Ухвала суду № 29899631, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/35627/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року

у справі №2а-47759/09/1670

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -СПД ОСОБА_1.)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2009р. позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000341700/0 від 20.10.2009р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000341700/0 від 20.10.2009р. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення та неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Кременчуцька ОДПІ зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р., про що складено акт № 5414/17-305/НОМЕР_1 від 07.10.2009р.

Висновками перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суб'єктом господарювання занижено податок на додану вартість на загальну суму 19783,00 грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000341700/0 від 20.10.2009р., яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29674,00грн., у т.ч. зобов'язання за основним платежем -19783,00грн. та штрафні санкції -9891,00грн.

Так, перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов'язань суму розрахунків, що відповідає та підтверджується первинними банківськими документами, а саме: не включено кошти у сумі 1700,00грн., які надійшли на розрахунковий рахунок платника, як попередня оплата за сільськогосподарську продукцію, згідно платіжного доручення №395 від 23.01.2008р. від ТОВ «Агро Тандем»(1700,00грн. в т.ч. ПДВ 283,33грн.).

Також встановлено, що у перевіреному періоді СПД ОСОБА_1 включала до складу податкового кредиту ПДВ за придбане пальне для реактивних двигунів марки ТС-1, податкові накладні отримані від ПП «Стиларт»(і.п.н. 354143116035) на загальну суму ПДВ 19500,00грн., а саме: податкова накладна від 20.03.2008р. №140 та видаткова накладна №140 від 20.03.2008р. пальне для реактивних двигунів марки ТС- 1 в кількості 8,45 т. на суму 50000,00грн. ПДВ - 10000,00грн.; податкова накладна від 21.03.2008р. №146 та видаткова накладна №146 від 21.03.2008р. пальне для реактивних двигунів марки ТС- 1 в кількості 8,03т. на суму 47500,00грн. ПДВ - 9500,00грн.

При цьому, при проведенні перевірки ПП «Стиларт»встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Крім того, виявлено, що у суб'єкта господарювання ПП «Стиларт»відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, дані, наведені за період з 01.03.2008р. по 31.03.2009р. в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит - не є дійсними, а угоди - укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПП «Стиларт»та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Таким чином, відповідач посилається на те, що СПД ОСОБА_1 безпідставно включила до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, отриманим від ПП «Стіларт», оскільки фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП «Стіларт»визнані недійсними відповідно до ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України на підставі акту перевірки ПП «Стіларт»про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток від 22.05.2009р. №2077/23-209/35414318.

В ході судового розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що згідно п.п.1.1 п. 1 договору підряду №04/02-1 від 04.02.2008р., укладеного між СПД ОСОБА_1 (Замовник) та підприємством «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро»Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України»(Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець виконує авіаційні роботи в сільському господарстві України згідно до отриманої та узгодженої заявки з використання авіатехніки, яка входить до сертифіката експлуатанта та ліцензій і дозволів Виконавця. Відповідно до п.п.2.2.3 п. 2 наведеного договору, Виконавець обов'язується забезпечувати і оплачувати за свій рахунок витрати на заправку ПС авіаційним паливом і іншими паливно-мастильними матеріалами, витрати по завантаженню, охороні літака і ПММ.

Враховуючи викладене, твердження позивача на те, що угода щодо купівлі позивачем у ПП «Стиларт»палива для реактивних двигунів мала на меті придбання товарів, їх подальше використання в господарській діяльності позивача, а саме: для здійснення авіаційних робіт в сільському господарстві (оброблення полів), що підтверджується відповідними договорами та актами здачі прийняття робіт, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з договору підряду №04/02-1 від 04.02.2008р., укладеного між СПД ОСОБА_1 (Замовник) та підприємством «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро»Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України»(Виконавець), обов'язок, щодо оплати витрат на заправку ПС авіаційним паливом і іншими паливно-мастильними матеріалами, витрат по завантаженню, охороні літака і ПММ покладено саме на підприємство «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро»Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України».

Отже, відповідно до приписів п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, оскільки визначальною умовою формування податкового кредиту з ПДВ є господарська діяльність, здійснена в межах правового поля та засвідчена належним чином складеними документами у відповідності до правил ведення бухгалтерської документації, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про використання ним у власній господарській діяльності ТМЦ від ПП «Стиларт», та правомірність віднесення ПДВ за такими операціями до податкового кредиту відповідного періоду.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов