Постанова № 298881, 08.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.11.06р.

Справа № А38/314-06

14-24 год.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале зрошення"

смт.Червоногригорівка, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.

до відповідача: Нікопольської Об'єднаної державної податкової інспекції

м.Нікополь. Дніпропетровська обл.

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Бишевська Н. А.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Капінус В.І., директор, Кадникова Л.Г. представник.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале зрошення" (далі –ТОВ "Мале зрошення", Товариство) звернулось з позовом до Нікопольської Об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000732342/01/10072 від 13 березня 2006 р., постановлене робітниками Нікопольської Об'єднаної державної податкової інспекції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале зрошення" 15 056,50 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 7 874,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- послуги Товариства з помолу зерна не є послугами з виробництва борошна та круп згідно класіфікатора КВЕД 15.61.1, які можуть надаватись тільки на власних підприємствах, а є послугами в рослинництві (класифікатор КВЕД 01.41.0);

- послуги з подачі поливної води не можуть бути допоміжними видами діяльності з водопостачання, оскільки є одним з основних видів діяльності Товариства згідно класифікатора КВЕД 01.41.0.

Тому послуги з помолу зерна та з подачі поливної води неможливо віднести до пункту 6.3.1 Методичних рекомендацій. Ці послуги правомірно віднесені Товариством до п.6.5 Методичних рекомендацій по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доход підприємства, затверджених наказом Мінагрополітики України від 29.12.2002 р. № 419.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що надання послуг з подачі поливної води фізичним особам, садівничим товариствам і юридичним особам та надання послуг фізичним особам по помолу зерна, яке є їх власністю, слід кваліфікувати як послуги, що належать до допоміжних виробництв, а суми податку на додану вартість нараховані або сплачені у зв'язку з наданням вказаних послуг слід відносити до декларації з податку на додану вартість по розрахункам з бюджетом - загальної декларації з податку на додану вартість, а не до спеціальної декларації з податку на додану вартість № 2. Тобто позивачем порушено п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.6.3.1 п.6.3 п.6 Методичних рекомендацій…, ст.1 "Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99р. № 271.

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 160 КАС України за результатами розгляду справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Нікопольською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Мале зрошення" за період з 01.10.2002 р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт № 424/231.30888089 від 01.03.2006 р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Мале зрошення" являється сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до довідки № 3835 від 13.04.2000 р. про включення до ЄДРПОУ ТОВ "Мале зрошення" має право надавати, крім іншого, сільськогосподарські послуги. Види діяльності (КВЕД) –надання послуг у рослинництві (код 01.41.0).

ТОВ "Мале зрошення" користується спеціальним пільговим режимом оподаткування встановленим п.п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР, і протягом періоду, що перевірявся, надавало до Нікопольської ОДПІ як загальну, так і спеціальну (як підприємство-виробник продукції рослинництва) Декларації з ПДВ.

У спірному акті перевірки зроблено висновок про завищення Товариством суми податкового зобов'язання по спеціальній та заниження по загальній деклараціях з ПДВ внаслідок невірного віднесення послуг з подачі поливної води споживачам (фізичним та юридичним особам) та послуг з помолу зерна замовникам (фізичним особам) до категорії сільськогосподарських послуг (арк. акту 9-20).

Як зазначено у акті, на балансі товариства відсутні основні засоби 1-ої групи для виконання послуг з подачі води та помолу зерна і ТОВ "Мале зрошення" надавало вказані послуги з використанням орендованого майна, на підставі чого дані послуги кваліфіковані Нікопольською ОДПІ як допоміжне виробництво суми ПДВ від вартості яких (15 123,54 грн. з вирахуванням вартості використаної електроенергії) повинні включатись до податкових зобов'язань не спеціальної, а загальної Декларації з ПДВ.

На підставі акту перевірки, за порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.6.3.1 п.6.3 п.6 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінагрополітики України від 29.12.2002 р. № 419, ст.1 "Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99р. № 271 Нікопольської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732342/0/10072 від 13.03.2006 р., яким Товариству донараховано 22 930,8 грн., де 15 056,50 грн. –податкове зобов'язання з податку на додану вартість, 7 874,30 грн. - штрафні санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження (застосованої позивачем згідно п.п.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.) скарги позивача залишено податковими органами без задоволення, а Нікопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2006р. № 0000732342/1/18962, яким було підтверджено визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15 056,50 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 7 874,3 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступного:

У даному спорі розглядається питання про правомірність віднесення послуг, що надавались Товариством з помолу зерна та подачі питної води, до допоміжного виробництва.

Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України бід 26.02.99 р. № 271 (зі змінами і доповненнями) визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Згідно п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (зі змінами і доповненнями) (далі –Закон № 168), до 1 січня 2004 р. зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молоді та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків.

Від загальної суми валового доходу підприємства зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону № 168 база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з Законами України - з питань оподаткування.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3. ст. 7 Закону № 168 датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 29.12.2002 р. № 419 затверджено Методичні рекомендації по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства (далі –Методичні рекомендації).

Методичні рекомендації складаються із рекомендацій та Розрахунку визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, що додається (п.1 Методичних рекомендацій).

Методичні рекомендації можуть використовувати сільськогосподарські підприємства усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень) (п.2 Методичних рекомендацій).

Виходячи з вищевказаного Методичні рекомендації не носять обов'язкового характеру щодо їх застосування.

Пунктом 6.3 Методичних рекомендацій визначено, що у рядку 3 Розрахунку зазначають доход (виручку) від реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах та на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства, взяту з графи 6, код рядка 220 форми N 50-сг, у тому числі:

п.п.6.3.1. У рядку 3.1 Розрахунку зазначають доход (виручку) від реалізації продукції допоміжних виробництв і промислів (газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, гужовий транспорт та інше), крім продукції переробки власних сільгосппродуктів, перенесену з графи 6, код рядка 0250 форми N 50-сг.

Доводом Нікопольської ОДПІ щодо віднесення наданих Товариством послуг до допоміжного виробництва є те, що ці послуги надавались з використанням не власного, а орендованого обладнання.

Суд вважає надуманими дані висновки Нікопольської ОДПІ, оскільки чинним законодавством не визначено, що вищевказані послуги мають надаватися лише на власній сільськогосподарській техніці, а Методичні рекомендації носять рекомендаційний характер.

Крім того, послуги Товариства з помолу зерна не є послугами з виробництва борошна та круп згідно класіфікатора КВЕД 15.61.1, що можуть надаватись тільки на власних підприємствах, а є послугами в рослинництві (класифікатор КВЕД 01.41.0), і надаються зерноподрібнювачем КДУ. Відповідно до Наказу Держкомстату України від 01.07.02 р. № 254, формою 10-мех визначено в пункті V1 рядком 139, що дробілки кормів універсальні є сільськогосподарською технікою, яка пов'язана з сільськогосподарським виробництвом.

Послуги ж з подачі поливної води (експлуатація зрошувальної системи) є одним з основних видів діяльності Товариства згідно класифікатора КВЕД 01.41.0.

Виходячи з цього послуги з подачі поливної води неможливо віднести до пункту 6.3.1 Методичних рекомендацій. До того ж за кодом 0250 (вказаним у п.6.3.1. Методичних рекомендацій) показують реалізацію продукції власної промислової переробки.

Згідно роз'яснення, наданого Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області 15.03.06 р. за № 08/34-122, відповідно до Державного Класифікатору видів економічної діяльності ДК-009-96, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. № 441, до розділу 01 „Сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги" відноситься підклас 01.41.0 - надання послуг у галузі рослинництва, який включає також забезпечення функціонування зрошувальних систем. Термін „водопостачання" відноситься до розділу 41 „Збір, очищення та розподілення води", підкласу 41.00.0.

Визначення терміну "допоміжне виробництво" ані в Методичних рекомендаціях, ані в Інструкції № 607 не наведено.

Визначення термінів "основне виробництво" та "допоміжне виробництво" наводиться, наприклад, в Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 09.03.2006 N 108, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2006 р. за N 341/12215.

Так, основне виробництво - частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у безпосередньому перетворенні предмета праці на готову продукцію та провадиться у певних структурних підрозділах. Допоміжне виробництво - частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає в обслуговуванні основного виробництва, забезпеченні безперебійного виготовлення і випуску продукції та провадиться у певних структурних підрозділах.

Таким чином, можна зробити висновок, що допоміжні види діяльності існують виключно для підтримання основного та другорядного видів діяльності, не відпускають продукцію (роботи, послуги) за межі підприємства, їх частка у вартості продукції дуже мала, результатом їх діяльності є послуги, а не товар.

Державним комітетом статистики України виданий Наказ 05.11.2004 N 607 "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N50-сг", зареєстрований Міністерстві юстиції України 22.11.2004 р. за № 1468/10067 (далі –Інструкція № 607).

Форму N 50-сг "Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств за 200_ рік" подають юридичні особи, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форм власності та господарювання (господарські товариства, виробничі сільськогосподарські кооперативи, приватні підприємства, уключаючи фермерські господарства з чисельністю працівників більше 50 осіб, державні, міжгосподарські сільськогосподарські підприємства з виробництва сільськогосподарської продукції, ін.), крім підприємств, які згідно з чинним законодавством ведуть спрощений облік доходів і витрат. Форма подається органу державної статистики за місцем реєстрації підприємства (п.1.1. Інструкції № 607).

Згідно даної Інструкції за кодом 0260 "Реалізація іншої продукції, робіт і послуг" відображають реалізацію продукції їдалень буфетів, будівельних матеріалів власного виробництва, виконання робіт і надання послуг працівникам підприємств, власникам майнових і земельних паїв, стороннім організаціям".

В пункті 6.5 Методичних рекомендацій вказано, що у рядку 5 Розрахунку зазначають доход (виручку) від надання послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, перенесену з графи 6, код рядка 0260 форми N 50-сг.

Таким чином, надання вказаних послуг по помолу зерна та постачанню поливної води слід кваліфікувати як послуги, що належать до сільськогосподарського виробництва, а не до допоміжних виробництв.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представники відповідача в судове засідання не з’явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені, достатніх доказів проведеного донарахування та застосованих штрафних санкцій, не надали.

Тому суми з податку на додану вартість нараховані або сплачені Товариством у зв'язку з наданням вказаних послуг правомірно відносились не до декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом, а до пільгової декларації № 2 "рослинництво", що в цілому дає підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.161-163, 169, розділом VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсними визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 13.03.06 р. № 0000732342/0/10072 яким визначена сума податкового зобов’язання в розмірі 22 930,8 грн. –заборгованість з податку на прибуток, 15 981 грн. –штрафні санкції.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А.Бишевська