Рішення № 29889668, 06.03.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел.698-166

просп. Миру, 20 тел.678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

06 березня 2013 року Справа №927/8/3/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі», вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

до відповідача: Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, пр.Миру, 49-а, м. Чернігів, 14000

про визнання недійсним рішення

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Ковальчук О.О. - представник, довір.пост. №14/1 від 14.06.12р.

Від відповідача: Полякова О.П. - зав.юр.сектором, довір.пост. №01-14/1421 від 23.03.12р., Казацька Н.В. - заст..голови, довір.пост. №01-14/736 від 18.02.13р.

Рішення приймається після перерв, оголошених в судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України з 22.01.2013р. до 19.02.2013р., з 19.02.2013р. до 25.02.2013р., з 25.02.2013р. до 06.03.2013р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.11.2011р. №54-рш у справі 02-05/54-2012 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». В заяві від 19.03.13р. позивач зазначає, що ним в прохальній частині позовної заяви допущена технічна описка при зазначенні року рішення, яке оспорюється. Приймаючи до уваги, що номер рішення, число та місяць його прийняття, а також номер справи, в межах якої відповідачем приймалося спірне рішення, співпадають із зазначеною в прохальній частині позовної заяви інформацією, суд приходить до висновку, що фактично позивачем оспорюється рішення від 20.11.12р. №54-рш у справі №02-05/54-2012.

Позовні вимоги обґрунтовані неповним з'ясуванням відповідачем під час прийняття рішення обставин, які мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в письмовому відзиві проти позовних вимог заперечує, та вказує, що оспорюване рішення прийнято в межах визначеної законом компетенції відповідача та з дотриманням вимог чинного законодавства при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Заявлені сторонами клопотання про відмову від здіснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

Подане позивачем клопотання про призначення судової технічної експертизи для визначення правильності методик обрахування та фактичної кількості теплової енергії, спожитої споживачами, судом відхиляється з огляду на коло обставин, які підлягають встановленню при вирішенні даного спору у межах даної справи.

Дослідивши матеріали господарської справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд ВСТАНОВИВ:

За колективною заявою мешканців будинку №20 по вулиці Шевченка в місті Ніжині розпорядженням №54-2012/1-р від 10.07.2012р. (т.1, а.с.78-79) адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідача у справі) проти товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» розпочато розгляд справи №02-05/54-2012 за ознаками порушення, передбаченого п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як вбачається із колективної заяви мешканців будинку №20 по вулиці Шевченка в місті Ніжині (т.1, а.с.68), підставою для звернення стало донарахування позивачем понад показники лічильника, який встановлений у вказаному будинку, обсягу спожитої теплової енергії в жовтні - 1,8Гкал, листопаді - 18,2Гкал та грудні - 9,0Гкал, що разом за вказаний період складає 29Гкал. В зв'язку з цим додатково нараховано плату за спожиту теплову енергію за вказаний період в розмірі 8896грн.62коп.

20 листопада 2012 року за результатами розгляду справи №02-05/54-2012 відповідачем прийнято рішення №54-рш (т.1, а.с.9-11) відповідно до якого:

- визнано, що за результатами діяльності у 2011 та січні-серпні 2012 років ТОВ «НіжинТеплоМережі» займало монопольне становище на ринку послуг з постачання теплової енергії в територіальних межах м. Ніжина з часткою 100%;

- визнано дії ТОВ «НіжинТеплоМережі», які полягали у здійсненні мешканцям будинку №20 по вул. Шевченка м. Ніжина додаткових нарахувань плати за послуги з централізованого опалення за методикою, яка не передбачена чинним законодавством (донарахувань за показами повіреного загальнобудинкового лічильника тепла), за жовтень - грудень 2011 року порушенням, передбаченим п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б не можливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

- накладено на підставі ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на ТОВ «НіжинТеплоМережі» штраф у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень;

- зобов'язано ТОВ «НіжинТеплоМережі» припинити порушення в 2-х місячний термін з дня одержання копії рішення шляхом здійснення перерахунків плати за послуги з теплопостачання мешканцям будинку №20 по вул. Шевченка м. Ніжина за жовтень - грудень 2011 року.

Як свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.1, а.с.75), вищевказане рішення супровідним листом №02-04/4222 від 28.01.2012р. направлено 28.11.2012р. на адресу позивача та отримано ним 29.11.2012р. Позивач стверджуючи, що відповідачем неповно з'ясовано під час прийняття рішення обставини, які мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» звернувся до господарського суду з позовом про визнання рішення адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.11.2012р. №54-рш у справі 02-05/54-2012 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» недійсним.

Як зазначено у п.2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з подальшими змінами) загальними підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно із ч.1 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

В силу ст.3 вищевказаного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення.

За змістом ч.ч.4, 6 ст.6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» систему органів Антимонопольного комітету України становлять Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Як вбачається із ч.3 ст.121 цього ж Закону Антимонопольний комітет України адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України є колегіальним органом Антимонопольного комітету утворюється та очолюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до п.3 Положення «Про територіальне відділення Антимонопольного комітету України», затвердженого розпорядженням Голови Комітету від 23.02.2001р. № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за № 291/5482, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; перевіряти суб'єкти господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, у тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Статтею 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України віднесено, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Отже, враховуючи аналіз норм чинного законодавства, що регулює порядок діяльності органів Антимонопольного комітету України, суд приходить до висновку, що рішення від 20.11.2012р. №54-рш у справі №02-05/54-2012 прийнято відповідачем в межах визначених законом його компетенції та повноважень.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначаються Законом України «Про захист економічної конкуренції».

В силу ст.1 даного Закону економічна конкуренція визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ст.12 цього ж Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

В рішенні №54-рш від 20.11.12р. відповідачем вказано, що монопольне (домінуюче) становище ТОВ «НіжинТеплоМережі» на ринку з постачання теплової енергії в територіальних межах м.Ніжина з часткою 100% як такого, що не має на зазначеному ринку жодного конкурента, визначено розпорядженнями голови Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22 лютого 2012р. №6 та від 31 серпня 2012р. №29 відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02р. №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.02р. за №317/6605 (із змінами).

Мотивуючи неправомірність оспорюваного рішення в частині визначення Товариства таким, що займає монопольне становище на ринку послуг з постачання теплової енергії в територіальних межах м.Ніжина з часткою 100%, позивач у письмових поясненнях, що надійшли до справи 25.02.13р. (т.2, а.с.14), стверджує, що при його прийнятті відповідачем неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема в оспорюваному рішенні як на підставу встановлення факту монопольного становища позивача міститься лише посилання на розпорядження голови Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22 лютого 2012р. №6 та від 31 серпня 2012р. №29 без аналізу та оцінки обставин, які стали підставою для висновку про 100% монопольний статус позивача на вищевказаному ринку.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлюється Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02р. №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.02р. за №317/6605 (із змінами) (далі по тексту - Методика), яка призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Підпункт 2.1. пункту 2 вказаної Методики містить перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, а тому є диспозитивною нормою. Застосування цього переліку залежить від конкретного порушення конкурентного законодавства та включає як структурні, так і поведінкові показники, що характеризують стан конкуренції на ринку.

Як вбачається із змісту оспорюваного рішення, відповідачем визначено об'єкт аналізу, зокрема: суб'єкт господарювання - ТОВ «НіжинТеплоМережі», конкретний товар, який відпускається суб'єктом господарювання - послуги з постачання теплової енергії, а також визначено територіальні (географічні) межі ринку послуг з постачання теплової енергії - м.Ніжин.

Приймаючи до уваги, що приписи Методики не містять імперативних норм щодо обов'язкового застосування при визначенні монопольного (домінуючого) становища всіх передбачених нею показників в їх сукупності, тому твердження позивача про не проведення відповідачем аналізу та оцінки обставин, необхідних для визначення монопольного становища, не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що виходячи із змісту ч.2 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на суб'єкта господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, покладений обов'язок доведення, що він зазнає значної конкуренції.

Позивачем не наведено достатнього обгрунтування підстав вважати, що на ринку послуг з постачання теплової енергії в територіальних межах м.Ніжина він зазнає значної конкуренції, не надано доказів на підтвердження наявності конкуренції на ринку послуг з постачання теплової енергії у м.Ніжині. При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 13.07.2007р. №134 «Про затвердження виконавців житлово-комунальних послуг в м.Ніжині» позивач визначений як виконавець житлово-комунальних послуг щодо теплової енергії і гарячого водопостачання.

До того ж, позивачем не надано суду доказів оскарження у встановленому законодавством порядку вищеназваних розпоряджень голови Чернігівського обласного територіального відділення АМК України.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не спростовується рішення відповідача в частині зайняття позивачем монопольного становища на ринку послуг з постачання теплової енергії в територіальних межах м.Ніжина з часткою 100%. А відтак відсутні підстави для визнання недійсним п.1 рішення відповідача від 20.11.12р. №54-рш.

Як вбачається із змісту оспорюваного рішення, висновок відповідача про визнання дій товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі», які полягали у здійсненні мешканцям будинку №20 по вул..Шевченка м.Ніжина додаткових нарахувань плати за послуги з централізованого опалення за методикою, яка не передбачена чинним законодавством (до нарахувань за показами повіреного загальнобудинкового лічильника тепла) за жовтень-грудень 2011р. є порушенням, передбаченим п.2 ст.50, частиною першою ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (п.2 рішення), ґрунтуються на таких обставинах, а саме:

в будинку №20 по вул..Шевченка у м.Ніжині встановлений будинковий прилад обліку тепла КМ-5 за кошти мешканців. Остання повірка лічильника проведена ДП «Чернігівстандартметрологія» 11.07.11р., який 22 липня 2011р. прийнятий позивачем в комерційну експлуатацію, про що складено відповідний акт. Після початку опалювального сезону 2011-2012р.р. позивачем понад показники лічильника додатково донараховано мешканцям будинку плату за послуги опалення. Всього за жовтень 2011р., листопад 2011р. та грудень 2011р. додатково нараховано 29Гкал., що становить 8896грн.22коп. Фактично (по лічильнику) за цей же час мешканцями спожито 117Гкал. Такі дії пояснюються позивачем тим, що у період з 14.10.11р. по 20.12.11р. лічильник теплової енергії, встановлений на зазначеному будинку, працював за межею своїх паспортних характеристик, різниця температур між подавальним та зворотнім трубопроводами була меншою за 30С, а тому такий прилад не може вважатися комерційним. При цьому, як вбачається із змісту рішення, донарахування плати за використану теплову енергію здійснено позивачем на підставі п.20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198.

Факт повірки теплолічильника КМ 5, що належить (мовою оригінала) "м.Ніжин, Шевченка,20" підтверджується свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки від 11.07.11р. №925, виданого ДП «Чернігівстандартметрологія» (т.1, а.с.72).

22 липня 2011р. комісією у складі представників теплопостачальної організації - позивача у справі, та абонента теплоспоживання складено акт прийняття в комерційну експлуатацію лічильника тепла КМ 5 за адресою: Шевченка, 20 (т.1, а.с.80).

Відповідач в оспорюваному рішенні, виходячи із приписів Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, встановивши, що будинковий лічильник тепла у спірний період не потребував непланової повірки та не був на повірці, прийшов до висновку про безпідставність проведення позивачем донарахування кількості спожитої теплоенергії за власною методикою розрахунку з урахуванням Правил користування тепловою енергією.

Отже, саме дії ТОВ «НіжинТеплоМережі», які полягали у додаткових нарахуваннях плати за послуги з централізованого опалення за методикою, яка не передбачена чинним законодавством (до нарахувань за показами повіреного загальнобудинкового лічильника тепла) за жовтень-грудень 2011р., за висновком відповідача, є зловживанням монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, яке було кваліфіковано відповідачем у оспорюваному рішенні за ознаками частини 1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

Відповідно до ч.1 ст.13 даного Закону України зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Дана норма містить загальну кваліфікуючу ознаку зловживання монопольним становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, яка полягає у настанні або можливості настання негативних наслідків, зокрема для споживачів, у вигляді ущемлення їх інтересів.

Відповідно до Статуту ТОВ «НіжинТеплоМережі», затвердженого загальними зборами учасників товариства від 13.11.2003р. (протокол №1) та зареєстрованого виконкомом Ніжинської міської ради від 19.11.2003р. №303, предметом діяльності позивача є виробництво та розподілення тепла, в тому числі: виробництво, збір та розподілення пари та теплої води для обігрівання, використання рухомої сили тощо; виробництво та розподілення холодної води для охолодження; експлуатація систем вуличної розподільчої мережі в містах та селищах міського типу, сільській місцевості; розподіл теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ; виробництво, транспортування та розподіл тепла на потреби опалення та гарячого водопостачання для споживачів згідно з договорами, укладеними з власниками майна.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач визначений як виконавець житлово-комунальних послуг щодо теплової енергії і гарячого водопостачання.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є Закон України «Про теплопостачання».

Відповідно до дефініцій, наведених у ст..1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) визначається як господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

В силу п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого опалення відносяться до комунальних послуг. При цьому, згідно з приписами ст..19 цього ж Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері

житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Отже, системний аналіз цих Законів свідчить, що обов'язковою умовою надання споживачам комунальної послуги з постачання теплової енергії є укладення договору.

Згідно зі ст..26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами про надання таких послуг є, в тому числі, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Як зазначає відповідач у тексті оспорюваного рішення від 20.11.12р., в ході проведеного дослідження встановлено, що між позивачем та мешканцями будинку №20 по вул..Шевченка у м.Ніжині не укладалися договори купівлі-продажу теплової енергії. Разом з тим, відповідачем в ході дослідження не перевірявся факт укладення позивачем з мешканцями квартир в будинку №20 по вул..Шевченка у м.Ніжині договорів про надання послуг з централізованого опалення, а відтак і не аналізувалися та не вивчалися умови щодо порядку оплати за спожиті послуги з централізованого опалення та порядок проведення перерахунків розміру плати в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Адміністративна колегія Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення, яке оспорюється позивачем, виходила з того, що нормативним документом, який регулює відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення, є Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (далі по тексту - Правила №630).

Відповідно до п.12 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. Пунктом 15 цих Правил передбачається порядок оплати послуг з постачання теплової енергії у разі проведення періодичної повірки засобів обліку теплової енергії та у разі несправності засобів обліку, що не підлягає усуненню.

Встановивши, що лічильник тепла у період з жовтня 2011р. по грудень 2011р. не перебував на плановій повірці та не потребував непланової повірки, знаходився у робочому стані, відповідач прийшов до висновку, що нарахування оплати за надані послуги з опалення мало здійснюватися тільки за показаниками лічильника.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2077р. №1198 затверджено Правила користування тепловою енергією (далі по тексту - Правила №1198), які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Відповідно до п.2 Правил №1198 вони є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Розділом «Установка та експлуатація приладів комерційного обліку» Правил №1198 визначається, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію (п.17).

Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію (п.19).

Факт проходження лічильника тепла, встановленого у будинку №20 по вул..Шевченка в м.Ніжині, державної метрологічної атестації та прийняття його в експлуатацію підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.20 Правил №1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Системний аналіз змісту п.20 Правил користування тепловою енергією та приписів п.15 Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення свідчить, що пунктом 15 не регулюється порядок оплати послуг з централізованого опалення у разі неправильної роботи лічильника тепла, що не тягне за собою вихід приладу обліку з ладу, який, навпаки, передбачається п.20 Правил №1198.

Отже, з огляду на обов'язковість Правил №1198 для виконання усіма теплопостачальними організаціями, суд приходить до висновку, що приписи п.15 Правил №630 не виключають можливість застосування приписів п.20 Правил №1198 у відносинах зі споживачами послуг з централізованого опалення у випадках неправильної роботи приладу комерційного обліку.

За таких обставин суд приходить до висновку про помилкове застосування відповідачем до відносин позивача і мешканців будинку №20 по вул..Шевченка, у м.Ніжині, як споживачів послуг з централізованого опалення, лише приписів Правил №630, без урахування обов'язкових до виконання Правил №1198.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач на підтвердження факту неправильної роботи лічильника тепла посилається на подобові відомості обліку параметрів теплоспоживання з 14.10.11р. по 01.11.11р., з 21.10.11р. по 20.11.11р. та з 21.11.12р. по 20.12.11р. (т.1, а.с.40,41,42), в яких зазначені відомості щодо періодів неправильної роботи лічильника. В листі №01-07/799 від 16.05.2012р. (т.1, а.с.73) позивач, надаючи пояснення щодо звернення мешканців будинку по вул..Шевченка, 20 у м.Ніжині, також зазначав про відображення у відомостях роботи лічильника помилок та про проведення донарахування оплати за години, коли характеристики лічильника не відповідали умовам роботи мережі. Проте, як свідчать матеріали справи та вбачається із змісту оспорюваного рішення, відповідачем не проведено в достатньому обсязі дослідження питання правильності роботи приладу обліку тепла, в тому числі й шляхом призначення відповідної експертизи, на що в силу ст.43 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач має право. Не перевірялося відповідачем і обґрунтованість твердження позивача у листі №01-07/841 від 28.05.2012р. (т.2, а.с.18-20) про донарахування Гкал в кількості меншою на 9Гкал від нормативу, що в подальшому могло вплинути на настання наслідків у вигляді ущемлення інтересів споживачів.

Фактично висновок адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення АМК України ґрунтується на твердженні, що лічильник був своєчасно повірений, прийнятий в експлуатацію та не передавався позивачем для проведення непланової повірки, а тому й оплата мала бути нарахована лише на підставі його показань.

Як зазначено у абз.2 п.12 та абз.2 п.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» при вирішенні питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до ущемлення інтересів споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки, а при встановленні існування можливості ущемлення інтересів споживачів у зв'язку зі зловживанням суб'єктом господарювання монопольним становищем необхідно з'ясовувати в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним становищем на ринку.

Кваліфікуючи дії позивача у здійсненні додаткових нарахувань плати за послуги з централізованого опалення за методикою, яка не передбачена чинним законодавством, як зловживання монопольним становище на ринку постачання теплової енергії, відповідач зазначив, що вони можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції.

Разом з тим, із наданих сторонами доказів та інших матеріалів не вбачається в чому конкретно могли б полягати відповідні негативні наслідки в результаті дій позивача, які мають ознаки зловживання монопольним становищем. При цьому, відповідач не надав суду доказів здійснення з метою встановлення можливості настання негативних наслідків для споживачів розрахунків плати за опалення за нормативами споживання (п.15 Правил №630) та відповідно до навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п.20 Правил №1198). Результати таких розрахунків та їх порівняння з проведеним позивачем донарахуванням плати за спірний період мали б суттєве значення для встановлення судом факту можливості ущемлення інтересів споживачів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не використав всіх наданих йому Законом України «Про захист економічної конкуренції» повноважень для повного з'ясування обставин справи щодо правомірності донарахування позивачем плати за послуги з центрального опалення у періоди неправильної роботи лічильника тепла. А тому суд не вбачає підстав для встановлення цих обставин в межах судового розгляду вимог про оспорювання рішення, в тому числі з урахуванням того, що відповідачем при прийнятті рішення відповідні питання не досліджувалися та по тексту рішення не описані.

Отже, рішення від 20.11.12р. №54-р в частині п.2 про визнання дій ТОВ «НіжинТеплоМережі», які полягали у здійсненні мешканцям будинку №20 по вул. Шевченка м. Ніжина додаткових нарахувань плати за послуги з централізованого опалення за методикою, яка не передбачена чинним законодавством (донарахувань за показами повіреного загальнобудинкового лічильника тепла), за жовтень - грудень 2011 року порушенням, передбаченим п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б не можливим за умов існування значної конкуренції на ринку, прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт неповного з'ясування відповідачем обставин, які мають значення для справи, тому п.2 рішення від 21.11.12р. №54-рш має бути визнаний недійсним.

Оскільки факт вчинення позивачем дії у вигляді зловживання монопольним становищем, які можуть призвести, в тому числі до ущемлення інтересів споживачів, не доведений матеріалами справи, тому відсутні підстави для застосування до нього визначених у пунктах 3,4 рішення від 21.11.12р. мір відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 40000грн. та зобов'язання припинити порушення шляхом здійснення перерахунків плати за послуги з теплопостачання мешканцям будинку №20 по вул..Шевченка в м.Ніжині за жовтень-грудень 2011р.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними пункти 2,3,4 рішення Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.11.2012р. №54-рш по справі №02-05/54-2012.

Стягнути з Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Чернігів, пр.Миру, 49-а (ідентифікаційний код 21404813, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі», м.Ніжин, вул..Глібова, 1 (ідентифікаційний код 32750668, р/р 26008301835866 філія ПІБ в м.Чернігів, МФО 353434) 860грн.25коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 11 березня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич