Ухвала суду № 29900086, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/62662/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління державного казначейства України у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року

у справі №2а-1670/1262/11

за позовом Приватного підприємства «Бумеранг»(надалі -ПП «Бумеранг»)

до відповідачів: 1. Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ); 2. Головного управління державного казначейства України у Полтавській області (надалі -ГУ ДК України у Полтавській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ №0005291502/0/2379 від 20.07.2010р., №0005291502/1/3301 від 15.10.2010р., №0005291502/2/4268 від 13.12.2010р., №0005291502/3/367 від 22.02.2011р. Крім того, позивач просив здійснити відшкодування судових витрат та витрат на правову допомогу шляхом перерахування грошових коштів з усіх рахунків, де обліковуються кошти Державного бюджету на розрахунковий рахунок позивача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011р., позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0005291502/0/2379 від 20.07.2010р., №0005291502/1/3301 від 15.10.2010р., №0005291502/2/4268 від 13.12.2010р., №0005291502/3/367 від 22.02.2011р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1,70грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 236,20грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Кременчуцька ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також, не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДК України у Полтавській області звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу з прийняттям в цій частині у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПП «Бумеранг»зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Бумеранг», поданих за березень 2010р. (16.04.2010р., вх. №9001097666), за квітень 2010р. (13.05.2010р., вх.№9001654543)., про що складено акт від 29.06.2010р. №256/15-322/32860683.

Висновками зазначеного акта перевірки, з посиланням на порушення п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачеві донараховано зобов'язання з ПДВ, про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0005291502/0/2379 від 20.07.2010р., яким визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 135599,22грн., в т.ч. за основним платежем 104307,09грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -31292,13грн. В порядку апеляційного узгодження, було прийнято податкові повідомлення-рішення №0005291502/1/3301 від 15.10.2010р., №0005291502/2/4268 від 13.12.2010р., №0005291502/3/367 від 22.02.2011р.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Протезно-ортопедичний центр Ортоспайн-Дніпро»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №18.04.10 від 02.04.2010р., згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.6. договору датою поставки вважається дата виписки накладної на відвантаження товару. При відвантаженні товару Продавець надає Покупцю наступний перелік документів: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну (п. 12.14. Договору).

На підтвердження виконання господарської операції з купівлі-продажу будівельних матеріалів у квітні 2010р. ТОВ ««Протезно-ортопедичний центр Ортоспайн-Дніпро»було виписано податкову накладну від 02.04.2010р. №42 щодо поставки будівельних матеріалів на суму 500008,50грн., в тому числі ПДВ 83334,75 грн., видаткову накладну №ПО -0000043 від 02.04.2010р., рахунок-фактуру №ПО-0000023 від 02.04.2010р.

При цьому, зазначена податкова накладна оформлена згідно вимог п.п.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підписана та скріплена печаткою ТОВ «Протезно-ортопедичний центр Ортоспайн-Дніпро», який на дату видачі податкової накладної був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №23706130 від 27.09.2004р. Реєстрація ТОВ «ПО Центр Ортоспайн-Дніпро»як платника ПДВ анульована згідно акту Кременчуцької ОДПІ № 143 від 15.06.2010 року.

Оплата отриманих будівельних матеріалів здійснена позивачем у повному обсязі у червні 2010р. на загальну суму 500008,50грн., в т.ч. ПДВ 83334,75грн., що підтверджується виписками філії «Придніпровське регіональне управління ПАТ Банку «Фінанси та Кредит»за 03.06.2010р., 04.06.2010р., 07.06.2010р., копії яких наявні у справі.

При цьому податковий кредит з ПДВ на суму 83334,75 грн. згідно податкової накладної від 02.04.2010року №42 позивачем сформовано у квітні 2010р. за першою подією - отримання податкової накладної, що відповідає вимогам згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Факт отримання вказаного товару позивачем саме у квітні 2010р. підтверджується підписом представника ПП «Бумеранг»у видатковій накладній №ПО -0000043 від 02.04.2010р. В подальшому, позивач у свою чергу реалізував вказану продукцію ТОВ «Аверс-груп».

28.01.2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Фламма»(Підрядник) було укладено договір підряду №28-01/2010, відповідно до п. 1.1. якого Підрядник зобов'язується виконувати роботи з грануляції та/або фасування наданих Замовником нафтопродуктів (парафінів нафтових твердих гідро очищених, якість яких повинна відповідати ТУ У 23.2-14279336.001:2008) в поліпропіленові та поліетиленові мішки, а Замовник зобов'язується приймати роботи та оплачувати їх вартість.

Згідно п. 2.1. зазначеного договору підряду роботи виконуються на території Підрядника (м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3) з використанням обладнання Підрядника. Пунктом 2.7. договору визначено, що після закінчення виконання робіт щодо грануляції або фасування тієї чи іншої окремої партії продукції (під окремою партією Сторони розуміють гранульовану чи фасовану продукцію вагою не менше 15 метричних тон) по кожному із виду робіт (грануляція або фасування) сторони підписують акт виконаних робіт.

31.03.2010р. до договору укладено додаткову угоду, яка почала діяти з 01.04.2010р. та згідно з якою передбачалося виконання Підрядником крім вищевказаних робіт, завантаження (наливу) нафтопродуктів в транспортні засоби, надані Замовником.

Із реєстру отриманих податкових накладних позивача за квітень 2010р., декларації з ПДВ за квітень 2010р. та додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») вбачається, що позивачем віднесено до податкового кредиту за квітень 2010 року суму ПДВ в розмірі 21227,79 грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Фламма»№ 494 від 31.03.2010 року та № 499 від 01.04.2010р.

Згідно наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що податкову накладну №494 від 31.03.2010р. було видано ТОВ «Фламма»на підтвердження господарської операції по договору №28-01/2010 від 28.01.2010р. щодо виконання робіт з фасування наданих позивачем нафтопродуктів - парафінів нафтових твердих гідро очищених в поліетиленові мішки у березні 2010р. та робіт з гранулювання наданих позивачем нафтопродуктів парафінів нафтових твердих гідро очищених в поліпропіленові мішки у березні 2010р. на загальну суму 119416,73грн., в т.ч. ПДВ 19902,79грн. Також сторонами договору було підписано акт виконаних робіт від 31.03.2010р., яким засвідчено прийняття позивачем робіт по гранулювання та фасуванню продукції на загальну суму 119416,73грн., в т.ч. ПДВ 19902,79грн. Оплата за прийняті роботи здійснена позивачем у травні 2010 року, що підтверджується випискою філії «Придніпровське регіональне управління ПАТ Банку «Фінанси та Кредит»за 13.05.2010р.

Податкову накладну №499 від 01.04.2010р.у було видано ТОВ «Фламма»на підтвердження господарської операції по договору №9 від 20.01.2010р. щодо поставки петролатуму фасованого кількістю 1 тонна на загальну суму 7950грн., в т.ч. ПДВ 1325грн. Вказану продукцію відпущено ТОВ «Фламма»згідно накладної на відпуск матеріалів на сторону №456 від 01.04.2010р., а також виставлено рахунок-фактуру №456 від 01.04.2010р. на сплату коштів в сумі 7950грн., в т.ч. ПДВ 1325грн., які були перераховані позивачем 13.05.2010р., що підтверджується випискою Жовтневого відділення ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт»за 13.05.2010р.

Податковий кредит з ПДВ на суму 19902,79грн. згідно податкової накладної від 31.03.2010р. №494 та на суму 1325 грн. згідно податкової накладної від 01.04.2010р. №499 позивачем сформовано у квітні 2010р. за першою подією - отримання податкової накладної, що відповідає вимогам згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Податкові накладні № 494 від 31.03.2010 року та № 499 від 01.04.2010 року оформлені згідно вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підписані та скріплені печаткою ТОВ «Фламма», яке на дату видачі податкових накладних було зареєстроване платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №100099169 від 18.02.2008 року.

Крім того, отримані позивачем від ТОВ «Фламма»продукція (петролатум фасований) та роботи з фасування та гранулювання нафтопродуктів були використані у господарській діяльності позивача. Так, позивачем було продано петролатум фасований в кількості 1 тонна ТОВ «Данікол-Лоренц-УА»згідно договору №37.03.10 від 30.03.2010р. купівлі-продажу нафтопродуктів, на підтвердження чого оформлено податкову накладну від 01.04.2010р. №107 на загальну суму 9000грн. в тому числі ПДВ 1500грн., видаткову накладну №РН-0000103 від 01.04.2010 року, виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000107 від 01.04.2010р. При цьому позивачем у декларації з ПДВ за квітень 2010р. відображено податкові зобов'язання з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ «Данікол-Лоренц - УА»(ІПН 349073322093) в сумі 1500грн.

Згідно пояснень представника позивача петролатум фасований, придбаний у ТОВ «Фламма», позивачем не вивозився із складу ТОВ «Фламма», натомість в той же день відвантажувався зі складу покупцю продукції згідно договору з позивачем, зокрема, ТОВ «Данікол-Лоренц-УА».

Роботи з гранулювання та фасування нафтопродуктів також пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача, про що свідчать наявні у справі договори на поставку нафтопродуктів.

Отже, позивачем віднесено до податкового кредиту у квітні 2010р. за вказаною господарською операцією суму ПДВ в розмірі 21227,79грн. згідно податкової накладної від 31.03.2010р. №499.

Також, позивачем укладений договір поставки №256/15-322/32860683 від 29.06.2010р. із ПП «Лукойл-Україна»і за наслідками здійснення господарських операцій, на підставі податкової накладної від 29.04.2010р. №110097313 у квітні 2010р. позивачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ - 8333,34грн.

В подальшому, як свідчать матеріали справи свідчать, від контрагента позивача 26.05.2010р. було отримано розрахунок №0001016/110097313 від 01.05.2010р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.04.2010р. №110097313, та було зменшено кількість поставки на 5555,55грн., а податкове зобов'язання з податку на додану вартість продавця та податковий кредит покупця зменшено на 8333,33грн. У зв'язку з цим позивачем здійснено відповідні коригування у податковій звітності з ПДВ.

Пункт 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що після поставки товарів (послуг) змінюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін. Перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1 п.4.5 вказаної вище статті 4 передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Згідно п.1 ст.90 КАС України . Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (п.3 ч.90 КАС України)

До набрання чинності таким законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»зазначеного Кодексу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»встановлено, що компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо вона сплачується за рахунок держави не повинна перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надала правову допомогу.

Таким чином суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку про стягнення витрат на правову допомогу у відповідному розмірі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління державного казначейства України у Полтавській області -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов