Ухвала суду № 29897916, 26.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. Справа № 2027/2а-183/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 19.03.2012р. по справі № 2027/2а-183/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про забов'язання відповідача в перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

26.12.2011 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року та з 01.04.2011 року;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену пенсію в розмірі 8800 грн.;

стягнути з відповідача 2000 грн. за юридичну допомогу.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 19.03.2012 року в задоволені зазначеного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.03.11 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до приписів ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем, відповідно до поданої позивачем заяви було здійснено перерахунок пенсії, без урахування приписів ч.2 ст.40 зазначеного Закону, а саме не включено до складової заробітної плати показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

Позивач вважає здіснення відповідачем перерахунку пенсії у такий спосіб неправомірним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях відповідача при здійсненні перерахунку пенсії порушень приписів діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю таких висновків суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 3 п. 11Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Між тим, враховуючи пріоритетність законів на підзаконними актами, колегія суддів вважає, що зазначена норма не підлягає застосуванню, оскільки Законом України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, не передбачений, а тому не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача, понесених позивачем витрат по сплаті правової допомоги адвокату в розмірі 2000 грн. суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Частиною 1 ст. 87 Кодексу адміністративного Судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Поштові витрати не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи, і відшкодуванню не підлягають.

Частиною 2 ст. 94 Кодексу адміністративного Судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз..

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати, в тому числі, витрати на правову допомогу відшкодуванню на користь позивача не підлягають, оскільки покладаються на нього.

Враховуючи наведене, колегія суддів переглянувши постанову суду першої інстанції підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

За змістом статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач не відноситься до осіб, що звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати його на загальних підставах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги судового збору в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та в частині позовних вимог майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, оскільки при поданні апеляційної скарги його сплачено не було.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 19.03.2012р. по справі № 2027/2а-183/12 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (61118, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 69 (шістдесят дев'ять) грн. 75 коп., який має бути направлено за реквізитами: отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі , є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.