Постанова № 29889857, 04.03.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/204/13-а

04 березня 2013 року 17год. 24хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Якимчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 до Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень:

від 14.06.2012 №00000171751, згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 417 499 грн. в тому числі 333 999 грн. основного зобов'язання та 83 500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкції.

від 14.06.2012 №00000161751, згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 250 499,26 грн. основного зобов'язання.

від 14.06.2012 №00000151751, згідно з яким до позивача застосовано адміністративний штраф за незабезпечення збереження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством в сумі 510 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» мали реальний характер і це підтверджуються документально: договорами на постачання товару, банківськими виписками, видатковими накладними на товар; бухгалтерськими звітами; податковими накладними тощо.

Висновки податкового органу про включення ним до валових витрат вартості товарів на суму 1669995,05грн. відповідно до документів виданих постачальником ТОВ «Медео Захід» не підтверджуються матеріалами перевірки. Зазначив, що всі первинні бухгалтерські документи, вся звітність та договори, печатка були вилучені працівниками податкової міліції 02.03.2012 року, згідно з протоколом обшуку. Крім того зазначив, що працівниками податкового органу, всупереч вимог п.85.9. ст.85 Податкового кодексу України не витребовувались вилучені документи у податкової міліції, терміни проведення перевірки не переносилися до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Акт перевірки складено з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772). Акт перевірки позивача не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, як і не містить підтвердження факту віднесення позивачем до складу валових витрат вартості матеріалів отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід». Зазначив, що вказані операції були відображені в попередньому акті перевірки (акт від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1), в якому податковим органом надано оцінку щодо зазначених операцій.

На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок податкового кредиту за листопад 2010 року по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» на суму 167 374 грн., за грудень 2010 року по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» на суму 166 625 грн. За твердженнями посадових осіб податкового органу, господарські операції позивача з придбання товару є нікчемними і такими, що порушують встановлений публічний порядок, оскільки у постачальника товару - Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження не встановлено, згідно до частини 1,5, ст.203, п.1,2, ст.215, ст.228 Цивільного Кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Крім того, представник відповідача пояснив, що отримання і реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, та товарно-транспортними накладними, які для перевірки не надано.

Про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат за 2010 рік вартості товарів на суму 1669995,05грн., відповідно до документів виданих постачальником ТОВ «Медео Захід». Покликається на ту обставину, що відповідно до результатів планової документальної перевірки (акт від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1), станом на 31.12.2010 року в обліку ФОП ОСОБА_4 рахувалась кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ «Медео Захід» на суму 2686335,16 грн., а отже в порушення ст..13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку ФОП ОСОБА_4 завищено валові витрати за 2010 рік на суму 1669995,05грн. без ПДВ.

А також вказав про незабезпечення збереження та надання первинних документів обліку в повному обсязі, внаслідок чого застосовано до позивача адміністративний штраф в розмірі 510грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 зареєстрований 26 вересня 2008 року в Рівненській районній державній адміністрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію №329776, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Рівненському районі Рівненської області з 29.09.2008 року, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 13.10.2008 року (свідоцтво № 100144870).

У травні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Медео Захід» за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року (акт перевірки від 31.05.2012 року №64/8/1751/НОМЕР_1).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 7.1 статті 7 підпунктів 9.12.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, статті 13, абзацу б пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, пункту 6 статті 128 «Господарського кодексу України» №436-IV від 16.01.2003 року, із змінами та доповненнями, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 250 499,26 грн.

підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту.7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 333 999 грн.;

Вказані порушення пов'язуються з придбанням позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» товару впродовж листопада-грудня 2010 року.

На думку посадових осіб податкового органу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару (будівельних матеріалів, торфу, вугілля тощо) оскільки за даними Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Луцької області, одержаними під час перевірки цієї юридичної особи (акт перевірки від 20.01.2012 № 339/23-3/35594018), у цього контрагента позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження не встановлено, згідно до частини 1,5, ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Крім того, представник відповідача пояснив, що отримання і реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, та товарно-транспортними накладними, які для перевірки не надано.

З наведених фактів посадовими особами державної податкової інспекції в Рівненському районі зроблено висновок про те, що діяльність ФОП ОСОБА_4 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, а угоди на поставку товару, що укладені між ним і ТОВ «Медео Захід» суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 14.06.2012 №00000171751, згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 417 499 грн. в тому числі 333 999 грн. основного зобов'язання та 83 500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкції.

від 14.06.2012 №00000161751, згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 250 499,26 грн. основного зобов'язання.

від 14.06.2012 №00000151751, згідно з яким до позивача застосовано адміністративний штраф за незабезпечення збереження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством в сумі 510 грн..

Суд вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, впродовж листопада-грудня 2010 року позивач отримав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» товарно-матеріальні цінності. Придбання товарів відбувалось на підставі видаткових та податкових накладних, що виписувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео Захід». Оплата за придбаний товар здійснена не була. Станом на 31.12.2010 року по розрахункам з ТОВ «Медео Захід» кредиторська заборгованість СПД ОСОБА_4 становила 2686335,16 грн. Постачання товарів оформлене на підставі таких документів: видаткова накладна №171108 від 17.11.2010року, податкова накладна №171108 від 17.11.2010року на суму 391 524,06 грн., в т.ч. ПДВ 65 254,01грн., видаткова накладна №101102 від 10.11.2010року, податкова накладна №101104 від 10.11.2010року на суму 330 720 грн., в т.ч. ПДВ 55 120грн., видаткова накладна №31102 від 03.11.2010року, податкова накладна №31102 від 03.11.2010року на суму 282 000 грн., в т.ч. ПДВ 47 000 грн., видаткова накладна №91208 від 09.12.2010року, податкова накладна №91213 від 09.12.2010року на суму 210 000 грн., в т.ч. ПДВ 35 000 грн., видаткова накладна №161205 від 16.12.2010року, податкова накладна №161206 від 16.12.2010року на суму 411000 грн., в т.ч. ПДВ 68 500 грн., видаткова накладна №311200 від 31.12.2010року, податкова накладна №311201 від 31.12.2010року на суму 255 900 грн., в т.ч. ПДВ 42 650 грн., видаткова накладна №231206 від 23.12.2010року, податкова накладна №231207 від 23.12.2010року на суму 122850 грн., в т.ч. ПДВ 20 475 грн.

З даних акта перевірки, розрахунку розміру податкових зобов'язань, визначених на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а також пояснень представників сторін судом встановлено, що у листопаді-грудні 2010 року позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість кошти у сумі 333 999 грн.

Що до факту відображення вартості отриманих товарів в складі валових витрат позивача. Представником відповідача в засіданні зазначено, що факт відображення вартості вказаних товарів при проведенні перевірки представниками податкового органу не аналізувався з тих підстав, що позивачем первинних документів надано не було, а було надане письмове пояснення, що первинні документи були вилучені працівниками податкової міліції 02.03.2012 року та надано копію протоколу обшуку. Висновки про віднесення вартості вказаних товарів до складу валових витрат відображено в акті перевірки від 26 квітня 2011 року №305/30/1751/НОМЕР_1.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, «Про оподаткування прибутку підприємств» Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищий Адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначив, що умовою для визнання нікчемним правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Порядок застосування ст. 228 ЦК визначений пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» де дослівно, зазначено:

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими,що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вже зазначалось судом, рішення про збільшення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, відображених позивачем по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними.

Рішення про збільшення позивачу зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб прийнято податковим органом у зв'язку з відображенням в акті перевірки віднесення позивачем до складу валових витрат вартості товарів отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» по розрахункам за які по обліку позивача рахувалась кредиторська заборгованість.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за даними господарськими операціями, та факту відображення в складі валових витрат вартості товарів отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» по розрахункам за які по обліку позивача рахувалась кредиторська заборгованість, факту незабезпечення позивачем збереження бухгалтерських документів та звітності за результатами здійснення яких податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео Захід», є безпідставним.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного закон6одавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент вчинення операцій визначалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки податковим органом, як і на момент вчинення вказаних взаєморозрахунків ТОВ «Медео Захід» було належним чином зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів 28.11.2007 року за №11981020000004057. Знаходилось на податковому обліку в органах державної податкової служби (взято на облік 29.11.2007 року №7846), перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ. Належним чином зареєстроване, як платник ПДВ (свідоцтво від 02.10.2010 року №100302952).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин даний контрагент був зареєстрований, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу обшуку від 02.03.2012 року проведеного слідчим з ОВС ВРКС СВ ДПС у Рівненській області старшим лейтенантом податкової міліції Висоцьким Р.П. за фактичною адресою м. Рівне, вул.. Гагаріна, буд 39, за результатами обшуку вилучено для долучення до матеріалів кримінальної справи: папка-швидкозшивач синього кольору у твердій обкладинці з надписом на ній «Накладні 2011 р ПП ОСОБА_4», в якій знаходяться документи на 456 аркушах, папка-швидкозшивач чорного кольору в м'якій обкладинці з написом на ній «Договора 2009-2011 рр. ПП ОСОБА_4 » в якій знаходяться документи на 135 аркушах, печатка фізичної-особи-підприємця ОСОБА_4, картонна папка-швидкозшивач білого кольору на зав'язці з надписом на ній «Папка для паперів ОСОБА_4, 2010р.», в якій знаходяться документи на 630 аркушах, папка-швидкозшивач зеленого кольору у твердій обкладинці з надписом на ній «ПП ОСОБА_4», в якій знаходяться документи на 372 аркушах, картонна папка-швидкозшивач білого кольору з надписом на ній «Справа № Товарно-транспортні накладні Самсонюк. Швидкозшивач.», в якій знаходяться документи на 238 аркушах.

