Ухвала суду № 29899622, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/24878/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року

у справі №2а-10130/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Енергобуд» (надалі -ПП «Енергобуд»)

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі -Харківська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ від 14.05.2010р. №000098234/0 (від 14.06.2010р. №000098234/1) та від 14.06.2010р. №0001352340/1 (від 01.07.2010р. №0001352340/2).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом на підставі направлень від 09.04.2010р. №205, від 22.04.2010р. №269 та наказу №281 від 22.04.2010р. проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., про що складений акт від 30.04.2010р. №1512/234/30772653.

Висновками перевірки вказано на порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010р. №000098234/0 щодо донарахування зобов'язань з ПДВ в розмірі 501303,00грн., у т.ч. 334202,00грн. за основним платежем та 167101,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками розгляду первинної скарги платника податку прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010р. №000098234/1 на таку ж суму, та додатково прийнято податкове повідомлення-рішення №0001352340/1, яким збільшено зобов'язання (донараховано) 24750,00грн., з них 16500,00грн. за основним платежем та 8250,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Повторну скаргу позивача до ДПА Харківської області також залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2010р. №0001352340/2.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вказаних вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», є твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Техенергоресурс»і ТОВ «Електроспецтех»у зв'язку з неможливістю перевірки зазначених контрагентів. На думку відповідача вказані обставини свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків, оскільки у цих контрагентів позивача у перевіреному періоді відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності. Крім того, податковий орган вказав на відсутність ТОВ «Техенергоресурс»(код 34566970232), та ТОВ «Електроспецтех»(код 346899620237) за їх місцезнаходженням (юридичними адресами).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Енергобуд» (Генпідрядник) у перевіреному періоді було укладено договори підряду з ТОВ «Техенергоресурс»(Субпідрядник): №07/12-07 від 07.12.2007р., №21 від 12.05.2009р., №59 від 02.11.2009р., №5 від 08.01.2009р., №3 від 14.01.2009р., №58 від 11.11.2009р., №01/11-07 від 01.11.2007р., №0204/08 від 02.04.2008р., №25 від 01.06.2009р., №0310/08 від 03.10.2008р., №0109/08 від 01.09.2008р., №2 від 08.01.2009р., №41 від 01.12.2008р., №3010/08 від 30.10.2008р., №34 від 01.12.2008р.

Крім того, із контрагентом ТОВ «Електроспецтех»(Субпідрядник), позивачем укладено такі договори субпідряду: №19 від 21.05.2009р., №18 від 18.05.2009р., №15 від 02.04.2009р., №13 від 02.04.2009р., №11 від 01.10.2009р., №10 від 02.03.2009р., №61 від 02.12.2009р., №60 від 02.11.2009р., №20 від 12.05.2009р., №54 від 23.10.2009р., №51 від 03.08.2009р., №50 від 03.08.2009р.

За умовами вищевказаних договорів Субпідрядники взяли на себе зобов'язання виконати облицювальні та ремонтні роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації, наданої Гепідрядником та здати їх у встановлений строк згідно актів прийому виконаних робіт. Оплата за договорами здійснюється за фактом виконання робіт згідно форм КБ-2, КБ-3.

На виконання робіт за вказаними договорами представниками Генпідрядника та Субпідрядників та було складено акти прийому виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в: за січень 2008р. №1 від 31.01.2008р. та №2 від 10.01.2008р., за квітень 2008р. №1 від 30.04.2008р., за вересень 2008р. №1 від 22.09.2008р., за жовтень 2008р. №1 від 31.10.2008р., за листопад 2008р. №1 від 28.11.2008р. та №2 від 28.11.2008р., за грудень 2008 р. №1 від 29.12.2008р., №1 від 29.12.2008р., за січень 2009р. №1 від 30.01.2009р., №1 від 30.01.2009р., №1 від 30.09.2009р., за травень 2009р. - №1 від 29.05.2009р., за червень 2009р. - №2 від 30.06.2009р., №1 від 30.06.2009р., за грудень 2009 р. - №1 від 13.11.2009р., за листопад 2009р. - №1 від 30.12.2009р. (по договорам ПП «Енергобуд»з ТОВ «Техенергоресурс»), а також за листопад 2009р. - №1 від 30.11.2009р., за грудень 2009р. - № 1 від 30.12.2009р., за березень 2009р. - №1 від 31.03.2009р., за квітень 2009р. - №2 від 30.04.2009р., за грудень 2009р. - №1 від 30.12.2009р., за березень 2009р. - №1 від 312.03.2009р., за квітень 2009р. - №2 від 30.04.2009р., за грудень 2009 р. №1 від 30.12.2009 р., за квітень 2009 р. - 30.04.2009 р., № 1 від 30.04.2009 р. за травень 2009р. - №2 від 29.05.2009р., №1 від 29.05.2009 р., №1 від 29.05.2009р., №1 від 29.05.2009р., за жовтень 2009р. - №1 від 30.10.2009р., за серпень 2009р. - №1 від 31.08.2009р., за вересень 2009р. від 30.09.2009р. (по договорам ПП «Енергобуд»з ТОВ «Електроспецтех»).

На виконання господарських операцій за укладеними договорами підряду, у відповідності до вимог пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», контрагентами позивачеві було виписано відповідні податкові накладні.

При цьому, досліджені судом копії вказаних актів прийому виконаних підрядних робіт оформлені у повній відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять детальний опис виконаних підрядних робіт, із зазначенням вартості кожної з робіт окремо, а також посилання на номер та дату договору, на виконання умов якого виконано роботи.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного вище Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів субпідряду між позивачем та вказаними вище контрагентами, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що незнаходження вказаних підприємств за юридичною адресою, яка вказана у спірних податкових накладних, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідачем надано суду копії актів від 25.02.2009р., 26.02.2009р., 02.03.2009р., 04.03.2009р., 19.03.2009р., 06.08.2009р., 09.11.2009р. 04.12.2009р. про відсутність за юридичною адресою посадових осіб ТОВ «Техенергоресурс», актів від 25.02.2009р., 26.02.2009р., 02.03.2009р., 04.03.2009р., 19.03.2009р., 04.06.2009р., 09.11.2009р. про відсутність за юридичною адресою посадових осіб ТОВ «Електроспецтех», складених фахівцями Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції, а також довідок про встановлення фактичного місцезнаходження вказаних підприємств від 16.03.2010р.

Натомість, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки контрагенти позивача ТОВ «Техенергоресурс»(код 34566970232), та ТОВ «Електроспецтех»(код 346899620237) були платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 вказаного Закону. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування, та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від місця складання податкових накладних, та від місцезнаходження (юридичної адреси), або відсутності за юридичною адресою контрагента такого платника податку.

Крім того, слід зазначити, що зі змісту актів від 25.02.2009р., 19.03.2009р., 04.06.2009р. вбачається, що 10.02.2009р. посадовими особами як ТОВ «Техенергоресурс», так і ТОВ «Електроспецтех»було отримано повідомлення про проведення перевірки, надіслане Дергачівською МДПІ за юридичною адресою вказаних підприємств: м. Дергачі, вул. Петровського, 163, а 23.02.2009р. до Дергачівської МДПІ від керівництва вказаних підприємств надійшли листи про неможливість надати до перевірки витребувані документи у зв`язку з направленням їх для проведення експертизи, призначеної господарським судом Харківської області.

Також слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо.

При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином,

Таким чином, суди обґрунтовано дійшов висновку, що доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов