Рішення № 29895558, 05.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.13 Справа№ 5015/5378/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів;

до відповідача: Військової частини А-2166, м. Львів;

про: стягнення 31 705 грн. 14 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пушкар Н.Б. - представник на підставі довіреності № 572 від 20.12.2012 року;

відповідача: Дудіна О.Б. - представник на підставі довіреності № 61 від 16.01.2013 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 19.12.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 19.12.2012 року про стягнення грошових коштів у розмірі 31 705 грн. 14 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 17.01.2013 року.

За клопотанням представників сторін розгляд справи було відкладено на 04.02.2013 року.

У судовому засіданні 04.02.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач позов заперечив, просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості подання додаткових доказів по суті спору. У судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.02.2013 року.

У судовому засіданні 18.02.2013 року представниками сторін подано клопотання про продовження строку розгляду справи та її відкладення.

Судом продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 04.03.2013 року.

У судовому засіданні 04.03.2013 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач позов заперечив, хоча наявність боргу визнав. Судом оголошено перерву до 05.03.2013 року для надання сторонам можливості подання оригіналів договорів, укладених між сторонами.

У судовому засіданні 05.03.2013 року позивач підтримав позовні вимоги та просив задоволити їх у повному обсязі. Відповідач проти позову заперечив з причин відсутності у нього договору від 01.09.2008 року, на який посилається позивач як на підставу виникнення заборгованості. Факт наявності боргу відповідач не заперечив.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

05.03.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ звернулось до суду з позовом в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі по тексту рішення - позивач) до Військової частини А-2166 (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 30 357 грн. 77 коп., трьох відсотків річних в розмірі 469 грн. 27 коп., втрат від інфляції в розмірі 60 грн. 74 коп. та 817 грн. 36 коп. пені.

Позивач вказує, що між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» та відповідачем було укладено договір № 11090 від 01.09.2008 року «Про надання послуг електрозв'язку». На підставі цього договору позивач надавав відповідачу телекомунікаційні послуги до 2011 року.

Як вказує позивач, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, зазначених в п. п. 4.3 та 4.5 договору, за період з лютого 2012 року по листопад 2012 року заборгував позивачу 30357 грн. 77 коп., а загальна сума, що підлягає до стягнення, включаючи три відсотки річних, втрати від інфляції та пеню, становить 31705 грн. 77 коп.

Відповідач борг в розмірі позовних вимог визнав, про що сторони підписали акт звірки розрахунків станом на 31.12.2012 року, однак заперечує факт укладення між сторонами договору № 11090 від 01.09.2008 року, який став підставою, згідно з позовною заявою, для нарахування боргу. Відповідач зазначає, що сторонами було укладено договір № 11090 від 05.07.2007 року, який був укладений строком на п'ять років і діяв до 05.07.2012 року. А 31.12.2012 року сторони уклали новий договір № 11090, який діє до даного часу, а заборгованість в розмірі позовних вимог виникла, на думку відповідача, внаслідок невиконання ним договорів № 11090 від 05.07.2007 року та № 11090 від 31.10.2012 року.

Крім цього, відповідач зазначив, що в жовтні 2012 року на рахунок військової частини А-2166 поступили кошти по КПКВ 2101020; КЕКВ 2240 в сумі 45214,00 грн. для оплати послуг зв'язку. Однак кошти не були перераховані на рахунок ЛФ ПАТ «Укртелеком» у зв'язку з відсутністю дозволу на проплату УДКСУ в Залізничному районі м. Львова. У кінці грудня 2012 року кошти списані з рахунку військової частини в дохід держави. Відтак, вина відповідача в наявності заборгованості до даного часу відсутня.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулося до господарського суду Львівської області в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення боргу за період з лютого 2012 року по листопад 2012, який виник на підставі укладеного між сторонами договору № 11090 від 01.09.2008 року. Позивачем долучено копію договору до матеріалів справи, оригінал договору був представлений позивачем у судовому засіданні.

Відповідачем долучено до матеріалів справи договір № 11090 від 05.07.2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі начальника Центру телекомунікаційних послуг (ЦТП) Львівської філії Генгала С.В. та ВЧ А-2166. Оригінал договору було представлено військовою частиною до огляду в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії відповідно до ст. 3 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 року № 1280-IV, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» від 09.08.2005 року № 720 надавались телекомунікаційні послуги області абоненту Військова частина А-2166.

05.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», та Військовою частиною - 2166 було укладено договір № 11090 «Про надання послуг електрозв'язку». Строк дії договору, відповідно до п. 7.1 договору, становить п'ять років з дня його підписання. Тобто даний договір діяв до 05.07.2012 року.

01.09.2008 року між сторонами було укладено договір № 11090 «Про надання послуг електрозв'язку», який дублював договір від 05.07.2007 року. Договір від 01.09.2008 року набирає чинності з дня підписання і діє строком на п'ять років (п. 7.1 договору), тобто до 01.09.2013 року.

31.10.2012 року сторони уклали новий договір № 11090 «Про надання послуг електрозв'язку» строком на один рік (п.7.1 договору). Додатком № 4 до даного договору сторонами узгоджено, що сторони мають право проводити розрахунок до підписання угоди.

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 30357 грн. 77 коп. виникла в період з лютого 2012 року по листопад 2012 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Із урахуванням викладеного, суд встановив, що сторонами було укладено три договори «Про надання послуг електрозв'язку» за однаковими номерами.

Згідно з виставленими позивачем рахунками, вказівка на договір, який є підставою виникнення прав та обов'язків між сторонами, була відсутня. Вказувався лише номер договору (№ 11090), який в усіх трьох договорах однаковий.

Умовами вищезазначених договорів передбачено, що відповідно до розділу 1 позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги електрозв'язку, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати вартість отриманих послуг у терміни, визначені п. п. 4.3, 4.5 договору, а саме, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Також судом встановлено, що факт заборгованості у відповідача перед позивачем наявний у розмірі 31 705 грн. 14 коп., з яких 30357 грн. 77 коп. борг за телекомунікаційні послуги, 469 грн. 27 коп. 3% річних, 60 грн. 74 коп. втрати від інфляції та 817 грн. 36 коп. пеня. Заборгованість виникла, згідно з представленими суду доказами за період з лютого 2012 року по листопад 2012 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», у якому передбачено обов'язки споживачів телекомунікаційних послуг, споживачі повинні виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 1 цього ж Закону телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Пункт 14 Постанови КМУ від 11 квітня 2012 р. N 295 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» зазначає, що надання послуг здійснюється у разі укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ та їх оплати споживачем.

Тобто, доведення від телекомунікаційних мереж телекомунікаційних послуг через телекомунікації до споживача здійснюється на договірній основі. Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи з цього, договір є обов'язковою умовою надання послуг, а строк дії договору є однією з істотних умов договору. Судом встановлено, що між сторонами було укладено три договори № 11090 «Про надання послуг електрозв'язку», жоден із яких не був припиненим, а саме від 05.07.2007 року, який діяв до 05.07.2012 року, від 01.09.2008 року, який діє до 01.09.2013 року та від 31.10.2012 року, який діє до 31.10.2013 року. Дані договори за своїм змістом є тотожними. З пояснень сторін не випливає єдиного підходу щодо застосування того чи іншого договору. Суд виходить з того, що період заборгованості з лютого 2012 року по листопад 2012 року в будь-якому випадку підпадає під дію одного з договорів і фактично існує. Крім цього, відповідач у справі наявність боргу не заперечував.

На підставі матеріалів у справі судом встановлено, що сума заборгованості відповідача складається з наступних складових: за період з лютого 2012 року по червень 2012 року по договору про надання послуг електрозв'язку № 11090 від 05.07.2007 року складає 18222 грн. 96 коп.; за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року складає 9662 грн. 19 коп.(період переукладення договору у зв'язку з закінченням терміну дії договору); за листопад 2012 року по договору про надання послуг електрозв'язку № 11090 від 31.10.2012року складає 2457 грн. 62 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача становить 30357 грн. 77 коп.

Пунктом 3.2.8 договорів № 11090 визначено, що відповідач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону у визначені п. 4.5 договору терміни, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пункт 78 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 295 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» визначає, що у разі несвоєчасної оплати наданих послуг у строк, визначений цими Правилами або договором, оператор, провайдер має право нараховувати пеню в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, право на нарахування неустойки у формі пені за порушення зобов'язання виникає з договору, якщо умовами останнього обумовлено вказаний спосіб забезпечення зобов'язання.

Відповідно до п. 5.8 договорів № 11090 у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Враховуючи наведене та встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 30 357 грн. 77 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 60 грн. 74 коп. втрат від інфляції, 469 грн. 27 коп. 3 % річних за користування грошовими коштами та 817 грн. 36 коп. пені.

Поданий позивачем розрахунок пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних відповідачем не заперечувався та не спростовувався, математично розрахований правильно.

На виконання Закону України «Про акціонерні товариства» та рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком» від 14.06.2011 року (протокол № 8) було прийнято рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». У зв'язку з затвердженням Загальними зборами акціонерів ВАТ «Укртелеком» від 14.06.2011 року (протокол № 8) нової редакції Статуту товариства від 17.06.2006 року за № 10741050063006797 Шевченківською районною адміністрацією у м. Києві було зареєстровано статут Публічного акціонерного товариства «Укртелеком».

Львівській філії ПАТ «Укртелеком» надані повноваження вживати заходи досудового врегулювання спору, подавати позовні заяви, користуватися в суді всіма процесуальними правами позивача, відповідача та третьої особи, одержувати майно та гроші.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Військової частини А-2166 (79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 1, ідентифікаційний код 08137796) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» ( 79044, м. Львів, вул. Дорошенка, 43, ідентифікаційний код 01186030) борг у розмірі 30 357 грн. 77 коп., три відсотки річних в розмірі 469 грн. 27 коп., втрати від інфляції в розмірі 60 грн. 74 коп., пеню в розмірі 817 грн. 36 коп. та 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 11.03.2013 року.

Суддя Р. Матвіїв