Ухвала суду № 29897563, 20.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 р.Справа № 2а-11733/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-11733/12/2070

за позовом ВАТ "Турбоатом"

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року адміністративний позов ВАТ «Турбоатом» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано винесені СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС податкові повідомлення - рішення №0000740040, №0000750040, №0000760040 та №0000770040 від 09 жовтня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» понесені ним судові витрати в розмірі 2146,0 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби , не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р., прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Турбоатом» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої складено акт від 21 вересня 2012 року № 421/40-1/05762269.

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 388903 грн., в тому числі за січень 2011 року - 55162,0 грн., за лютий 2011 року - 155,0 грн., за березень 2011 року - 2014,0 грн., за квітень 2011 року - 24778,0 грн., за травень 2011 року - 362,0 грн., за червень 2011 року - 54073,0 грн., за серпень 2011 року - 35643,0 грн., за вересень 2011 року - 20604,0грн., за жовтень 2011 року - 31905,0 грн., за листопад 2011 року - 74054,0 грн., за грудень 2011 - 88906,0 грн., за лютий 2012 - 575,0 грн., за березень 2012 року - 672,0 грн. та до заниження податку всього у сумі 52664,0 грн., в т.ч. за лютий 2011 року у сумі 155,0 грн., у вересні 2011 року у сумі 20604,0 грн., у жовтні 2011 року у сумі 31905,0 грн.

- п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України , що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 335567,0 грн., в тому числі за січень 2011 року - 55162,0 грн., квітень 2011 року - 2014,0 грн., травень 2011 року - 24778,0 грн., червень 2011 року - 362,0 грн., липень 2011 року - 54073,0 грн., серпень 2011 року - 35643,0 грн., грудень 2011 року - 74054,0 грн., січень 2012 року - 88906,0 грн., березень 2012 року - 575,0грн.

- п.200.3, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом на суму 672,0 грн. за березень 2012 року.

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.5, п.138.8, пп. 138.10.2, пп.138.10.1 п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 156800,0 грн., у тому числі по періодам: за 1 квартал 2011 року у сумі 71471,0 грн.,за 2 квартал 2011 року у сумі 59127,0 грн.,за 3 квартал 2011 року у сумі 18501,0 грн.,за 4 квартал 2011 року у сумі 2838,0 грн.,за 1 квартал 2012 року у сумі 4863,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000740040 від 09 жовтня 2012 року на загальну суму 158016,75 грн.; № 0000750040 від 09 жовтня 2012 року на загальну суму 78919,50грн.; №0000760040 від 09 жовтня 2012 року на загальну суму 541113,0 грн.; № 0000770040 від 09 жовтня 2012 року на загальну суму 672,0грн.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для встановлення порушень позивачем вимог діючого податкового законодавство стало те, що на підставі актів (довідок) перевірок контрагентів позивача ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс» , ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО» встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу; відсутність необхідних умов для досягнення здійснення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215,228, ч.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам здійсненим з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3-5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс» , ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО» та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом є необґрунтованими, а тому висновки щодо порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200, п.200.3, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України , пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.5, п.138.8, пп. 138.10.2, пп.138.10.1 п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті здійснення ним правовідносин з вказаними контрагентами не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що в перевіряє мий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс» , ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО».

Так, позивачем в лютому 2011р. придбано у ТОВ "Інтерагро" згідно рахунку-фактурі № И-0133 від 10.02.2011р. "Ступиця МТЗ (4010) заднього колеса у зборі" в кількості 1 штуки на суму 927,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 154,50 грн.

Придбані ТМЦ одержана по довіреності № 429 від 17.02.2011 робітником ОСОБА_1 та оприбуткована на складі і призначалися для використання в господарській діяльності. В подальшому ці ТМЦ були використані не в господарській діяльності, а для ремонту об'єктів соціальної сфери, і, згідно п.198.5 ст.198 ПКУ, підприємством було нараховане податкове зобов'язання на вартість цих ТМЦ, згідно податковій накладній № 151 від 28.02.2011.

У ТОВ "ВІП Союз"в березні 2012р. позивачем придбаний "Покажчик напруги"у кількості 1 штуки по рахунку-фактурі № 0073 від 21.02.2012 р. на суму 4 032, 00 грн., в т.ч. ПДВ 672,00 грн., за довіреністю № 780 від 13.03.2012 р. робітником ОСОБА_2 Цей товар оприбуткований як МНМА. При вводі в експлуатацію на валові витрати у складі собівартості реалізованої продукції віднесена сума 50% вартості, тобто, 1 680,00 грн. Решта 50% буде нарахована в момент вибуття, у перевіряємому періоді до складу податкових витрат ця сума не відноситься.

В листопаді 2011 року у ТОВ "Ріне" позивачем придбані "Диски діаграм"за рахунком-фактурою № 555 від 04.11.2011 р. на суму 1 990, 80 грн., в т.ч. ПДВ 331,80 грн. без довіреності, вартість яких віднесено до витрат поточного періоду у складі собівартості реалізованої продукції згідно лімітно-забірних карток у сумі 186, 03 грн. Залишок в сумі 3052, 17 грн. обліковується на складі та у перевіряємому періоді до складу податкових витрат не відноситься.

В травні 2011 року позивачем придбані у ТОВ "AZ-ХАРКІВ" "Акумулятори свинцево-кислотні"згідно рахунка-фактури № 000-000614 від 05.05.2011 р. в сумі 192,00 грн., в т.ч. ПДВ 32,00 грн., та рахунку-фактури № 000-000711 від 23.05.2011 р. в сумі 1980, 00 грн., в т.ч. ПДВ 330,00 грн. за довіреностями № 1372 від 16.05.2011 р. та № 1583 від 01.06.2011 р. робітником ОСОБА_3 Отримані цінності оприбутковані як МНМА. При вводі в експлуатацію на валові витрати у складі собівартості реалізованої продукції віднесена сума 50% вартості, тобто, 905,00 грн. Решта 50% буде нарахована в момент вибуття, у перевіряємому періоді до складу податкових витрат не відносилася.

Позивачем у ПП "Баварія-Ф" в грудні 2011 року придбані дзеркала з обробленим краєм у кількості 5 штук по рахунку-фактурі № 1007 від 07.10.2011 р. на суму 1741, 80 грн., в т.ч. ПДВ 290,30 грн. за довіреністю № 384 від 07.02.2012 р. робітником ОСОБА_4, які оприбутковані на складі для використання в господарській діяльності, тому сума ПДВ була віднесена до податкового кредиту. В подальшому придбані дзеркала з обробленим краєм було використано не в господарській діяльності, а для ремонту об'єктів соціальної сфери, і, згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, Позивачем було нараховане податкове зобов'язання на вартість цих ТМЦ, що підтверджується податковою накладною № 182 від 31.12.2011 р.

У ТОВ "В.Д.В.-ЕЛЕКТРО" в червні 2011 року позивачем придбано реле у кількості 3-х штук по рахунку-фактурі № 4665 від 26.05.2011 р. по 50,00 грн. кожне на загальну суму 180,00 грн., в т.ч. ПДВ 30,00 грн. за довіреністю № 1741 від 15.06.2011 р. робітником ОСОБА_2 Станом на 31.03.2012 р. придбані реле обліковуються на складі позивача. У періоді, що перевірявся, до складу податкових витрат не віднесені.

Також, підрядником ТОВ "Геоспецсервіс" у січні 2011 року виконані роботи з ремонту фасаду башти 4а на 1-му виробничому майданчику, цеху 66 в сумі 30 988, 63 грн., в т.ч. ПДВ 5164, 44 грн. та роботи з ремонту виробничих приміщень ливарного цеху 1-го майданчику на суму 299 985, 02 грн., в т.ч. ПДВ 49 997, 50 грн., що підтверджені актами виконаних робіт від 12.01.2011 р. та 27.01.2011 р. відповідно. Ремонтні роботи були враховані через 10% ліміт на ремонт основних засобів у складі загальновиробничих витрат.

В березні 2011 року ТОВ "Геоспецсервіс" виконані роботи з ремонту повітряводів гальванічної ділянки цеху 73 в сумі 14 112, 95 грн., в т.ч. ПДВ 2 352, 16 грн., що підтверджені актом виконаних робіт від 14.03.2011 р. Ремонтні роботи були враховані через 10% ліміт на ремонт основних засобів у складі загальновиробничих витрат.

В квітні 2011 року ТОВ "Геоспецсервіс" виконані роботи з ремонту покриття цеху 53, головного корпусу на суму 124 119, 46 грн., в т.ч. ПДВ 20 686, 58 грн.; роботи з ремонту покриття цеху 64 головного корпусу на суму 12 791, 71 грн., в т.ч. ПДВ 2 131, 95 грн.; роботи з ремонту покриття цеху 54 головного корпусу на суму 11 759, 35 грн., в т.ч. ПДВ 1 959, 89 грн., що підтверджені відповідними актами виконаних робіт від 20.04.2011 р. та 26.04.2011 р. Витрати відображені у складі загальновиробничих витрат в обсязі 65% від вартості.

В червні 2011 року ТОВ "Геоспецсервіс" виконані роботи з ремонту фасаду адміністративного корпусу на 1 майданчику в сумі 122 092, 19 грн., в т.ч. ПДВ 20 348, 70 грн.; роботи з ремонту віконних заповнень головного корпусу цеху 53 в сумі 66 585, 22 грн., в т.ч. ПДВ 11 097, 54 грн.; роботи з ремонту віконних заповнень головного корпусу цеху 83 в сумі 135 580, 39 грн., в т.ч. ПДВ 22 596, 73 грн., що підтверджені відповідними актами виконаних робіт від 01.06.2011 р, 15.06.2011 р. та 23.06.2011р. Витрати відображені у складі загальновиробничих та адміністративних витратах в обсязі 65% від вартості.

В серпні 2011 року ТОВ "Геоспецсервіс" виконані роботи з ремонту повітряводів цеху 53 в сумі 26 852, 62 грн., в т.ч. ПДВ 4 475, 44 грн.; з ремонту фасаду головного корпусу по ряду 200 на 1 майданчику цеху 55 в сумі 44 976, 14 грн., в т.ч. ПДВ 7 496 ,02 грн.; роботи з ремонту фасаду головного корпусу по ряду 200 на 1 майданчику цеху 54 в сумі 89 044, 68 грн., в т.ч. ПДВ 14 840, 78 грн., що підтверджені відповідними актами виконаних робіт від 02.08.2011 р., 15.08.2011 р. Витрати відображені у складі загальновиробничих витрат в обсязі 60% від вартості.

У вересні 2011 року ТОВ "Геоспецсервіс" виконані роботи з очистки від іржи та окраски зовнішніх газопроводів на 3-ій, 3а виробничих майданчиках в сумі 97 491, 94 грн., в т.ч. ПДВ 16 248, 66 грн.; роботи з очистки від іржи та окраски зовнішніх газопроводів на 2-му виробничому майданчику в сумі 24 562, 66 грн., в т.ч. ПДВ 4 093, 78 грн.; роботи з очистки від іржи та окраски зовнішніх газопроводів на 1 майданчику в сумі 54 552, 84 грн., в т.ч. ПДВ 9 092, 14 грн., що підтверджені відповідними актами виконаних робіт від 14.09.2011 р. Понесені витрати віднесено на збільшення вартості основних засобів та відображенні у декларації з податку на прибуток у складі амортизації в наступному місяці.

У жовтні 2011 року ТОВ "Геоспецсервіс" виконані роботи з ремонту покриття головного корпусу цеху 83 в сумі 57 049, 20 грн., в т.ч. ПДВ 9 508, 27 грн.; роботи з ремонту покриття головного корпусу цеху 53 в сумі 34 464, 00 грн., в т.ч. ПДВ 5 744, 05 грн.; роботи з ремонту фасаду ствола №1 ТЕТ на 1 майданчику в сумі 28 092, 00 грн., в т.ч. ПДВ 4 682, 00 грн.; роботи з окраски труб та стін головного корпусу цеху 55 в сумі 71 826, 94 грн., в т.ч. ПДВ 11 971, 16 грн., що підтверджені відповідними актами виконаних робіт від 03.10.2011 р., 20.10.2011 р. та 21.10.2011 р. Понесені витрати віднесено на збільшення вартості основних засобів, до валових витрат віднесена лише сума амортизації в розмірі 4 050, 17 грн.