Податковим органом перевірку проведено з порушенням вимог пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України. При проведенні перевірки документи у податкової міліції ревізорами не витребовувались.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з ТОВ «Медео Захід» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Медео Захід» є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Як зазначено вище, впродовж листопада-грудня 2010 року позивач перебував у господарських відносинах та отримав у ТОВ «Медео Захід» товарно-матеріальні цінності на суму 2 003 994,06 грн. (в тому числі ПДВ 333 999,01 грн.). Придбання товарів підтверджене видатковими та податковими накладними, а саме: видаткова накладна №110103 від 11.01.2010року, податкова накладна №110103 від 11.01.2010 року на суму 6201,6 грн., в т.ч. ПДВ 1 033,60 грн., видаткова накладна №10203 від 01.02.2010 року, податкова накладна №10203 від 01.02.2010 року на суму 262 922,40грн., в т.ч. ПДВ 43 820,40 грн., видаткова накладна №10302 від 01.03.2010 року, податкова накладна №10302 від 01.03.2010 року на суму 159 348 грн., в т.ч. ПДВ 26 558 грн., видаткова накладна №10405 від 01.04.2010 року, податкова накладна №10405 від 01.04.2010 року на суму 19 646,40 грн., в т.ч. ПДВ 3 274,40 грн., видаткова накладна №50504 від 05.05.2010 року, податкова накладна №50504 від 05.05.2010 року на суму 15 584,62 грн., в т.ч. ПДВ 2 597,44 грн., видаткова накладна №10604 від 01.06.2010 року, податкова накладна №10604 від 01.06.2010 року на суму 6 266,40 грн., в т.ч. ПДВ 1 044,40 грн. Підтвердження оформлення видатковими та податковими накладними також відображено в акті перевірки від 31.05.2012 року №64/8/1751/НОМЕР_1 на стр.8, стр.14.

Вказані матеріали в подальшому були реалізовані. Факт використання в господарській діяльності підтверджується наданими позивачем в ході судового розгляду справи копією договору поставки від 01 жовтня 2010 року заключного між ТОВ «Медео Захід» та приватним підприємцем ОСОБА_4, договорами поставки товару між ОСОБА_4 та його покупцями, податковими та видатковими накладними, копіями банківських виписок (доданими до матеріалів справи). Покупцями ТМЦ, згідно досліджених в ході судового засідання, договорів, видаткових та податкових накладних були: ПП «Західпроменерго», ПВКФ «Фіалка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтаж Інжиніринг», ПП «Інформаційно-консалтингова група», Приватний підприємець ОСОБА_7, Приватний підприємець ОСОБА_8, Приватний підприємець ОСОБА_9, Приватний підприємець ОСОБА_10

Факт постачання товару підтверджується копіями видаткових та податкових накладних. Факт оплати за поставлений товар-наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Що стосується висновків відповідача про не підтвердження факту придбання ФОП ОСОБА_4 у ТОВ «Медео Захід» товарно-матеріальних цінностей через ненадання до перевірки документів, що підтвержують транспортування товару, тобто товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10. 1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Окремо слід зауважити, що за умовами договору поставки від 01.10.2010 року №б/н не визначено пункт постачання товару, а п.3 договору передбачено, що транспортування товару від Постачальника до покупця здійснюється транспортом Постачальника і транспортні витрати включаються в ціну товару, а тому позивач взагалі не був учасником транспортного процесу.

Факт оприбуткування та подальшої реалізації ТМЦ підтверджується копією оборотно-сальдової відомістю по рахунку 631.

Наявність складських приміщень у ФОП ОСОБА_4 підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 05.01.2009 року за адресою, АДРЕСА_1

Крім того, відповідач вказує на недійсність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Медео Захід».

Однак, суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Стосовно визначення зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до вимог пп..5.3.9.п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Впродовж листопада-грудня 2010 року позивач отримав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео Захід» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2 003 994,06 грн. (в тому числі ПДВ 333 999,01 грн.). Придбання товарів відбувалось на підставі видаткових та податкових накладних, що виписувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео Захід». Оплата за придбаний товар здійснена не була. Станом на 31.12.2010 року по розрахункам з ТОВ «Медео Захід» кредиторська заборгованість СПД ОСОБА_4 становила 2686335,16 грн..

В акті перевірки від 30.05.2012 року зазначено, що плановою документальною перевіркою (акт від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1), встановлено, що до складу валових витрат за 2010 рік ФОП ОСОБА_4 віднесено вартість товарів на суму 1669995,05грн. без ПДВ (2003994,06 грн. з ПДВ), відповідно до документів наданих постачальником ТОВ «Медео Захід».

Суд встановив, що факт віднесення до складу валових витрат кредиторської заборгованості по взаєморозрахункам з ТОВ «Медео Захід» відображено перевіряючими в акті перевірки від 26.04.2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1. Як підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, висновки про віднесення до складу валових витрат позивача кредиторської заборгованості по взаєморозрахункам з ТОВ «Медео Захід» зроблено на підставі даних відображених в акті перевірки від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1.

Зокрема за результатами вказаної перевірки ФОП ОСОБА_4 було донараховано основного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 636875,49 грн., а саме 208134,71 грн. за 2-4 квартал 2009 року, 428740,78 грн. за 2010 рік. Сума вказаного нарахування включає нарахування податку з доходів фізичних осіб з підстав віднесення до валових витрат кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Медео Захід».

Вказане нарахування ФОП ОСОБА_4 оскаржувалось до Державної податкової адміністрації Рівненської області. На підставі рішення від 19.07.2011 року №14080/25-16/290 вказане зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 636875,49 грн. було скасоване Державною податковою адміністрацією в Рівненській області з підстав недоведеності матеріалами перевірки факту допущення ПП ОСОБА_4 порушення податкового законодавства при визначенні податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 636875,49 грн.

Вказаним рішенням також встановлений той факт, що акт перевірки від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1 складений з порушенням пункту І розділу ІІІ Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1003 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 р. за N 70/18808). Вказаний акт перевірки не містить змісту порушення, в чому конкретно воно полягає, доказів, що підтверджують наявність факту порушення. Висновки акту перевірки не узгоджуються з приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також судом при дослідженні акта перевірки(від 31.05.2012р.) було встановлено, що при перевірці валових витрат за перевіряємий період не вказано по яких господарських операціях відповідачем визначені валові витрати, зокрема період 1-4 кв.2010р. вказано завищення валових витрат на суму 1669995,05 грн. Звідки взялась зазначена сума та по яких господарських операціях, по акту перевірки встановити не можливо.

Так, згідно з структурним аналізом валових витрат позивача за 2010р., всього валові витрати позивача складають 6 405 639,88 грн., валові доходи 6 409 344,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Будь-якого покликання на первинні документи при встановленні податковим органом віднесення позивачем до складу валових витрат кредиторської заборгованості перед ТОВ «Медео Захід» не містить ні акт від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1, ні акт від 31.05.2012 року №64/8/1751/НОМЕР_1.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

В супереч зазначеного, відповідач не довів правомірності визначення позивачу зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб внаслідок віднесення до складу валових витрат сум заборгованості по операціям позивача з ТОВ «Медео Захід» та відповідно не довів у цій частині правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Стосовно застосування адміністративного штрафу за незабезпечення збереження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством в сумі 510 грн..

Суду надано первинні документи в підтвердження законності здійснених позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ «Медео Захід». Факт наявності передбачених чинним законодавством первинних документів підтверджується також актами від 26 квітня 2011 року №305/30/1715/НОМЕР_1 та від 31.05.2012 року №64/8/1751/НОМЕР_1 в яких міститься перелік представлених до перевірки податкових та видаткових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що первинні бухгалтерські документи були вилучені на момент перевірки (протокол обшуку від 02.03.2012р.).

П.85.9.ст.85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів,фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У відповідності з наказом ДПА України від 14 квітня 2011 року N 213 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 N 355

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

У разі вилучення документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДПС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

У запиті зазначаються: інформація щодо переліку вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 розділу II Кодексу щодо обов'язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу ДПС копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.

Податковим органом в процесі судового розгляду не представлено ніяких доказів на підтвердження направлення письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДПС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

В супереч зазначеного, відповідач не довів правомірності нарахування адміністративного штрафу згідно абз. 1,2 п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України №2755- VI від 02.12.2010 року.

Крім того, відповідно до п. 4 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010, № 1003, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп.3.2.2. пп.3.2. п. 3 розділу ІІ зазначеного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Враховуючи викладене та те, що даний акт складений з порушенням зазначеного Порядку, суд здійснив розгляд даної справи за наявними в матеріалах справи доказами та прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені витрати позивачем у вигляді сплати судового збору присуджуються позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС №00000171751, №00000161751, та №00000151751 від 14.06.2012 року.

Присудити на користь позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.