Постанова № 29899572, 27.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17355/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представників позивача - Готіна О.М., Кухар Ю.Д.,

представника відповідача - Гриненко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсної податкової консультації №16168/10/06.2-13-6 від 09.10.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, державне підприємство «Регіональні електричні мережі», звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсної податкової консультації №16168/10/06.2-13-6 від 09.10.2012 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.10.2012 року Державною податковою службою у Донецькій області на адресу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» надіслана письмова індивідуальна податкова консультація у вигляді листа від 09.10.2012 року № 16168/10/06.2-13-6. Позивач вважає висновки, які зазначені в індивідуальній податковій консультації від 09.10.2012 року №16168/10/06.2-13-6 такими, що суперечать нормам чинного законодавства та порушують права й охоронювані законом інтереси позивача.

Надання необґрунтованої податкової консультації на адресу платника податків позбавляє його права на законні дії щодо об'єктивного нарахування та сплати обов'язкових платежів до бюджету. Позивач вважає, що за вищезазначеною податковою консультацією він безпідставно повинен сплатити до бюджету суму у загальному розмірі 71 млн. 362 тис. грн., в тому числі: 57 млн. 979 тис. грн. - частина чистого прибутку, 13 млн. 383 тис. грн. - податок на прибуток з частини чистого прибутку, нарахованого за відомостями бухгалтерського обліку. Ці розрахунки завищують витрати підприємства на 68 млн. 764 тис. грн. в порівнянні з обчисленням цих сум з урахуванням планових показників фінансового плану на 2011 рік.

Позивач також вказує на те, що отримані органами податкової служби уточнюючі розрахунки, що підготовлені всупереч діючій податковій консультації можуть додатково призвести до необґрунтованого призначення документальної перевірки згідно до приписів п.50.3 ст. 50 Податкового кодексу України та до незаконного донарахування та стягнення сум коштів до бюджету.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати недійсною податкову консультацію №16168/10/06.2-13-6 від 09.10.2012 року.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що джерелом походження даних про об'єкт розрахунку частини чистого прибутку (доходу) державного унітарного підприємства є показники фінансово - господарської діяльності, що відображуються у фінансовій звітності платника податку, яка складається відповідно до ПСБО. При цьому, діючими нормативними документами, що регламентують порядок нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) використання будь - яких планових показників, в тому числі затвердженого фінансового плану державного підприємства, не передбачено.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 07 вересня 2009 року вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи 32402870 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 335084 серія А01, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька з 06.06.2003 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №984/10/29-014-20 від 24.09.2009 року.

Відповідно до положень Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункту 14.1 ст. 14 Кодексу). Надання податкових консультацій знаходиться у межах повноважень органів Державної податкової служби відповідно до ст.2 Закону України "Про державну податкову службу".

Таким чином, у розумінні Податкового кодексу України податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію органу Державної податкової служби із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень.

Порядок надання податкових консультацій визначений у главі 3 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. (п.52.4 ст. 52 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача надіслана письмова індивідуальна податкова консультація у вигляді листа від 09.10.2012 року №16168/10/06.2-13-6 на запит позивача про надання податкової консультації щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств при відрахуванні до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державним унітарним підприємством.

У вищезазначеній податковій консультації зроблено висновок про те, що джерелом походження даних про об'єкт розрахунку частини чистого прибутку (доходу) державного унітарного підприємства є показники фінансово - господарської діяльності, що відображаються у фінансовій звітності платника податку. Діючими нормативними документами, що регламентують порядок нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) використання будь - яких планових показників (в тому числі - затвердженого фінансового плану державного підприємства) не передбачено.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України так і за її межами.

Згідно з п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Основна ставка податку на прибуток підприємств становить 16 відсотків (п.151.1 ст. 151 Податкового кодексу України). Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

У відповідності до п.п.153.3.2 п.153.3 ст. 153 крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Відповідно до п.1 ст. 111 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (далі - Закон № 185) державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями» (далі - Порядок № 138), контроль за повнотою та своєчасністю сплати державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) покладено на Державну податкову службу разом з Державною фінансовою інспекцією.

У відповідності до п.3 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

На виконання п.3 Порядку №138 наказом ДПА України від 16.05.2011 року №285 затверджена форма Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями. (далі - Розрахунок).

З метою обрахунку належної суми відрахувань використовується такий показник фінансово - господарської діяльності як «чистий прибуток (дохід)».

Згідно із п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87 (далі - П(С)БО-3), прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ним витрати.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку (п.37 П(С)БО-3). Зазначена сума зазначається у рядку 220 «Чистий прибуток» або рядку 225 «Чистий збиток» звіту про фінансові результати. Відповідне роз'яснення надане листом Державної податкової служби України від 19.04.2012 року № 11361/7/15-1217 «Щодо виправлення самостійно виявлених помилок у Розрахунку частини чистого прибутку (доходу)».

Тобто, враховуючи викладене, джерелом походження даних про об'єкт розрахунку частин чистого прибутку (доходу) державного унітарного підприємства є показники фінансово - господарської діяльності, що відображаються у фінансовій звітності платника податку, яка складається відповідно до ПСБО.

При цьому, діючими нормативними документами, що регламентують порядок нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) використання будь - яких планових показників, у тому числі затвердженого фінансового плану державного підприємства, не передбачено.

Як вбачається з п.п.14.1.49 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України до дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

Тобто, державне унітарне підприємство має нараховувати авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 21 відсоток виходячи з суми частини чистого прибутку (доходу), визначеної у Розрахунку за відповідний звітний податковий період та сплатити такий авансовий внесок до або одночасно з перерахуванням до бюджету такої частини чистого прибутку (доходу).

З метою виконання п.3 Порядку № 138 щодо відображення частини чистого прибутку (доходу), визначеного у розрахунку, в декларації з податку на прибуток підприємства, сума розрахованої частини чистого прибутку (доходу) державного унітарного підприємства зазначається у рядку 1 додатку АВ до рядка 20 податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 року № 1213 (далі - Декларація), а сума нарахованого авансового внеску, що має бути сплачена у звітному податковому періоді - у рядку 5.1 додатку АВ з перенесенням до рядка 20 Декларації.

Тобто, у рядку АВ та відповідно рядку 20 Декларації відображається та сума авансового внеску, строк сплати якого припадає на звітний податковий період.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного вбачається, що діюче законодавство, яким регламентовано порядок обчислення та сплати частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, передбачає використання у якості бази для проведення відповідних розрахунків саме фактичні показники фінансово - господарської діяльності, що відображаються у фінансовій звітності платника податку, яка складається відповідно до ПСБО.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана податкова консультація стосовно сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств при відрахуванні до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державним унітарним підприємством надана позивачу без порушень норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 69 визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, позивач не надав суду жодних доказів відносно своїх тверджень щодо протиправності оскаржуваної податкової консультації.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, документально не підтвердженими, у зв'язку із чим відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсної податкової консультації №16168/10/06.2-13-6 від 09.10.2012 року - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27.02.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 04.03.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.