Рішення № 29890001, 04.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 922/637/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "УТИС", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Шльонських О.М. довіреність б/н від 21.01.13 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "УТИС" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" грошових коштів у розмірі 73 500, 16 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Присутній представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 04 березня 2013 року документи згідно супровідного листа за вх.№8305, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

29 травня 2007 року між позивачем, як клієнтом та відповідачем, як банком було укладено договір банківського рахунку № 1548/3 (далі по тексту - Договір) для здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно умов якого банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку позивача.

Відповідно до п.1.1 Договору, Банк відкрив клієнту поточний рахунок в українській гривні № 260033011548.

Пунктом 2.1.1 Договору визначено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства, крім випадків обмеження права розпорядження коштами у випадках встановлених законодавством України.

Пунктом 2.3.1 Договору встановлений обов'язок Банку приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Між сторонами також було укладено договір за яким відповідач (банк) взяв на себе банківське обслуговування позивача (клієнта) в системі електронних платежів, а також інших документів довільного формату по рахунках згідно додатку № 1 з використанням програмного комплексу Клієнт-Банк "Стиль". До вказаного договору між сторонами було підписано додатки № 1-3.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач, платіжними дорученнями: № 60 від 13.04.12 р. №№ 64, 65, 66, 67, 68 від 18.04.12 р. та № 73 від 21.06.12 р. надав відповідачу розпорядження про перерахування грошових коштів, які знаходяться на рахунку позивача, згідно з призначенням платежу, зазначеному в дорученні.

В порушення вищезазначених умов Договору та норм чинного законодавства України відповідач не виконав розпорядження позивача у вигляді платіжного доручення та грошові кошти не перерахував. 20.04.12 р., 23.04.12 р. та 26 червня 2012 року надав позивачу повідомлення про невиконання розрахункового документа, у зв'язку із тим, що немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку.

26.04.2012 р. позивачем надано тимчасовій адміністрації відповідача лист з проханням розблокувати грошові кошти на поточному рахунку.

17.05.2012 р. відповідачем було надано відповідь на вимогу щодо вільного руху грошових коштів на поточному рахунку, відповідно до якої посилався на свої тимчасові фінансові труднощі, а також на те, що згідно постанови Правління НБУ від 20.04.12 р. №168 у ПАТ "АКБ "Базис" призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців і 23.04.12 р. по 23.10.12 р. та введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23.04.12 р. по 23.07.12 р.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач зазначає про те, що вищевказані дії відповідача щодо невиконання розрахункового документу, є незаконними та такими, що порушують умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до п.1.1 Договору, Банк відкрив клієнту поточний рахунок в українській гривні № 260033011548.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як встановлено судом, вищезазначене платіжні доручення: № 60 від 13.04.12 р. №№ 64, 65, 66, 67, 68 від 18.04.12 р. та № 73 від 21.06.12 р. на загальну суму 73 500,16 грн. із призначенням платежу "передплата за з/ч до сіялок згідно договора №18/01/12 від 18.01.2012 р." було оформлено належним чином та прийнято відповідачем на виконання. Зауважень щодо правильності оформлення документів або відсутності необхідної кількості коштів на рахунку платника з боку відповідача не було.

Посилання відповідача у відповіді на звернення позивача від 17.05.2012 р. щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставними і не відносяться до спірних взаємовідносин сторін у справі з огляду на наступне.

У відповідності до статі 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

В ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначені поняття клієнта та кредитора банку: клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Статтею 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлений порядок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, що з метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше три місяців.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Як зазначено в частині 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 2 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідач порушив зобов'язання щодо виконання розпорядження відповідача про перерахування коштів в сумі 73 500,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями платіжні доручення: № 60 від 13.04.12 р. №№ 64, 65, 66, 67, 68 від 18.04.12 р. та № 73 від 21.06.12 р.

Посилання відповідача на постанову Правління НБУ від 20.04.2012 р. № 168, є неправомірним з огляду на наступне.

У відповідності до частини 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 Цивільного кодексу України, встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (надалі - Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього Закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам. Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Враховуючи те, що законодавство та умови Договору надають можливість банку виконувати розрахункові документи на наступний робочий день, суд зобов'язання відповідача перед позивачем щодо перерахування грошових коштів з рахунку виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Статтями 80 та 81 Закону України "Про банки і банківську діяльність" також вичерпно встановлені права або обов'язки тимчасового адміністратора, які за своєю сутністю є пов'язаними із забезпеченням збереження активів та документації банку. Жодна із вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку (тобто особи, якій надаються послуги за договором розрахунково-касового обслуговування), як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім від свого імені, на власних умовах та на власний ризик і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.

Тобто, з огляду на наведене, відповідач не є "боржником" у зобов'язанні (за договором про розрахунково-касове обслуговування), а позивач - "кредитором" - особою, на користь якої зобов'язаний виконати певні дії, оскільки зобов'язальні правовідносини пов'язані з правом власності (речовим правом) та виконання майнових зобов'язань призводить до виникнення, зміни чи припинення права власності, чого не відбувається між сторонами у зобов'язаннях за договором банківського рахунку.

Таким чином, зобов'язання відповідача у даних спірних правовідносинах являються зобов'язаннями, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, на які не поширюється мораторій у розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення своїх зобов'язань за договором та вимог Закону відповідач не здійснив розрахунково-касове обслуговування, а саме не перерахував кошти за платіжними дорученнями: № 60 від 13.04.12 р. №№ 64, 65, 66, 67, 68 від 18.04.12 р. та № 73 від 21.06.12 р. на загальну суму 73 500,16 грн.

Господарський суд вважає, що зобов'язання відповідача виконати доручення клієнта виникло у банка з моменту укладення договору №1548/3 від 29.05.2007 р. та діє до припинення договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає такі дії відповідача щодо невиконання розрахункового документу, а саме : платіжних доручень: № 60 від 13.04.12 р. №№ 64, 65, 66, 67, 68 від 18.04.12 р. та № 73 від 21.06.12 р. на загальну суму 73 500,16 грн. незаконним та такими, що порушують умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 73 500,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. ст. 80, 81, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, ідентифікаційний код: 19358916, МФО 351599) на користь Приватного підприємства "УТИС" (61050, м. Харків, пр. Московський, 26, кв. 15, п/р 26008382710600 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005, код 34955834) грошові кошти у розмірі 73 500, 16 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, ідентифікаційний код: 19358916, МФО 351599) на користь Приватного підприємства "УТИС" (61050, м. Харків, пр. Московський, 26, кв. 15, п/р 26008382710600 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005, код 34955834) судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №922/637/13-г

Повне рішення складене 07 березня 2013 року.