У листопаді 2011 року ТОВ "Геоспецсервіс" виконані роботи з ремонту скління віконних рам головного корпусу цеху 64 в сумі 72 262, 88 грн., в т.ч. ПДВ 12 043, 81 грн.; роботи з ремонту будівлі ковальської ділянці (окраска на 1 майданчику) в сумі 299 969, 98 грн., в т.ч. ПДВ 49 995, 00 грн.; роботи з ремонту фасаду корпусу МОСП цеху 72, майданчик 3-а, в сумі 68 201, 52 грн., в т.ч. ПДВ 11 366, 92 грн., що підтверджені відповідними актами виконаних робіт від 21.11.2011 р., 28.11.2011 р., 29.11.2011 р. відповідно. Понесені витрати віднесено на збільшення вартості основних засобів, до валових витрат віднесена лише сума амортизації в розмірі 4 050, 17 грн.

У грудні 2011 року ТОВ "Геоспецсервіс" виконані роботи з ремонту фасаду головного корпусу цеху 54 в сумі 140785,20 грн., в т.ч. ПДВ 23464,20 грн.; роботи з ремонту фасаду ЛБК на 3 майданчику в сумі 124123,20 грн., в т.ч. ПДВ 20 687, 20 грн.; роботи зі скління головного корпусу цеху 72 в сумі 1243,73грн., в т.ч. ПДВ 207, 29 грн.; роботи зі скління головного корпусу цеху 54 у сумі 825,36 грн., в т.ч. ПДВ 137, 56 грн.; роботи зі скління віконних рам головного корпусу цеху 83 в сумі 14656,82 грн., в т.ч. ПДВ 2 442, 80 грн.; роботи зі скління віконних рам головного корпусу цеху 67 в сумі 24841,32 грн., в т.ч. ПДВ 4140,22 грн.; роботи зі скління віконних рам головного корпусу цеху 66 в сумі 35034,13 грн., в т.ч. ПДВ 5839,02 грн.; роботи з ремонту фасаду ЛБК на 3 майданчику цеху 73 в сумі 16903,20 грн., в т.ч. ПДВ 2817,20 грн.; роботи з ремонту фасаду ЛБК на 3 майданчику СКБ "ТГМ"в сумі 118 776,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 796, 00 грн.; роботи з ремонту фасаду КПП № 10 на майданчику 3-а в сумі 54504,60 грн., в т.ч. ПДВ 9084,10 грн., що підтверджені відповідними актами виконаних робіт від 14.12.2012 р. та 15.12.2012р. Витрати відображені на збільшення вартості основних засобів, до валових витрат віднесена лише сума амортизації в розмірі 4050,17 грн.

ТОВ "Геоспецсервіс" у лютому 2012 року виконані роботи зі скління головного корпусу цеху 56 в сумі 2 621,06 грн., в т.ч. ПДВ 436,84 грн.; роботи зі скління головного корпусу цеху 53 в сумі 829,10 грн., в т.ч. ПДВ 138,18 грн., що підтверджені актом виконаних робіт від 13.02.2012 р. Витрати відображені у складі загальновиробничих витрат в сумі 2875,13 грн.

З матеріалів справи вбачається , що оплата ТМЦ та послуг проведена в повному обсязі, відповідно до платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи, взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку за відповідний період.

Матеріалами справи підтверджено , що ТМЦ та послуги, придбані позивачем у ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс» , ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО», використані позивачем у власній господарській діяльності.

Податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс» , ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО» на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з актів перевірок вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс» , ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару, послуг до податкового кредиту та сформовано валові витрати .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс», ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс» , ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Посилання відповідача щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Посилання відповідача на висновки актів від податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Інтерагро», ТОВ «ВІП Союз» , ТОВ «Ріне» , ТОВ ХАРКІВ» , ПП «Баварія-Ф» , ТОВ «Геоспецсервіс» , ТОВ «В.Д.В.-ЕЛЕКТРО» , якими встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та валові витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та валові витрати.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено первинними документами та податковими накладними тощо, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту та валових витрат.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС №0000740040, №0000750040, №0000760040 та №0000770040 від 09 жовтня 2012 року правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-11733/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013р.