Ухвала суду № 29900101, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/64514/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року

у справі №2а/0570/10520/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс»(надалі -ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс»)

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі -Шахтарська ОДПІ Донецької області)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ Донецької області №0000132342-131 від 10.06.2011р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011р., позов було задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ Донецької області №0000132342-131 від 10.06.2011р.; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ «АПК «СП Укрсоя»за лютий 2011р., про що складено акт перевірки від 24.05.2011р. №461/23-1/32357650.

Висновками перевірки вказано на порушення п. «а»п. 198.1., абз. 2 п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 189193,69грн. А саме, встановлено, що товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) на вказані господарські операції з постачання товару, не оформлені належним чином, тобто не відповідають чинному законодавству, та не можуть свідчити про транспортування товару на склад (відсутні підписи водієм-експедитором при прийнятті та здачі товару, у розділі ТТН «Відомість про вантаж»не всі графи заповнені). Таким чином, податковий орган зазначав, що вказані обставини що не дають змогу підтвердити реальність здійснення операцій з надходження вантажу та його кількісних, вартісних і якісних характеристик.

На підставі зазначених висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000132342-131 від 10.06.2011р., яким донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 615 210,0 грн., у т.ч. за основним платежем - 615209,03грн., та 1,00грн. - за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, податковий орган посилався також на акт перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва контрагента позивача - ТОВ «АПК «СП Укрсоя»(акт від 22.04.2011р. №512/23-300/32184015), яким встановлено порушення останнім ст. 203, 215, 228, 661 655, 656 ЦК України в частині здійснення правочинів з ТОВ «Юні Трейд Компані», ТОВ «Шер К»та ТОВ «Агромарин-М», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс»(Покупець) та ТОВ «АПК «СП Укрсоя»(Постачальник), укладено договір № 10 від 10.02.2009р., за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а останній зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених договором. Предметом договору є поставка жмиху соєвого ГОСТ 27149-95, олії соєвої ДСТУ 4534:2006 в кількості та по ціні згідно з Специфікаціями, що є невід'ємними частинами Договору.

Матеріали справи свідчать, що сторонами були підписані специфікації на поставку товару №64 від 01.01.2011р. на суму 591650 грн. з ПДВ, №68 від 01.02.2011р. на суму 891000,00грн. з ПДВ, №69 від 07.02.2011р. на суму 1206180,00грн. з ПДВ, №70 від 14.02.2011р. на суму 903000,00грн. з ПДВ, №71 від 16.02.2011р. на суму 306000,00грн. з ПДВ, №72 від 21.02.2011р. на суму 1173000,00грн. з ПДВ, №73 від 28.02.2011р. на суму 1470000,00грн. з ПДВ.

Постачання (відвантаження) обумовленого договором та специфікаціями товару здійснювалось на склад покупця, який знаходиться за адресою: Донецька область Шахтарський район село Розівка, вул. Степова 2, у зв'язку з чим менеджеру з постачання видана довіреність №0000060 від 02.02.2011р., строком дії по 28.02.2011р. на отримання товару від ТОВ «АПК «СП «Укрсоя». Сплата за отриманий товар здійснена на розрахунковий рахунок ТОВ «АПК «СП Укрсоя». На виконання умов договору ТОВ «АПК «СП Укрсоя»виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму ПДВ 615209,03грн., які позивачем відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та включено до складу податкового кредиту за лютий 2011р.

При цьому, підприємством до перевірки надано товарно-транспортні накладні, які засвідчують транспортування вказаного вище товару в лютому 2011р.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів поставки між позивачем та вказаним вище контрагентом, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача із ТОВ «АПК «Укрсоя»підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, якими є договір, специфікація, видаткова накладна, про що вказувалось вище. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст.198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов