані позивачем, суд дійшов висновку, що дати фактичного перетину митного кордону України (21 та 30 травня 2007 року) не збігаються з датами оформлення вантажних митних декларацій (26 та 27 червня 2007 року), надходження товару на територію України за міжнародними договорами купівлі-продажу відбулося раніше ніж закінчилося митне оформлення вантажних митних декларацій.

За згаданим вище контрактом поставки від 01.02.2007р. № 01/02, укладеного з фірмою «Shawoom! & Co.Ltd» (Китай) (Продавець), попередня оплата в сумі 55 654, 45 долара США здійснена 15 березня 2007 року (підтверджується копією наявного в матеріалах справи (а.с. 38) платіжного доручення в іноземній валюті від 14.03.2007р. № 1098 та не заперечується відповідачем). Граничний термін надходження товару по імпорту 13 червня 2007 року. Продукція (мотоцикли, запчастини-двигуни) надійшла на територію України 21 та 30 травня 2007 року, що підтверджується відтисками штампу «Під митним контролем» Південної регіональної митниці на міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 1089/1 і № 1090/2 та на інвойсів від 16.04.2007р. за № SW20070023-001 і № SW 20070023-002. (а.с. 39 - 42). Оформлення вантажних митних декларацій № 100000011/7/236432, № 100000011/7/236437, № 100000011/7/236441 та № 100000011/7/236442 завершено 26 та 27 червня 2007 року (а.с. 43 - 46).

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що датою поставки товару за імпортною операцією є саме дата фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України (а не дата оформлення вантажної митної декларації), суд дійшов висновку про протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням від 12 грудня 2007 року № 0000412201/2/60431.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне по справі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 12 грудня 2007 року № 0000412201/2/60431.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова